Коли закриє доля очі Мені холодною рукою, Не плач,
кохана,
тільки вмийся З жалю прощальною сльозою. Коли
журливо зірка згасне Мого життя, моєї пісні, Ти
пригадай
лише прекрасне, Забудь провини не потішні...
24 березня 2015 року легендарному композитору,
керівникові ансамблю «Ватра» народному артистові України Ігореві Білозіру
виповнилося б 60 років. А у травні буде 15 років, як він відійшов у засвіти.
Його пісні ставали хітами ще за його життя, за
українську пісню він загинув, але Білозірова музика безсмертна. Це перевірено
роками. Є пісні-одноденки, про які ніхто й не згадає. А пісні Білозіра звучать.
Їх слухаєш і хочеш слухати ще. Скільки разів кожен з нас чув «Пшеничне
перевесло», «Мамина світлиця», «Розпитаю про любов»?
Комусь набридло слухати чи навіть підспівувати ці
хіти? Звісно, ні.
Любов до української пісні і тих, хто її творив, не
дозволяє їм піти у небуття. Володимир Івасюк, Ігор Білозір живуть у своїх
піснях.
Талановитий львівський композитор Ігор Білозір, душею
і фізично завжди працював на Україну, українську пісню. Він був фанатом своєї
справи. Його «Ватра» була одним із найсильніших та найінтелігентніших естрадних
колективів, в якому завжди були такі музиканти, якими пишався не лише Львів, але
й Україна. Його пісні знали і любили, багато з них стали народними.
Український композитор, поет-пісняр, співак, народний
артист України Ігор Білозір народився 24 березня 1955 року в м. Радехові
Львівської обл. у сім»ї вчителів. Закінчив хормейстерське відділення
Львівського музичного училища (1974), диригентсько-хоровий (1980) і
композиторський (1988) факультети Львівської консерваторії. Перший професійний
запис зробив 1969 на Львівському радіо в музичній програмі «Мандрівний
меридіан». 1977-1979 очолював самодіяльний ансамбль (ВІА) «Ритми Карпат»
Львівського автобусного заводу. Від червня 1979 - художній керівник ВІА
«Ватра», яка за його керівництва стала одним із найпопулярніших естрадних
ансамблів України. Активно співпрацював з поетами Б.Стельмахом, П.Запотічним,
Р.Кудликом. Твори композитора виконували Квітка Цісик, О.Білозір, Л.Ваврін та
ін.
1991 організував Музично-мистецький центр «Ватра»,
який відкрив шлях у мистецтво багатьом молодим співакам і музикантам. Від
початку 1990-х почав писати інструментальну музику. Автор музики до поставлених
у Національному академічному українському драматичному театрі ім. М.
Заньковецької вистав «Декамерон», «Олекса Довбуш», «Звичайне чудо», «Розорене
гніздо».
В ніч на 9 травня 2000 року русифіковані мажори
жорстоко побили Ігоря Білозіра і він через 20 днів помер у львівській
реанімації. Він помер за свою пісню. Його смерть мала міжнародний резонанс і
викликала громадські заворушення у Львові.
І. Білозір — знакова постать для української музичної
культури. Він завжди і у всьому був відданий мистецтву, сповідував високі
мистецькі критерії, тому тяжко переживав занепад професійності в пісенному
жанрі останніх років, його цілковиту комерціалізацію. Кожна його пісня -
святкова , врочиста несподіванка - це його щирість , чистота , краса , що
пробуджує совість людей , кличе їх до свободи , збагачує інтелект. В ньому
органічно поєднувалися патріотизм, талант і висока громадянська позиція. Його
мелодії світлі і різнобарвні , як кольори вишиванок і писанок. Творчість І.
Білозіра називають «совістю в мистецтві» — це найвище визнання таланту митця.
Ігор Білозір – дивовижної сили композитор-лірник,
самобутній, неповторний талант, який дав Україні і світові десятки й десятки
чарівливих пісень, пісень невмирущих. У небесах тих пісень незгасно палахкотить
проміння нашої пам’яті про Ігоря Білозіра.
Немає коментарів:
Дописати коментар