Нарада при директорові РЦБС


14 липня в читальній залі ЦРБ відбулась нарада при директорові. Галина Цуцуп розпочала свій виступ на необхідності посилення інформаційно-просвітницької краєзнавчої роботи в бібліотеках, особливо про нашого краянина Олексу Гасина – Шефа Штабу УПА, 110 річницю якого ми будемо відзначати, а також запросила всіх на відкриття музею в с. Конюхові 16 липня. Проінформувала про Обласний конкурс фотографії «Молодь читає», про методичні поради Львівської ОУНБ щодо відзначення у 2017 році ювілейних дат 75-ї річниці УПА та 110-ї річниці від дня народження Романа Шухевича. Після обговорення документів директор доручила методичному відділу підготувати методичні рекомендації, сценарії, інформаційні дайджести до поданої теми.
Директор поставила завдання перед працівниками відділу комплектування і обробки літератури та ОВЄФ по підготовці до серпневого семінару з введення Універсальної десяткової класифікації, роботи з бібліотечним фондом.

На завершення повідомила про краєзнавчо-пізнавальну духовну мандрівку бібліотекарів до Крехівського монастиря.

Методичні рекомендації "Лицар Нескореної України" /до 110-ї річниці від дня народження Олекси Гасина – Генерал-хорунжого УПА/

      «Пішов у смерть — і повернувся в думі,
      і вже тепер ніхто його не вб′є».
      Ліна Костенко
Гасин Олекса (Олександр), Іванович народився 18.07.1907 в с. Конюхів, сучасного Стрийський р-ну, Львівської. обл. Походив з заможної селянської родини. Член Пласту: 5 курінь ім. Ярослава Осмомисла (Стрий), організатор 40 куреня ім. полковника І. Черняти (Конюхів), 2 курінь Уладу старшопластунів Загін “Червона Калина”, посмертно іменований гетьманським пластуном скобом. Закінчив Стрийську гімназію, де навчався разом зі С. Бандерою (1928), школу підхорунжих польської армії (офіцерська піхотинська школа запасу № 5а у Цешині, 1929).
Член УВО, в ОУН від 1929, брав участь у виданні «Бюлетеня Крайової екзекутиви» ОУН. Студент землемірного відділу факультету сухопутної і водної інженерії Львівської політехніки (1931–1935, з перервами через арешти). У 1934-35 відбував покарання у концтаборі Береза-Картузька. Неодноразово арештований польською поліцією (1931, 1933, 1937).
Організаційний референт окружного проводу ОУН Стрийщини, згодом окружний провідник (кін. 1933 – 01.1934, 1936). Крайовий провідник (друга половина 1934 – поч. 1935). В 1935—36 військовий і організаційний референт КЕ ОУН на ЗУЗ. 1938 таємно виїхав з Польщі і працював за кордоном у військ. референтурі ПУН (Німеччина, Австрія) у раніз сотника.
Разом з Є.Коновальцем написав «Військовий підручник», уклав військовий термінологічний словник українською мовою. Після розколу ОУН став на бік С.Бандери. З 1940 — шеф військової референтури Краківського проводу ОУН(б), з березня 1941 очолює цю ж референтуру Проводу ОУН(б).
Напередодні німецько-радянської війни викладав на краківських старшинських курсах ОУН (березень—травень 1941 р.), заступник шефа повстанського штабу. Співавтор «Єдиного генерального плану» збройного повстання проти радянської влади (5.03.1941), організував і командував таємною старшинською школою у Львівській обл. На початку війни перебував на посаді організаційно-мобілізаційного референта Головного військвого штабу ОУН(б).
Після Акту проголошення незалежності України 30 червня 1941 обирається 1-м заступником військового міністра в Українському державному правлінні. Заступник військового референта Проводу. Ув’язнений Гестапо в Дрогобичі в 1942. 9.04.1943 звільнений звідти боївкою Служби безпеки ОУН під керівництвом Костя Цмоця-"Модеста". Вирвавшись із тюрми, працював військовим інструктором ОУН.
Став першим начальником Головного військового штабу УПА (грудень 1943 – січень 1944). Після визволення Димтра Грицая-"Перебийноса" із в'язниці у Львові передав йому свій пост, ставши його заступником.
У той час переховувався у важкоприступних місцях Станіславської і Дрогобицької областей. Його криївки убезпечували особистий ад'ютант «Махмед» (односельчанин Василь Барабаш) та охоронна боївка «Крука» (Михайла Штурмака). Щонайменше двічі його помилково впізнавали серед загиблих підпільників, припиняли розшук, аж поки «Лицар» знову нагадував про себе.
31 січня 1949 р. потрапив у засідку біля конспіративної квартири у Львові й застрелився, щоб не потрапити до рук агентів МГБ. 14.10.1952 Українська Головна Визвольна Рада посмертно підвищила Олексу Гасина до звання генерал-хорунжого.
Ми подали короткі відомості про життєвий шлях Олекси Гасина- вірного сина Конюхівської землі, який присвятив своє життя боротьбі за Незалежність України.
Пропонуємо в бібліотеках району провести заходи, які б допомогли читачам усвідомити Велич життєвого шляху, Героя, що поклявся здобути волю Україні, або згинути в боротьбі за неї.
Такі заходи формуватимуть почуття обов’язку за збереження єдності, територіальної цілісності України:
Ø «Тобі, Україно, пісні лебедині, тобі наші серце і кров, і життя!» – віртуальна книжкова виставка
Ø «Солодше нам за волю умирати, як жити в путах, мов німі раби» літературний вечір
Ø «А хто борець, той здобуває світ» – вечір історичного портрету
Ø «Лицар нескореної України» – історична розвідка
Ø «Понад усе він любив Україну» – усний альманах
Ø «По книзі Григорія Дем’яна «Олекса Гасин-Лицар», «Літопис УПА» читацькі конференції
Ø «Кому належать слова? (короткий життєвий шлях відгаданого вислову) – історико-літературний квест

Свято Петра і Павла в с.Олексичі


 Для корисного відпочинку дітей  в дні літніх канікул бібліотекар Галина Сосна  та директор Народного дому Галина Типак  с.Олексичі  проводять заходи в рамках програми літніх читань під назвою «Літо на книжкових вітрилах». Відвідуючи бібліотеку у літній період,  діти поринають  в  море цікавих книг і яскравих журналів, захоплюючі інтелектуальні  та розвиваючі ігри. Так і 12 липня, на свято Апостолів Петра і Павла, працівники культури провели народознавчі розваги, де відвідувачі мали змогу ознайомитися з народними звичаями та обрядами свята, про давні повір»я та історію свята Петра і Павла.   Бібліотекар Галина Сосна з учасниками народознавчих посиденьок  провела цікаві вікторини, ігри та різноманітні розваги. Після чого в Народному домі відбулась розважальна програма та частування смаколиками.

Літературна презентація книги Тетяни Трачук «До зустрічі» в районній бібліотеці для дітей

   У народі кажуть, що талант – це є Божий дар! З великою радістю 11 липня районна бібліотека для дітей приймала молоду, талановиту, обдаровану літературним хистом – Таню Трачук, поетесу, журналістку, авторку книги «До зустрічі», з якою дебютувала у львівській книгарні «Є». Таня народилася в селі П’ятничани, свої перші вірші почала писати в 4 класі. Вона з приємністю згадувала своїх вчителів, бібліотекаря села Марію Ярославівну, з якою часто приїзджала до нашої бібліотеки на літературні та бібліотечні конкурси, про свій перший вірш, радість за перші перемоги. А ще Таня була учасницею гуртка «Мелодія слова», при Будинку дитячої та юнацької творчості, яким керує стрийська поетеса Теодора Савчинська-Латик. Пані Теодора також запрошена на зустріч і ділилася спогадами про вихованців гуртка, про наших обдарованих дітей, зберегла і зачитала вірші шкільних років Тані - «Українка», «Дощ», «Моя Батьківщина», «Спогади», «Подарунок долі», першу прозову замальовку «Безмежний простір неба».
Таня закінчила Львівський національний університет ім.Івана Франка, Український католицький університет, аспірантка, веде блог «ДивенСвіт», неординарна особистість, дуже світла, позитивна, добра, мила дівчина. В душі – вона вітаїст – та, що любить життя. Захопила всіх своїми роздумами про погляди на життя в сучасному світі, про духовність, про цінність кожної хвилини нашого життя, бо вони цінні і більше не повернуться. Радила не замикатися в собі, не опускати рук при невдачах, досягати успіху, творити і ділитися своїми здобутками в родині, з друзями, ставати блогерами, бути відкритими світу.
Свою книгу «До зустрічі» називає листівкою, ластівкою, яку написала за один вечір. Це коротка історія про одну непоправну втрату, про свій жаль і надломане серце. Розповідала про те, як легко видавалася її книга в Івано-Франківському видавництві «Лілея-НВ», віртуальне взаємопорозуміння з видавництвом і художницею Анною Кирпан.

Ну і дуже зворушливий вийшов діалог з учасниками презентації. ЇЇ колишньою подругою по гуртку Марічкою Оприщенко з Нежухова, користувачами бібліотеки Олесею Герин з Лотатник, Анною Ігнатовою з Дуліб, Вікторією Демчик з Нежухова... В бібліотеці панувала чудова атмосфера зустрічі.

Творча майстерня в бібліотеці с.Стриганці



 11липня Всесвітній день шоколаду. Не обминуло це свято і с. Стриганці, які організували зав.бібліотекою Марія Васильків та директор Народного дому Ірина Кушляк. Творча майстерня зібрала любителів шоколадних смаколиків, які проявили свої здібності по виготовленні шоколадних фігурок, оздоблених тістечок, печева. Жюрі у складі голови сільської ради високо оцінили майстерність юних кондиторів. Завершилося свято смакуванням своїх шоколадних шедеврів.










Літературно-історичний дайджест «Вклонімося пам’яті велетня Духа» /до 110-ої р. від дня народження О. Ольжича/

Вклонімося пам’яті велетня Духа [Текст] : літературно-історичний дайджест до 110-ої р. від дня народження О. Ольжича / Стрийська РЦБС; метод.–бібліограф. відділ, підгот. Лідія Бур. – Стрий, 2017. – 4 с.
 Літературно-історичний дайджест розрахований на велике коло читачів, які цікавляться українською літературою та історією нашого минулого, адже творчість О. Ольжича така ж багатогранна, сповнена боротьби, надії, рішучості, як і його постать. За кожним рядком його віршів стоїть історія віків, ознака сучасної йому доби.
      Олег  Ольжич — лірик і одночасно трагічний оптиміст. У його поезії відбито погляди на минулу і сучасну історію України, виражено життєву позицію автора. Епізодичні штрихи інтимної лірики, а пейзажної особливо, — це той фон, який допомагає усвідомити громадянську і державницьку позицію автора, розуміння ним явищ дійсності.

Господь, багатий нас благословив
Дарами, що нікому не відняти:
любов і творчість, туга і порив,
Відвага і вогонь самопосвяти!

Олег Ольжич

Олег Ольжич увійшов в історію української літератури як людина і поет героїчного складу, незламний борець за волю свого народу. Микола Жулинський в передмові до книги О.Ольжича « Поезія, проза» (2007) писав: «О.Ольжич – поет, археолог, культурфілософ, політичний діяч… – із величезним запізненням відкривається Україні, натхненно служити якій був покликаний історичною необхідністю здобуття незалежності для свого народу. В його особі ми маємо інтелектуала європейської респектабельності, мислителя, який розглядав і практично втілював процес відновлення державності України…»
Олег Ольжич — це літературний псевдонім сина Олександра Олеся (Кандиби). Народився він 8 липня 1907 року в Житомирі. Університетські студії закінчив у Карловому університеті в Празі доктором філософії. Був асистентом Українського Вільного університету в Празі. В 1938р. читав лекції (слов’янська археологія) в Гарвардському університеті та був ініціатором організації Українського наукового інституту в США. Він учасник багатьох міжнародних конференцій; друкується в наукових збірниках, зокрема й іноземними мовами. До речі, О. Кандиба знав 9 європейських мов.
У 1930-40-х рр. він був активним учасником українського націоналістичного руху, одним з лідерів ОУН. Як поет Ольжич належить до «Празької школи». Перша збірка «Рінь» (Львів, 1935 р.) представила громадськості поетично зрілого, своєрідного митця, викликала багато відгуків у пресі. У збірці звучать мотиви слов'янської праісторії, античної Греції, Риму, «золотого віку» людської доби. Тут Кандиба-науковець вірний історичній тематиці Ольжича-поета. Друга збірка «Вежі» вийшла в 1940р. у Празі. Посмертно було видано збірку «Підзамча» (1946). Його художній світ охоплює Україну в широкому діапазоні історичних подій – від IX до XX століть, в координатах його художніх роздумів – складні перипетії та факти, під час яких відкривається громадянська позиція поета.
          Добре сказав про Ольжича один з його дослідників і побратимів: «В дійсності він і сучасний, і майбутній. Він-бо, як мало хто, втілив вічні змагання української нації, її духовність і лінію шукання її духовного розвитку в майбутньому, її місію».
Забути його ім’я не маємо права: це одна з найсвітліших постатей української історії. Сьогодні Олег Ольжич – поет і громадянин, сподвижник національно-державної ідеї – приходить до читача, щоб по праву зайняти гідне місце серед духовних велетнів українського народу. Ознайомитися з життєвим та творчим шляхом поета можна в читальній залі ЦРБ, де організована чергова книжкова викладка постійно діючого «Літературного календаря».
Ольжич творив поезію високої культури, прагнучи піднести українську лірику на новий щабель. Він збагатив її конденсацією вольових мотивів, інтелектуальним струменем, воскресив героїзм і героїчну етику українця.
До 110-ї річниці від дня народження Олега Ольжича представлені його твори та літературознавчі матеріали про творчість поета. Акцентуємо увагу на наступних виданнях:
1.     Олег Ольжич. Покликаний Україною // Жулинський М. Українська література : творці і твори / М. Жулинський. – Київ : Либідь, 2011. –С. 670–683.
2.     Олег Ольжич (1907–1944) // Жулинський М. Слово і доля : навчальний посібник / М. Жулинський. – Київ : Видавництво А. С. К., 2006. –  С.553–570.
3.     Ольжич О. // Українське слово : хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття. – Книга 2. – Київ: АКОНІТ, 2001. – С. 684–725.
4.     Ольжич О. Незнаному Воякові : заповідане живим / О. Ольжич ; [упоряд. Л. Череватенко]. – Київ  : Фундація ім. О. Ольжича, 1994. - 431 с.
5.     Ольжич О. Ностальгія за перемогами / Олег Ольжич // 25 поетів української діаспори / М. Слабошпицький. – Київ: Видавництво «Ярославів Вал», 2006. – С. 293–323.
6.     Ольжич О. Поезія. Проза / О. Ольжич; упоряд. Н. Лисенко. – Київ: Видавництво імені Олени Теліги. – 2007. – 544 с.

Поетична світлиця «Олег Ольжич – поет слави і боротьби» в бібліотеці с В.Лукавиця


 «На долю українського народу, віками гнобленого і плюндрованого, випав особливо тернистий шлях. Чи не тому в його героїчній історії так багато яскравих індивідуальностей, котрі свідомо обрали свій шлях на Голгофу задля досягнення найголовнішої мети, поклали на олтар жертовності рідній Україні найдорожче – своє життя. Серед таких неординарних особистостей є ї Олег Ольжич» - такими словами бібліотекар  с.В.Луквиця Любов Дросик розпочала поетичну світлицю «Олег Ольжич – поет слави і боротьби». Читачі  мали змогу ознайомити з книжково-ілюстративною виставкою, пройтися стежками його біографії, творчим шляхом та мали можливість прослухати його поезію «Їх душі – горіння і криця», «Воно дощем спадає золотим…» та ін.