22 червня в
Україні відзначають День Скорботи, вшановують жертви Другої світової війни. В
читальній залі районної бібліотеки з цього приводу оформлено експрес-виставку
і проведено її презентацію. Найбільшу увагу приділено кривавим подіям червня
1941 року.
Україна в
Другій світовій війні опинилась в центрі кривавої бойні, з однієї
сторони-фашистська Німеччина з її сателітами, яка прагнула витягти з України
всі багатства, запровадила систему рабської праці, систему народовбивства, а
захоплення столиці вважала «безпосереднім стратегічним завданням", а з
іншої –більшовицька каральна система. З початку наступу нацистів на територію
України, кагебістам потрібно було «зачистити» свою криваву розправу над
українцями, борцями за волю України – членами ОУН, священниками, інтелігенцією,
військовими, «куркулями», вихідцями з «буржуазії» і ще багато інших. Візьмем
лише Стрийщину.: спочатку винищували політичних в’язнів, страчували без суду і
слідства, в'язнів убивали в камері, на подвір’ї в’язниць,вздовж каналізаційних
каналів, в підвалах, замуровували в камерах живими… . Не гребували кати нічим:
від розстрілів, зривання гранат, розчленування тіла, варили в казанах, палили у
відкритих жаровнях, розтягували навпіл верстатами … .
Про ці
звірства в умовах відступу розповідали очевидці (матеріали зберігаються в
Меморіальному музеї «Верховина», у пресі, в меморіальних збірниках, в
літературі): в умовах відступу Червоної армії з наших теренів, кати залишили
стоси трупів. Усі вони із слідами кагебістських тортур: повиколювані очі,
відрізані голови, тільки з однієї ями з подвір’я Стрийської тюрми витягнули 200
трупів без голови, шматки шкіри з обличчя,розпорені животи, розіпнені жінки на
стіні з немовлям у животі, відрізані груди,… . Жах… як каже суха статистика
тільки на Західній Україні в тюрмах було страчено більше 22 тисяч осіб.
Такі криваві
злочини чинили в усіх таборах, на територіях, з якої відступали червоні кати. А
зібрані тіла жертв Стрийської тюрми були поховані на Стрийському кладовищі 3
липня 1941 року.
Радянсько-німецька війна забрала життя кожного п’ятого українця. Пам’ятаймо, якою ціною
дістається свобода. Пам’ять робить нас сильними і це запорука, що таке ніколи
не повториться .