Народознавчі студії "Невтомний шукач народних скарбів"

 «Моє дитинство і підліткові роки припали на добу ще не до кінця втрачених традицій. З огляду на це, маю завдячувати власній долі, оскільки, вивчаючи й описуючи народознавче розмаїття свого народу, мені легше «оперувати» джерелознавчим матеріалом, адже я був не тільки свідком, а її брав участь у тих дійствах». 

На заняття народознавчої студії в ЦРБ були запрошені бібліотекарі, читачі-викладачі народознавства, читачі юнацької кафедри.

До уваги студійців запропоновано такі питання:

 «Твори Василя Скуратівського – енциклопедія українського народознавства»;

«Мова автора – мова витоків духовної культури українця»

«Кому, як не нам, берегти невмирущу криницю»  (обмін думками).

Учасники студії в другій частині заняття мали можливість оглянути тематичну виставку. 

Гірчить Чорнобиль, крізь віки гірчить

  

«… Третій Ангел просурмив і впала з неба велика зірка, що горіла, немов світильник. І впала на третину рік і на джерела вод. Ім»я цієї зірки – полинь. І третина вод стала полином. І багато людей вмерли  від  вод, тому що вони гіркими стали…»

26 квітня 1986 року. Була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ.

Перша згадка про Чорнобиль датується 1193 роком, коли, за Іпатієвським літописом, князь Вишгородський Ростислав, син Великого князя Київського Рюріка, рушив походом з Чорнобиля в Тарциськ. Важко сказати, чому саме Чорнобилем було назване місто.

Історики думають, що це від слова „чорнобильник“, як в давнину називали полин. І так само, як той гіркий полин, доля краю не була легкою. Але минало лихоліття, приходив мир, і знову щедра земля дарувала людям свої невичерпні багатства.

Світле Христове Воскресіння

  
Великдень – найбільше християнське свято. Цей день має ще одну назву – Пасха. Є багато свят, які люблять зустрічати українці. Але одним з головних є весняне свято – Великдень. Це світле і добре свято несе з собою віру, надію і любов.

Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Ісус Христос воскрес рано-вранці, і це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом: то ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Соломонія прийшли до гробу з ароматами, щоб обмастити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожній гріб, і тоді схвильованим жінкам з» явився ангел і сповістив про Воскресіння Господнє.

Свято Великодня має язичеські корені і народилося набагато раніше за свято Пасхи, ще до зародження в Україні християнства. В давнину землероби вірили, що померлі родичі продовжують  жити під землею і можуть впливати на її родючість. Саме з цими віруваннями і була тісно пов’язана весняна поминальна обрядовість.

Дорогою Сина Господнього

   В час Великоднього святого посту на роздуми нас навертає Хресна дорога нашого Спасителя. Традиційно в районній бібліотеці проходять Хресні читання: «Стежками і дорогами Сина Господнього». Цього року присутніми були студенти 16 вищого художнього училища разом зі своїм наставником п. Іванною, користувачі бібліотеки, бібліотечні працівники району.

   Хресні читання відкрила директор ЦРБС М. Пилипів. Розмову продовжила провідний бібліотекар Є. Рисин. Її слова про Ісуса Христа, що взяв на себе хрест за наші гріхи навели на роздуми про наше життя у світлі Євангельських повчань. Нехай кров Христа Розп’ятого пробудить наші серця, а Ісус прийме молитву нашу.

З великою цікавістю і трепетом, а часом і сльозами на очах, сприйняли присутні духовну розповідь сестри Людмили про призначення Хреста у релігійному вченні та у житті кожної людини. Кожен мав змогу доторкнутися до Хреста святого Францішка, вимолити прощення за свої гріхи, допомогу у сокровенному. Оповідь була доповнена випадками з життя служителів церкви, простих мирян, які повірили у Божу силу та милосердя і перемогли смерть на славу Христової віри.

Науковий співробітник краєзнавчого музею Р. Савчин розкрила чарівний світ писанки. Легенди, перекази, місцеві традиції про пасхальне яйце доповнились демонстрацією різних писанок і крашанок. Присутні мали змогу ознайомитись з матеріалами книжково-ілюстративної виставки «Дорогою Воскресіння».

Хресні читання проведені:

·         «Христос – наш спаситель» – бібліотека  с. Воля Довголуцька;

· «Хресту Твоєму поклоняємось» – бібліотека с. Горішнє, спільно з вчителем християнської етики О.Шваб;

·   «Христос – дорога правди і життя» – бібліотека с. Монастирець;

·   «Стежками і дорогами Сина Господнього» -  бібліотека с. Н.Лукавиця;

·    «Він через Хрест і муки відкупив світ» бібліотека – с. Фалиш;

В інших установах культури  читання були присвячені пам’яті  Героям Небесної Сотні та молитвам за волю і єдність України.

Христос вмер за нас, щоб життя вічне ми мали, щоб спасти наші душі, захистити нас від лукавого. Ми віримо, що Бог пошле світле Воскресіння за всі страждання, за терпіння всі. 

http://ru.calameo.com/read/00416252223fd9d3d4538

Поріс чорнобилем Чорнобиль, бідою нашою поріс (мультимедійна презентація)

Духовний будівничий нації (до 70р. пам'яті Митрополита Андрея Шептицького)

Вперше велелюдно, в 1990 р., в час нового етапу національного відродження в 125-річчя від народження Андрея Шептицького у Львові проведено урочисту конференцію та доброчинний концерт. Ця подія сколихнула всю національно-свідому громадськість. Поневіряння, щира віра і жертовна праця в ім’я рідного народу давала свої плоди. В Україні формувався новий оживлений духовним поривом, свідомий своїх цілей український моноліт. Саме цьому віддав свої духовні і фізичні сили Митрополит Андрей Шептицький. Його пророчі слова в праці «Як будувати Рідну Хату» збудуться найближчим часом. Митрополит Андрей писав: «Завдання українського народу буде в тому, щоб створити такі суспільно-християнські обставини, які б запевнили громадян правдиве і стале щастя та мати досить внутрішні сили, щоб поборювати тенденції внутрішнього розколу і успішно захищувати межі від зовнішніх ворогів».

Але все це залежить від нас самих. Бог посилає народу вибраних мужів, його речників. Так він дав нам Тараса Шевченка, який своїми словами виразив для нас правди Божі, за якими мав жити український народ, а другим Пророком на релігійній ниві став слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький зі своїм наслідником Патріархом Йосифом. Слова великого духовного Пророка, що кожен, «кому тільки добро України лежить на серці, мусить уважати за свій обов’язок цілою працею життя причинятися до множення елементів єдності, до усування елементів роздору. Тієї єдності Україні потрібно, а та потреба накладає на нас усіх обов’язок і від сповнення того обов’язку залежить ціла будучність Батьківщини. Якщо хочемо всі національної Хати хотінням глибоким і щирим, якщо та воля є не тільки фразою, ілюзією, то вона мусить вести до єдності».