Бібліотечна Стрийщина: Шевченкіана Стрийщини

Шевченкіана Стрийщини [Текст]: краєзнавчий путівник до 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка/ Стрийська ЦРБС; методично-бібліографічний відділ; упоряд.: С. Зборовська, Л. Війтович. – Стрий, 2014. – 30с.

У літературі кожного народу, серед її великих творців, є поети, імена яких оповиті невмирущою любов'ю і славою. Таким поетом українського народу є Тарас Шевченко, чия безсмертна спадщина - одна з найбільших вершин людського генія. Т. Г. Шевченко — це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях народу.

До 200-річчя від дня народження Пророка України працівниками Стрийської централізованої районної бібліотечної системи підготовлено краєзнавчий путівник «Шевченкіана Стрийщини».

Путівник містить різноманітні краєзнавчі матеріали та численні ілюстрації про вшанування пам’яті Тараса Григоровича Шевченка на Стрийщині від найдавніших часів і до сьогодення.

Джерельною базою дослідженню слугували краєзнавчі доробки бібліотечних працівників району та узагальнюючі матеріали провідного методиста по краєзнавчій роботі В. Ільків.

Матеріал згрупований в алфавітному порядку географічних назв - сіл. На початку розділу подані пам’ятні Шевченківські місця районного центру м. Стрия

Даний путівник буде корисний науковцям, педагогам, просвітянам, студентам, школярам, краєзнавцям, та всім охочим ознайомитися із увіковічненням пам’яті Тараса Григоровича Шевченка в Стрийському краї.

м. Стрий

В день величного державного свята 4-ї річниці Незалежності України в м. Стрию відкрито меморіально – скульптурний комплекс «Будителі». Неповторний у плані ідейного спрямування й архітектурного вирішення він звеличує трьох титанів, вільного українського слова – Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку. Символ Єдності наших думок і промислів.

Ще в грудні 1988р. на засідання новоствореного товариства української мови імені Т.Г.Шевченка було прийнято рішення про спорудження в Стрию пам’ятника Великому Кобзарю. Ця ідея знайшла гарячий відгук і підтримку в серцях сотень і тисяч стриян. Розпочався збір коштів їх було зібрано чимало. Але життя, як мовиться внесло свої корективи. Визріла ідея спорудити пам’ятник трьом титанам вільної української думки – Т.Шевченку, І. Франку, Лесі Українці. Цю ідею підтримала міська Рада. І закипіла робота. Гроші зібрані раніше були використані для оплати за виготовлення проекту майбутнього комплексу.

У всій красі і величі постала в День Незалежності скульптура композиція «Будителі» на центральній площі міста. Її відкриття стало значною подією в житті стриян. Ще задовго до початку святкового дійства міська площа вирувала людським тисячоголоссям.

Урочистий мітинг відкрив голова міської Ради і міськвиконкому Роман Шрамов’ят.

Відбулося Богослужіння та освячення комплексу. Було зачитано поздоровчого листа від від глави греко – католицької церкви Благоженного кардинала Мирослава – Івана Любачівського. Кошики з яскравими квітами поклали до підніжжя комплексу членкині «Союзу українок» міста, а також Дашави, сіл Добряни, Жулина, Братківців, Стрілкова, Слобідки.

Серед почесних гостей свята – сестри Степана Бандери Оксана та Володимира; делегація з угорського мста Кішкун –лаш; скульптор, професор Львівської академії мистецтв, автор пам’ятника С.Бандери в Стрию. І.Самотос; скульптор, заслужений діяч мистецтв України, автор комплексу «Будителі» В. Одрихівський; співачка, професор Львівського вищого музичного інституту ім. Лисенка, лауреат премії ім. Т.Шевченка М. Байко; головний художник Львова В. Сколоздра; професор Дрогобицького педінституту ім. І. Франка. М. Шалата; народний депутат України І. Осташ; відомий поет, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка Р. Лубківський. А заслужений працівник культури України М. Баран побажав усім «Довбушеву тайстру щастя, Кармелюкову шапку гараздів, Енеїв кухоль удачі, і Сагайдачного люльку вогню.» Спів його під акомпонемент бандури зворушив усіх. Вірш «Трійця» поет,член Національної спілки письменників України, депутат Верховної Ради 1 скликання Віктор Романюк написав і зачитав після свого виступу, з нагоди вікопомної події – відкриття комплексу «Будителі».

ТРІЙЦЯ

Красу і славу Січового Роду,

Як стяг, здіймає

Серпень Золотий:

Три генії, три світочі народу,

Немов з небес, зійшли у місто Стрий

Тарас Шевченко – наше сонце красне,

І нації земний Творець і Спас,

Його ім’я ніколи не погасне,

Бо осяває Україну й нас

Іван Франко – земля усеплодюща.

Думок і слів буяння молоде.

Він поміж нас – як слава невмируща,

Мойсей народу,що угору йде.

Весна довкіл – то Леся Українка,

Володарка і сонця і землі.

Чи є на світі ще мужніша жінка.

Чия душа – як вогнище в Імлі?

Цій Трійці на землі вклонися, люде,

Тій помолися, що на небесах,

За наш соборний синьо-жовтий стяг,

За те, що Україна є і буде!

Ще один пам’ятник у місті Стрию височить у парку імені Т. Г. Шевченка, побудований з ініціативи та кошти громади міста у 1958 році.

смт Дашава

Перші збори де було вирішено питання будівництва пам’ятника Т.Г.Шевченку відбулося 5 березня 1989 року і вибрано організаційний комітет в складі 11 громадян:Карпінський А., Хомин С., Кос М., Солоник Р., Греськів Т., Шабатюк Б., Щибря П., Багрій З., Надиберний І., Боднарчук В.,Солдан А. Очолив групу Солдан А.

Пам’ятник Т.Г.Шевченку приурочено до 175 – річчя від дня народження, і споруджений в 1991 році. Відкриття відбулося 12.травня 1991 року.

Селище розбили на 11 дільниць, закріпили людей збирати гроші на спорудження пам’ятника. Всіх грошей зібраних у громадян селища та в церкві – 15169 крб. Гроші також жертвували окремі підприємства села та міста, житель с. Гайдучина Щибря П.Д. пожертвував 1000 крб.

Вартість роботи пам’ятника – 16 тис. крб. Кошти, які залишилися витрачено на благоустрій майдану Т.Г.Шевченка. Висота фігури Т.Г.Шевченка – 3,5 м. Площа майдану – 2 тис. 300 кв м.

Архітектор пам’ятника Т.Г.Шевченка – Блюсюк Володимир Іванович – м. Львів. Скульптор – Лесюк Любомир Іванович, Лесюк Олег Любомирович ( батько і син) м. Львів.

c. Братківці

В 1991 році разом з відкриттям соціально-культурного комплексу було освячено скульптурну композицію «Соборній Україні», в центрі якої в повний ріст постали фігури Тараса Шевченка та Івана Франка. у 2021 році відзначається 30 років з часу спорудження даної скульптурної композиції.

Ідея створення композиції «Соборній Україні» належала українському художнику і скульптору Лесюку Олегу Любомировичу. Лесюк Олег народився у Львові в сім'ї скульптора. 1981 року з відзнакою закінчив Львівський інститут декоративного і прикладного мистецтва. Працював викладачем в Училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша. Експонував роботи в Україні, Росії, Італії, США. 1992 року виїхав до Канади. Викладав скульптуру у школах Торонто, район Етобіко /за матеріалами Вікіпедії/.

с. Гірне

13 жовтня 2013 року у с. Гірному було урочисто відкрили пам’ятник великому Кобзареві.

Місцева громада давно збиралась звести пам’ятник Т.Г.Шевченку, але завжди щось ставало на заваді. Однак знайшлись серед мешканців села ті, хто вирішив взятись за втілене цього задуму в життя.

Допомагали всі – сільські депутати, члени виконавчого комітету, сільський голова Іван Мельник, дирекція школи, парох села о. Григорій Шептицький.

Всі роботи проводились за рахунок доброчинних пожертв і гірненці не підвели – зробили свій внесок у цю добру справу.

Особливо слід відзначити найактивніших: Ігоря Гомзу, Романа Білика, Андрія Зайця, Андрія Шептицького, директора школи Василя Думу, та його учнів – усі вони вели підготовчі роботи. А також підприємці А. Писаржевський, родини Шевчишиних, Гульчевських, Козичів, Думи. Спонсори ВАТ «Галенергобудпром» - директор Ю. Якимович, БК «Будпрестиж» - директор Д. Шимків, ТзОВ «Транс Інвест Агро» - директор С.Балабан та інші.

Велика подяка від жителів села автору пам’ятнику – скульптору Степану Яніву.

На свято з нагоди відкриття пам’ятника пророку української нації прийшло все село, а також депутати районної ради, краєзнавець, письменник і журналіст Р. Пастух, представник КС «Вигода» П. Маковський, голови сусідніх сільських рад. А ще професори Львівської ветеринарної академії П.Музика і А. Доманський та чоловічий народний хор «Дзвін» учасниками якого є викладачі академії.

Урочисту церемонію відкриття пам’ятника Кобзареві під спів гірненського народного хору «Обрій» провів сільський голова І. Мельник та керівник відділу з питань культури, туризму, охорони культурної спадщини, культурних цінностей та релігії Ю.Курилишин, а обряд освячення о. Григорій Шептицький.

с. Грабівці

В 1989 році в с. Грабівці відкрито пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку. ініціатором спорудження стала народна хорова капела «Галичина».

Архітектор – Володимир Сколоздра, скульптор – Ярослав Скакун. Половина коштів на спорудження пам’ятника зібрано громадою села. Над благоустроєм території пам’ятника працювали всім селом. Урочиста мить відкриття пам’ятника 21 вересня 1989 року стала справжньою народною маніфестацією. Саме тоді в селі відкрито замайоріли синьо-жовті прапори. освячували пам’ятник парох с. Грабовець о. Михайло Дацишин та о. В. Костів. У виконанні зведеного хору (Грабовець, Жулин, Конюхів, Дрогобич) звучали «Реве та стогне», «Думи», «Заповіт», «лічу в неволі» та багато інших творів.

До 200-ліття з дня народження Т. Г. Шевченка та 25-річчя відкриття пам’ятника проведено урочистості «Шана Кобзареві».

с. Добряни

12 березня 1989 р. в селі створюється ініціативний комітет по спорудженню пам’ятника Т. Г. Шевченку. Головою його обирається Степан Дзівідзінський, а членами комітету стали:

- Микола Гарасимів – пенсіонер

- Михайло Мазяк – пенсіонер

- Ігор Мандзяк – зубний технік

- Богдан Кузів – інженер ВУПЗГ (стрийське виробниче управління підземного зберігання газу).

- Богдан Тимчій – електрик

- Ігор Левицький – художник

- Ярослава Шаробура – пенсіонер, членкиня Союзу Українок

- Дмитро Дацко – електрик, упорядник книжки «Історія села Добряни»

- Марія Циклінська – голова Добрянського осередку Союзу Українок

- Дмитро Курилишин – депутат Львівської обласної Ради, інженер Стрийського ВУПЗГ.

На зібрані кошти для виготовлення пам’ятника і проекту (з кожного подвір’я по 10-15 карбованців), спонсорські кошти 1 листопада 1992 року в Добрянах відбулося відкриття пам’ятника Т.Г.Шевченку. Велика заслуга в цьому передусім С.Дзівідзінського, Б.Кузіва, Д.Курилишина, С.Дацка та ін., причетних до цієї справи.

Свято з нагоди відкриття пам’ятника Кобзяря готували союзянки спільно з головою сільської ради С.Дзівідзінським. На свято прибули запрошені: скульптор – Василь Ярич(автор пам’ятника)з м. Львова,

- архітектор – Володимир Турецький

- художник – уродженець села Дмитро Петрович Парута

Керівники підприємств – жертводавці:

Ярослав Кривко – генеральний директор управління магістральних газопроводів «Львівтрангаз», директор вівнянського звірогосподарства І.Бодак, начальник управління бурових робіт В.Галик. Радо вітали вихідців села, які склали значні грошові пожертви: Івана-Левка Солонинку, Михайла Тимчія.

Свято відкриття пройшло дуже урочисто. До Добрян прямували процесії з навколишніх сіл, з’їхались гості з цілого району. Свято відкрив голова Добрянської сільської ради С. Дзівідзінський, осятив пам’ятник отець церкви св. Димитрія Іван Говгера. Від Союзу Українок виступила голова добрянського осередку Марія Циклінська, яка закликала молодь запам’ятати велике свято приходити, вклонятися і класти квіти великому Кобзярю. Концерт підготував сільський народний хор «Серпанок» під диригування Ігора Михайліва, ансамбль жінок Союзу Українок, діти сільської школи.

Пам’ятна плита з рельєфним зображенням

Т. Г. Шевченка

Історичною пам’яткою для села є дуби, посаджені в 1914 р. з нагоди 100-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Схід громади села вирішив відзначити цю дату. Тому в цей день була відправлена Служба Божа о. Глинським (служитель церкви з 1913-1918 р.) і святкова академія за участі о.Олесницького. Виступив сільський хор під керівництвом Антона Мандзяка та Софії Глинської. Було посаджено три дуби шанованими громадянами села: Іваном Солонинка, Йосифом Білецьким, Йосифом Федун. Через місяць саджанці обгородили, а в восени коли село потрапило у фронтову смугу, в один з дубів вцілила куля і знищила його. Тому залишилось тільки два дерева.

Під час другої світової війни через село проходила лінія фронту і коло дубів стояла кухня червоної армії. Огорожу використано, як паливо для кухні.

1976 року організатором та ініціатором встановлення пам’ятного знаку Т. Г. Шевченку, який був виготовлений при сприянні уродженця с. Добряни п. Дмитра Парути, був Янів Іван, а домагався дозволу Наливайко Петро.

Будівельні матеріали для виготовлення знаку зібрано працівниками промислових підприємств, які проживають у Добрянах.

У 1976 р. на сході села було вирішено відновити огорожу дубів і встановити пам’ятну плиту з барельєфним зображенням Т. Г. Шевченка, але районна влада не дала згоди на такі роботи. З часом був обраний комітет, завданням якого було добитися дозволу на встановлення огорожі і плити, а також збором коштів на виконання робіт. Щоб отримати дозвіл на втілення задуманого Наливайко Петро два рази писав заяву – прохання з клопотаннями до республіканського комітету з охорони пам’яток старовини. Так ці дуби і плита були занесені до реєстру пам’яток культури. Роботи велися протягом 1976-1980рр., фактично ваще було отримати дозвіл, а ніж виконати саму роботу.

с. Завадів

Серед розкішної прикарпатської природи розкинулось мальовниче село Завадів. Центр села прикрашають кілька пам’ятників. Серед них два пам’ятники великому сину українського народу – Тарасу Григоровичу Шевченку. Перший пам’ятник збудований громадою села Завадова в 1914році до 100річчя від дня народження Т.Шевченка. Про історію побудови пам’ятника дізнаємося від старожилів села , які були очевидцями зустрічей з І. Я. Франком, який проживав у Завадові з своєю сім’єю у 1897 – 1898 роках скриваючись від австрійської поліції. Зокрема житель села Біраковський П. М. Твердив, що добре пам’ятає І.Франка, хоч був ще малий.

Він зустрічався з письменником кожної неділі на рибалці. І ось що він розказав про історію побудови пам’ятника Шевченкові у селі. Вечоріло… Женці поверталися з поля гуртом і співали пісню. Франко ішов назустріч їм і запитав жінок , чи знають вони, хто написав пісню про садок вишневий, і почав розповідати про Шевченка та порадив поставити пам’ятник на знак пошани до Величного поета. Пам’ятник таки було збудовано на пожертви громади і тих людей, які долучилися до будівництва пам’ятника ( це були жителі сусідніх сіл Голобутова, Колодниці, міста Стрия). На відкритті пам’ятника був І.Франко,Н. Нижанківський, Олесницький. Франко виступив з промовою, щасливий і задоволений , бо здійснилося його мрія – жителі Прикарпаття з любов’ю вшанували Шевченка в день сотих роковин від дня народження. Прикрий факт, що статую Шевченка підчас І і ІІ світових воєн жителі села мусіли зняти з постаменту і заховати від ушкоджень.

Місцевий директор школи Шмідт Казимир Миколайович сам реставрував голову статуї, яка була пошкоджена. Пам’ятник красується по сьогоднішній день.

Цей пам’ятник Т.Г.Шевченку ( скульптор А. Видра, 1914, камінь) у с. Завадові Стрийського р-ну є пам’яткою монументного мистецтва місцевого значення ( охорон.№ 864 ) відповідно до рішення виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих №183 від 05.05. 7972.

Другий пам’ятник Т.Г. Шевченку відкритий у селі Завадові 6 серпня 1989р. на честь 175 роковин від дня народження Пророка.

Як тільки почала скресати крига тоталітарної системи, громада на сході села першою в районі, області, а може і в Україні, вирішила увіковічнити пам’ять героїв нації пам’ятними знаками. Довгожителі села не пам’ятають, коли Завадів переживав такий здвиг народу. День 6 серпня 1989р. назавжди увійшов в історію Стрийщини як провісник незалежності нашого народу. Це були перші підвалини фундаменту Свободи. Велике свято під назвою «У сім’ї вольній», новій» стало прологом подальшої боротьби. Тодішня районна влада, місцевий колгосп виділили 120 тис. карб.,а решта коштів зібрали жителі села. Від хати до хати, від сім’ї до сім’ї кожен дорослий допомагав у цій великій справі як коштами, так і працею при їх спорудженні.

Сьогодні ця духовність проявила себе у повній мірі у Завадові. Слава Шевченкові! Слава Українському народові! Слава Україні! Ідуть на поклін до Шевченка у Завадові і до рослі і малі.

с. Лисятичі

У 1990 році на сході села з ініціативи голови сільської ради Ігоря Медвідя та мешканців села виникла ідея про спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченку.

5 вересня 1993 року відбулося відкриття і освячення величного пам’ятника. Скульптори Василь та Володимир Одрехівські.

Меценатами і жертводавцями побудови пам’ятника були жителі села, голова колгоспу Орест Рубель, вчитель школи Кізима Іван Миколайович, касир – дяк церкви Савчак Микола Дмитрович.

День відкриття видався дуже дощовий, але це не зіпсувало величності і святковості дійства.

Відкрив і освятив пам’ятник блаженніший Іван – Мирослав Любачівський. Серед присутніх були багато священників, голова обласної ради Вячеслав Чорновіл з дружиною Атеною Пашко, депутат обласної ради Ігор Держко, депутат обласної ради, мешканець села Михайло Щерба, голова міста Стрия Роман Шрамовят, поет громадський діяч Віктор Романюк, виходець села, дерегент військового оркестру Іван Карпин, журналісти Василь Глинчак, Степан Євтушик , письменник Роман Пастух, заслужений журналіст України, виходець села Д. Савчак.

с. Любинці

Тарас Шевченко!... Це ім’я дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури.

Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.

18 жовтня 1990 року у селі Любинці відбулося відкриття і освячення пам’ятника Тарасу Шевченкові.

На свято запрошено почесних гостей зі Львова: архітектора, старшого викладача кафедри архітектури університету «Львівська політехніка» Володимира Блосюка; доцента завідувача кафедри скульптури коледжу імені Івана Труша – Ярослав Лозу; провідного інженера Львівського автобусного заводу Володимира Головатого, який був ініціатором встановлення пам’ятника у нашому селі, голову Стрийської організації «Народного Руху Україну» Віктора Романюка.

На свято прийшло багато людей з Любинець та навколишніх сіл. Свято розпочалося панахидою, її відправив о. Степан Василишин. Після панахиди виступив голова ТУМу Ярослав Клепуц, який ознайомив присутніх з історією спорудження пам’ятника Кобзареві України та подякував усім, хто брав участь у його спорудженні. Громадою села було зібрано двадцять одну тисячу грн. на встановлення пам’ятника.

Шануючи Кобзаря, вклоняємося до землі за його безсмертне слово, за віру, за надію, що над Україною ще зійде світанкова щаслива зоря волі й добробуту, зоря свободи і розквіту.

с. Підгірці

Пам’ятник Кобзарю встановлено в 1992 році з ініціативи жителя села Підгірці – вчителя української мови і літератури спецшколи – інтернат для слабозорих дітей – Івана Миколайовича Чопика. Скульптор пам’ятника Володимир Одрехівський. Виготовлено з мармурової крихти. Пам’ятник встановлено на вулиці Стрийській. Кошти для встановлення пам’ятника були зібрані громадою села Підгірці. Кожного року до відзначення роковин життя і смерті великого Кобзаря біля пам’ятника священник служить панахиду і відбувається святковий концерт за участю: церковного хору;початкової школи; громади села.

с. Подорожнє

У центрі села Подорожнє, біля сільської ради, навпроти школи, з’явилося кам’яне погруддя Кобзареві, поету й художнику Тарасу Шевченку. Відкрили погуддя 07.09.2014р. в рамках відзначення 200-річчя від дня його народження .

У відкритті памятника брали участь депутат Львівської обласної ради Богдан Сидорак, депутат Львівської обласної ради І –го демократичного скликання Ізидор Гнатів з дружиною Надією Гнатів, членами національної спілки письменників України, член національної спілки письменників України Любомир Франків, голова Стрийського братства шанувальників Т.Г.Шевченка Ярослав Михайлюк, стрийський поет Іван Левицький, депутат Дідушицької сільської ради Юрій Фендик, духовенство, учнівський і педагогічний колективи Подорожненської СЗОШ І-ІІІ ст., учасники художньої самодіяльності НД с.Подорожнє, вихованці і працівники ДНЗ «Вишенька» с.Подорожнє, громада села і району.

Пам’ятника освятив Преосвященніший владика Мстислав єпископ Тернопільський і Червоноградський керуючий Хмельницькою єпархією.

Виготовили і втановили пам’ятник за кошти директора МПП «Обрій» М.Янюка, підприємці та громада с.Подорожнє , а також за сприяння депутатів Львівської обласної ради Богдана Сидорака і Ярослава Хомина.

Автор скульптури Степан Янів з села Демня Миколаївського району.

c. П’ятничани

Рішення про будівництво погруддя Т.Шевченку було прийнято на сході села громадою села П”ятничани у 1992 році. Будівництво проводилось добровільними пожертвами громади, спонсорською допомогою колгоспу ім. Грушевського (п. Рінило), НГРЕ (п. Фик З.В.), СУТТіСТ (п. Натина), ВО «Львівтрансгаз»(п. Фек), Нафтобаза(п. Сидорович), ВУПЗГ (п. Павлів),УБР(п. Галик), Стрийський лісгоспзаг.

Активну участь у будівництві брали жителі села, депутати сільської ради, члени виконкому, сільський голова п. Феденків, директор П”ятничанської ОШ, парох церкви Святої Параскевії о. Ільницький М., та працівники соціально - культурного центру.

Відкриття погруддя Т.Шевченку відбулося 24 серпня 1993 року і було приурочене другій річниці Незалежності України.

На відкритті були присутні представники установ та організацій, розташованих на території сільської ради, числена громада села, церковний та світський хори, депутат районної ради п. Іванович М.

Освячення погруддя Т. Шевченку провів парох церкви св. Параскеви. Погруддя Т.Шевченку встановлено в центрі села на території соціально – культурного комплексу на площі, яка носить ім’я великого Кобзаря. Скульптор – п. Посікіра.

с. Стриганці

Пам’ятні знаки Тарасу Шевченку і Івану Франку було встановлено в с. Стриганці 1990 році біля дубів, які були посаджені 1926 році (на даний час, це вже дуби велетні), і вони були названі Тарас Шевченко та Іван Франко.

Ініціатором встановлення пам’ятних знаків був осередок Народного руху України в с. Стриганці. Причетними до встановлення пам’ятних знаків були: Д. Кузів, В. Климишин, Л. Ониськів, П. Польовий, М. Костів, Д. Климишин, Л. Кушплер, Б. Загорянський та інші. При закладанні фундаменту була заложена капсула з прізвищами всіх жителів села, які працювали над встановленням пам’ятних знаків. На пам’ятному знаку Тарасу Шевченку красується надпис «Нащадки твої села Стриганці, вдячні тобі Тарасе».

с. Угерсько

Стела Тарасу Григоровичу Шевченку та Івану Яковичу Франкувідкрита і освячена громадою села у 1989 році 28 жовтня. Ініціатором побудови пам’ятного знака було товариство української мови ім. Тараса Шевченка, зокрема: Романом Білецьким, Володимиром Кухарем, Михайлом Кухарем, Олексою Кикта, Андрієм Бурином, Василем Сенюрою та ін.

Авторами пам’ятника були:

- архітектор Орест Стасула;

- художник Олексій Кита.

Пам’ятний знак стоїть на балансі сільської ради з 30 жовтня 1989 року.