Пам'яті Героя Дмитра Корінця псевдо,,Бористень"

... Вшановуємо тих,

що в нерівному бою

свою Вітчизну захищали,

і кров за неї пролили...

Кожного року в кінці липня громада с. Завадова, що на Стрийщині, вшановує пам'ять Героя Дмитра Корінця псевдо,,Бористень".

Хто він,,Бористень"? Народився Дмитро у селі Завадові 7 листопада 1913 р. Успішно вчився у Стрийській гімназії, де займався активно громадською роботою, брав участь у молодіжних організаціях ,,Пласту", ,,Соколу", ,,Доросту". У 1933р.- активний член ОУН. У 1941 брав участь у проголошенні Акту відновлення Української державності 30 червня. Був арештований, відбував концтабори. У 1942-43 рр. став заступником

командира військової округи ,,Заграва", відтак шеф штабу Військової округи.

15 липня 1944 р.у бою з відділом НКВД був тяжко поранений і 30 липня помер. Похоронений на Рівненщині. І лише через півстоліття, 30 липня 1995 року, за сприянням Братства ОУН-УПА , КУНУ та рідної сестри Марії тіло ,,Бористеня" було перевезено з Рівненщини і перезахоронене у рідному селі.

Посмертно ,,Бористень"- лицар Золотого Хреста Бойової заслуги. Ось уже 25 років поспіль громада села йде з церковною процесією до могили  Героя, щоб віддати шану і помолитись за борця за волю України.

26 липня односельчани вшанували пам’ять Героя Дмитра Корінця - Служба Божа, панахида, спільна молитва з отцем С. Горіним, співом церковного хору під орудою Петра Берездецького та за участю родини сестри ,,Бористеня"- Марії.

 Вічна пам'ять і слава Герою! Слава Україні! Героям слава!

Вшанування 164-ої річниці від дня народження отця Богдара Кирчіва в бібліотеці с. Довге

"Крилець, крилець, соколе, дай!

Полину, злечу в рідний край.

Де рідна хата, наче у віночку,

Сади довкола, гори і горбочки,

Стрия цвітучі береги,

Ліси,діброви,гай, луги,

А верхи гір сягають зір..!

12 червня в с.Довге відбулося вшанування 164-ої річниці від дня народження отця Богдара Кирчіва - відомого автора ліричного вірша "Крилець, крилець, соколе дай", який став піснею ,"Гімн Стрийщини", якою відкривається тритомний історико-мемуарний збірник "Стрийщина"

Кожне село на Стрийщині має своїх героїв, історичних постатей, якими гордиться і згадує їх із трепетом у душі, згадує їхню літературну творчість чи подвижницьку громадську працю, які є частиною української культури. Корчин і Довге - два села на Стрийщині з історичною долею котрих пов'язана людська доля доброго духовного пастиря, захисника селян, отця Богдара Кирчіва. Очевидно, коли людина створила і залишила для нащадків пісню, то вже це дає їй право не бути забутою.

Отець Богдар Кирчів здобув собі це право ще й тим, що все життя чесно і самовіддано служив своєму народові, Богові і церкві.

Еко-патріотична акція "ПОСАДИ ДЕРЕВО МИРУ" з нагоди відзначення Року Степана Бандери на Стрийщині.

Ім'я Бандери стало прапором і символом боротьби за волю України. Своє життя, талант і працю він повністю присвятив визволенню рідного народу від гноблення і став національним символом Нескореного духу і прикладом патріотизму.

Туристично-пізнавальна мандрівка стежинами Стрийщини

У Всесвітній день туризму, який відзначається 27 вересня, група працівників відділу культури спільно з начальником відділу культури Юлією Курилишин, директором РЦБС Галиною Цуцуп, спеціалістом відділу сім’ї і молоді Стрийської РДА Марією Бардин здійснили туристично-пізнавальну мандрівку стежинами Стрийщини, щоб більше пізнати красу і велич рідного краю.

Цей день в історії села Завадів

6 серпня 1989 року - 30 років тому. Цей день назавжди увійшов в історію Стрийщини, як провісник незалежності нашого народу. Це були перші підвалини фундаменту свободи.

У цей день у селі Завадові Стрийського району відбулось велике свято ,,У сім'ї вольній, новій",яке стало прологом подальшої боротьби.

На сільському майдані, в центрі села, не було де голці впасти, зустрілися дві сили: сила волі і свободи та сила тоталітарної системи.

Народ зрозумів, що ,,хребет неволі" зламано.

Ще не було синьо-жовтого прапора над Стриєм, не було незалежної України, а в Завадові він уже був,бо сила духу і сила віри були тут непереможними.

В той день урочисто було відкрито пам'ятники: Тарасу Шевченку, Івану Франку, Остапу Нижанківському та відкрито сільський музей,,Історії села".

Святковий ритуал доповнив тисячоголосий зведений хор району,в тому числі і Завадівський хор, під орудою Теодозія Чабана, Артема Андріїва, Ігора Михайліва, Зеновія Сиротюка, Степана Целюха.

Віктор Романюк завершив свій виступ на святі словами:,,Ні сталінська оприччина,ні брежнєвська кріпаччина не зуміли вбити великої духовності нашого народу.Сьогодні ця духовність проявила себе у повній мірі у Завадові. Слава Шевченкові!

Слава українському народові!

Слава Україні!".

Ось кілька світлин цього свята 30-річної давності та пам'ятники синам України,які і сьогодні промовляють до нас:

,,Борітеся! Поборете!......

Екскурс в історію

22 травня 2019р. - минає 100 років від дня смерті відомого композитора, диригента, збирача українських народних пісень, видатного громадського діяча, священника Остапа Нижанківського.

Відомо, що у 1901 році Остап Нижанківський дістає місце пароха в селі Завадові, Голобутові, Нежухові. Працює парох у Завадові по 1919рік.

За ці роки о. Остап Нижанківський проявив себе як організатор культурного життя. З іменем О.Нижанківського пов'язані всі визначні події національно-культурного відродження в Галичині на переломі століть.

Він був диригентом хору,,Стрийський боян",який користувався великою популярністю. О. Нижанківський один з ініціаторів побудови Народного дому, який був урочисто відкритий в місті Стрию в 1901 році.

З ініціативи Нижанківського, Франка, вчителів Пасіки, Кобата в 1914році в селі Завадові було відкрито пам'ятник Т.Г.Шевченку, який по нинішній день стоїть у центрі села.

Остап Нижанківський - людина прогресивних поглядів, активний діяч за справу простого галицького люду - не був бажаний у суспільстві панської Польщі. І тому був розстріляний поляками 22 травня 1919року.

Завадівчани шанують пам'ять про славного земляка. Громада села у 1989 р. поставила в центрі села йому пам'ятник, його іменем названо вулицю в селі.

25 річниця відкриття та освячення пам’ятника Тарасу Шевченку в с. Лисятичі

     Уже чверть століття Лисятицька громада віддає поклін Великому Пророку Тарасу Шевченку, який у величному постаменті височить у центрі села.

     5 вересня 1993 року велично і святково було освячено пам’ятник Шевченку Блаженнішим Іваном-Мирославом Любачівським. Були присутні тодішній голова обласної ради В’ячеслав Чорновіл, разом з дружиною Атеною Пашко та багато інших громадських діячів.

  5 вересня 2018 року працівники культури відзначити пам’ятну дату - 25 річницю відкриття та освячення пам’ятника, покладанням квітів. Зав. бібліотекою Ганна Слобідник розповіла історію спорудження пам’ятника в селі, а на завершення пролунала пісня на слова Тараса Григоровича «Реве та стогне Дніпр широкий»

Історія бібліотеки с. Верхня Лукавиця

Бібліотека - це царство книги! Людина з хорошою книгою в руках ніколи не є самотньою!

Ф.Петрарка

В історії народу - покоління, це незначний проміжок часу. Але в житті окремих одиниць - це, приблизно, дві-третіх віку людини. Кожен народ, кожне місто, поселення, село, має свою історію

Має свою історію і сільська бібліотека с.Верхня Лукавиця.

У 1909 р. була відкрита читальня товариства "Просвіта" , де налічувалося 50 чоловік, у будинку, який складався з читальні та крамниці. Першою бібліотекою завідував Ілько Подільник.

Головою товариства "Просвіта" був Олекса Сорочинський, диригентом хору Юрко Подільник (на фото), який був віртуозом - музикантом, талановитим художником, актором, диригентом хору.