В
бібліотеках району ми проводимо різні форми аналітичної роботи для пошуків
оптимальної роботи бібліотек. В першу чергу пропагуємо роботу бібліотек через
засоби масової інформації, зокрема, через пресу, телебачення, зустрічі з
читачами, проведення круглих столів,
звіти перед населенням про
роботу.
В цьому році ми продовжили цю роботу,
але у формі громадських слухань.
Кожна бібліотека району – це острівок
спілкування, інформації, просвітництва, це спроба реалізації творчого
потенціалу, це зв'язок поколінь, це народознавчий, національний гарт. Бо що ми
без книги? Без Божого слова? Без рідної мови? – безбатченки, перекотиполе.
Тому, кожний бібліотекар в першу чергу приділяє велику увагу
самоосвіті, а це значить, що він є учасником студій, лекторіїв, усних журналів,
круглих столів з різних проблем, літературних, історичних читань, літературних
віталень, з надзвичайно різноманітних питань. Бібліотекарі знають уподобання
своїх користувачів, вони і в гості з книгою завітають до літніх, хворих людей,
а також не залишать осторонь і байдужих, недбалих, тому що люблять людей. Вони
є порадниками і у виборі літератури, і помічниками у навчанні, і поетами, і
казкарями.
У важкий час випробувань, в час творення історії, вони збирають
до купки весь матеріал про Героїчний Майдан, Революцію Гідності, Небесну Сотню,
а тепер систематизують матеріали про безпрецедентний героїзм в боротьбі проти
московських нелюдів, що виросли на українській землі, але залишилися безбатченками,
вбивцями. Зі своїми читачами бібліотекарі не тільки вболівають за долю кожного
воїна, але й морально і матеріально підтримують родини, чиї діти виборюють нам
волю. Скільки виготовлених з любов’ю ангелів-хоронителів вони послали в АТО,
турбуються і за тепло: виплітали шкарпетки, шалики, шапки, купували білизну,
передавали кошти. Так, це є невід’ємна частина роботи, адже книга і милосердя
йде поруч.