Літературно-мистецький вечір "З дитинства збережу і захищу..."

У бібліотеці с Лисятичі до Дня Конституції України проведений літературно-мистецький вечір "З дитинства збережу і захищу...". Зав. бібліотекою Г.Слобідник, директор НД І.Іванців, худ. керівник І.Пасемко підготували цікаву і насичену програму з віршів та пісень про Україну. На завершення зав. бібліотекою презентувала присутнім книжкову виставку "Конституція - оберіг нашої державності".

Година історії «Конституція України – новий етап державності і права» в ЦРБ

        У Центральній районній бібліотеці пройшла година історії «Конституція України – новий етап державності і права». Присутні мали можливість ознайомитись з історією конституційного розвитку нашої держави від часів Київської Русі до теперішнього часу. Конституція як Основний Закон Держави є головним джерелом національного права України, юридичною базою законодавства. За допомогою цього нормативно-правового акту виражається воля народу, утверджуються основні засади устрою суспільства і держави. Реалізація Конституційних приписів має велике значення для забезпечення прав і свобод особи, у розвитку демократизму в державі.

Користувачі ознайомились також з матеріалами книжково-ілюстративної виставки «Конституція – правова основа України».

Червнева нарада бібліотечних працівників району

Сьогодні в приміщенні Районного Народного дому проведено щомісячну виробничу нараду з бібліотечними працівниками району. На нараді були обговорені важливі питання: удосконалення обслуговування читачів, використання креативних інноваційних методів роботи з ними. Завдання, яке подали працівники структурних підрозділів – відзначення пам’ятних дат липня місяця, ознайомлення з методичними розробками та продовження роботи над Універсальною десятковою класифікацією.

Історичні читання для членів УТОС

Працівники центральної районної бібліотеки традиційно проводять читання для членів УТОС. Цього разу темою історичних розповідей були основні події місяця червня. 22 червня… Друга світова війна пройшла через життя кожної української родини і є вагомою складовою пам’яті українського народу. Гортаючи сторінки сучасних книг, статей з газет та журналів, ми дізнаємося правду про роль України в цій війні. Схиляємо голови перед пам’яттю мільйонів співвітчизників, які загинули на фронтах, у національно-визвольному русі, підпіллі, концентраційних таборах, на примусових роботах і під час німецьких бомбардувань українських сіл і міст.

Важливою подією став Акт про відновлення української держави 30 червня 1941 року, проголошений ОУН під проводом Степана Бандери у Львові. В документі проголошувалося відновлення вільної української держави і заклик всьому народу боротися за суверенну владу на всіх українських землях. Це було ще однією спробою у боротьбі за незалежність, важливим етапом встановлення української державності.

Про історичні витоки встановлення української державності на території Київської Русі, гетьманської держави, про Конституцію Пилипа Орлика, діяльність в народницьку добу, розвиток політико - правової платформи у працях Михайла Драгоманова, Михайла Грушевського йшлося в огляді. Згадувались і радянські часи, що характеризуються політичною ідеологією комуністів, а не волею людини. Поступ українського народу до утвердження суверенної і незалежної держави завершився прийняттям Конституції України 28 червня 1996 року. Ми маємо сучасний документ, який в цілому відповідає європейським і світовим стандартам.

Презентація книжкової інсталяції "Закони твої Україно" в бібліотеці с. Підгірці /до 22-ї річниці з дня прийняття Конституції України/

Методичні рекомендації "Ярослав Стецько - один з ідеологів та провідників українського націоналізму"

«Змислом мойого життя було,є і буде: Україна вільна, Україна Соборна, Україна без холопа і без пана»

(Ярослав Стецько)

Якщо говорити про життєвий шлях Ярослава Стецька,то мусимо сказати: зміст його життя – Україна.

З перших років навчання в українській гімназії в Тернополі користувався авторитетом, був членом Марійської дружини, історичного гуртка, іноземних мов, членом нелегальної організації «Українська націоналістична молодь», закінчив гімназію з відзнакою. Вивчав право в Краківському і Львівському університетах, вступив до Української військової організації та Організації українських націоналістів.

У 1934 році був засуджений за революційну діяльність терміном на 5 років за те, що «затроював душі української суспільності» - ці слова польського прокурора підтвердили про значний ідеологічний вплив молодого Стецька на співвітчизників.

Євген Коновалець доручив Ярославу Стецьку підготувати черговий збір ОУН, у 1939 році брав участь у Римському конгресі ОУН, у 1940 році – співініціатор створення у Кракові революційного Проводу ОУН,а на 2-гому Великому зборі у квітні його обрали заступником провідника ОУН(р) Степана Бандери.

З вибухом радянсько-німецької війни 22 червня у Кракові відбулись установчі збори Українського Національного Комітету. Збори надали повноваження Ярославу Стецьку проголосити Незалежну Державу у Львові. 30 червня 1941року проголосили Акт Відновлення Української держави й обрали Ярослава Стецька прем’єром України.

З січня 1941 до вересня1944 Ярослав Стецько в’язень концтабору Заксенгаузен. Тут же були ув’язнені Степан Бандера,Андрій Мельник, Олег Ольжич,…. Виснажений, важко поранений,але сильний духом продовжував боротьбу. Розгорнув активну міжнародну діяльність щодо об’єднання усіх антикомуністичних рухів, а з 1946 року очолив Антибільшовицький блок народів. З 1968 року Ярослава Стецька обрано головою Проводу революційної ОУН-Б, яку очолював до кінця свого життя.

Серед основних постулатів націоналістичного вчення Ярослава Стецька варто відзначити:

1. Найвищою цінністю для українського націоналіста є ідея нації, інтерес нації. Безкомпромісна боротьба та жертовна праця задля добра і величі рідного народу є обов'язком кожного українця.

2. Передумовою збереження і розвитку всіх духовних і фізичних сил української нації, запорукою миру та стабільності в регіоні є Українська Самостійна Соборна Держава, а принципом міжнародного співжиття — принцип національних держав на своїх етнічних теренах.

3. Пробудити націю, консолідувати і мобілізувати її мусить національна еліта, тобто найкращі з усіх соціальних прошарків народу.

4. Без національного визволення немає визволення соціального і особистої свободи. Національна революція має бути водночас і соціальною революцією.

5. В боротьбі за свободу опертя можливе лише на власні сили.

6. Україна має стати в авангарді боротьби за свободу народів і людини.

Помер Ярослав Стецько 5 липня 1986 р. в Мюнхені, де його й поховано на цвинтарі Вальдфрідгоф.

Пам'ятник Ярославу Стецьку встановлено у Стрию 1 листопада 1997року. Автор — скульптор Володимир Одрехівський.

Пропонуємо провести в бібліотеках:

- презентацію книжково-журнальних виставок:

 «Ярослав Стецько — великий син України»

 «Ярослав Стецько — борець за національне щастя й волю»

 «Провідник боротьби за визволення українського народу»

Під час презентації рекомендуємо використати такі висловлювання Ярослава Стецька:

 «Змислом мойого цілого життя було, є і буде: Україна вільна, Україна Соборна..»

 «Я вірю в перемогу... з цього шляху мене не заверне ніщо, ані тортури, ані пекло тюрем, ані смерть...»

 «Успіхи не приходять самі – за успіхи треба боротись!»

 «Треба вірити в щось, треба знати, за що вмирати й ради чого жити!»

Провести в бібліотеках історичні екскурси, диспути, презентацію творів Ярослава Стецька:

 «Ярослав Стецько – один з чільних ідеологів українського націоналізму»

 «Ярослав Стецько – видатний український політичний діяч, орієнтований на розквіт нації та особистості»

 «Ярослав Стецько – Людина великих ідей і чину»

 «Дипломатична діяльність Ярослава Стецька»

 «Ярослав Стецько – великий український Патріот, Державник»

 «Ярослав Стецько – Великий Син України»

Акт відновлення Української державності 30 червня 1941р.-ланка в безпреривному ланцюгу в боротьбі за Суверенну Українську державу.

Червень насичений важливими історичними державотворчими подіями. Уже проведені заходи, які висвітлюють події боротьби за державність на західно-українських землях, про Голову УНРади,Президента ЗУНРУ Євгена Петрушевича, про організатора ОУН, першого Голову ОУН - Євгена Коновальця.

30 червня 1941року - безперервний ланцюг боротьби за суверенну владу на всіх національних землях. На заходах буде можливість більше дізнатись про роль ОУН в боротьбі за Незалежність, про членів Державного Правління-Українського уряду на чолі із Ярославом Стецьком, познайомити читачів із дослідженням цієї важливої події, в кожній бібліотеці необхідно оформити тематичні виставки: «Сторінки історії боротьби за Незалежність Держави», інформаційні досьє: «Члени державного правління, їх доля».

30 червня 1941-го року у Львові з ініціативи Організації українських націоналістів було проголошено Акт відновлення української державності. Ця чергова спроба українців заявити про власну державність відбувалася у вкрай несприятливих обставинах і навряд чи могла бути успішною. Втім, вона вчергове засвідчила наше прагнення до власної незалежності.

Як свідоцтво про народження, що підтверджує факт реєстрації народження дитини – цей Акт став свідоцтвом про Незалежність, що підтверджував факт існування Української нації.

Акт відновлення української державності – декларація про відновлення української держави, проголошена Організацією українських націоналістів під проводом Степана Бандери у Львові 30 червня 1941 року. Документ складався з трьох пунктів.

Пункт 1 проголошував відновлення української держави і закликав український народ боротися за суверенну владу на всіх національних землях.

У пункті 2 йшлося про створення на західноукраїнських землях української влади, підпорядкованої майбутньому національному урядові в Києві.

Пункт 3 містив запевнення, що самостійна Українська держава буде тісно співпрацювати з Німеччиною. Далі було оголошено список членів Державного правління – українського уряду на чолі з Ярославом Стецьком. – Завдання максимум, яке ставила перед собою Організація українських націоналістів, – це проголошення Незалежності на всіх українських етнічних землях від Закерзоння до Курщини та Кубані.

Однак, події переважно охопили землі сучасної території України. Акт відновлення Незалежності був проголошений у кожному обласному центрі, окрім Криму – до цього регіону похідна група не дійшла. В Центральній Україні ці події охопили практично кожен районний центр.

Організацією проголошення Акту відновлення Незалежності займались похідні групи ОУН. Кожна з них складалась приблизно з 10 людей. Таких груп налічувалось три: Північна (очолив Микола Климишин), Середня (очолив Микола Лемик) і Південна (очолив Зенон Матла), діяльність яких координував Дмитро Мирон – «Орлик»). Загальна кількість учасників похідних груп налічувала близько 5 000 чоловік. Ці люди приходили в населений пункт, шукали своїх однодумців, створювали відповідні організаційні комітети, які і наділяли правом проголошення Незалежності. В подальшому ці комітети слугували розбудові сітки ОУН по всій Україні.

Проголошення Акту схвально сприйняли провідні діячі українського політичного руху та українська спільнота. Зокрема, йому присвятив окрему відозву митрополит Андрей Шептицький.( нижче подаємо текст відозви Андрея Шептицького.) 1 липня 1941 р. Акт відновлення державності привітав глава Греко-католицької церкви митрополит Кир Андрей (Шептицький). Він звернувся з відозвою .( нижче подаємо текст відозви Андрея Шептицького.) а 10 липня – луцький єпископ Православної церкви Преосвященний владика Полікарп.

У наступні дні по всій Західній Україні активісти ОУН організували мітинги на підтримку Акту, створювали органи української місцевої влади.

Оскільки підготовка документа здійснювалася таємно, його проголошення стало для окупаційної німецької влади «громом серед ясного неба». Через кілька днів, після консультацій з Берліном, гестапо заарештовує Ярослава Стецька, Степана Бандеру й низку інших діячів. Після того як Бандера і Стецько відхилили вимоги німців про відкликання Акту, обоє опинилися у концтаборі Заксенгаузен (за 30 км від Берліна). Із 11 липня 1941 р. нацисти заборонили будь-яку політичну діяльність українським організаціям, у тому числі маніфестації на підтримку Акту 30 червня. А вже в вересні німецька поліція безпеки провела масові арешти оунівців, за гратами опинилися майже 2 тис. осіб. У відповідь залишки керівництва ОУН(б) ухвалюють рішення про перехід в підпілля, активізацію антинімецької пропаганди й підготовку збройного повстання проти окупантів

Важливо під час проведення занять з читачами пов’язати події національно-визвольної боротьби 20 ст. і боротьбу за відновлення територіальної цілісності уже в 21 ст.

Акт відновлення Української Держави, як і двома роками раніше проголошення незалежності Карпатської України, переконливо засвідчив тяглість традицій українського державотворення, перерваних поразкою Перших Визвольних змагань 1917-1920-х років, задекларував прагнення української нації до визволення від окупантів та возз’єднання в Українській Самостійній Соборній Державі.

Проголошений між молотом і ковадлом гітлерівського та сталінського тоталітарних режимів, Акт відновлення Української Держави став одним із найяскравіших символів української національно-визвольної боротьби XX століття, що надихав на боротьбу за Українську Самостійну Соборну Державу вояків Української Повстанської Армії, і тепер надихає українських воїнів, захисників східних кордонів України у боротьбі за відновлення територіальної цілісності нашої держави.

«Ми віддаємо шану всім борцям, хто скропив кров’ю українську незалежність, хто віддав життя за українську державність. Чин Оунівців, що проголосили Акт 30 червня 1941 р., не підлягає забуттю, а ця дата є одною з ключових для української історії державотворення», – «30 червня ОУН (б) проголосила не якусь там абстрактну державу, а саме Українську Самостійну Соборну Державу, в якій кожен українець буде господарем у власному домі, на своїй землі. Організація Українських Націоналістів (бандерівців) дуже чітко розуміла, яку державу слід будувати і вона вела цей процес, не зважаючи ні на які зовнішні обставини» (це нотатки з виступів на Міжнародній науковій конференції: "Український визвольний рух 1920-1950-х років: ідея державності та її реалізація".

Подаємо текст історичних документів:

Із Акту відновлення Української держави, проголошеного у Львові:

Волею українського народу, Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.

Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її Творця й Вождя Евгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кровавого московсько-большевицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває ввесь український нарід не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава.

Суверенна Українська Влада запевнить українському народові лад і порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння всіх його потреб.

Пастирський лист Митрополита Андрея Шептицького зі Львова з нагоди відновлення Української держави.

До українського народу!

Пастирський лист їх ексцелєнції митрополита Андрея Шептицького.

З волі всемогучого і всемилостивого Бога в Тройці єдиного зачалася нова епоха в житті Державної Соборної Самостійної України.

Народні збори, що відбулися вчорашнього дня, ствердили і проголосили ту історичну подію.

Повідомляючи Тебе, український народе, про таке вислухання наших благальних молитов, взиваю Тебе до вияву вдячности для Всевишнього, вірности для Його церкви і послуху для влади.

Воєнні часи вимагатимуть ще многих жертв, але діло, розпочате во ім’я Бога і з Божою благодаттю, буде доведене до успішного кінця.

Жертви, яких конечно потреба до осягнення нашої ціли, полягатимуть передусім на послушньому піддаванні справедливим Божим законам, непротивним розказам влади.

Український нарід мусить в тій історичній хвилі показати, що має досить почуття авторитету, солідарносте і життєвої сили, щоби заслужити на таке положення серед народів Европи, в якім би міг розвинути усі Богом собі дані сили.

Карністю, солідарністю, совісним сповненням обов’язків докажіть, що видозрілі до державного життя.

Побідоносну німецьку армію витаємо, як освободительку від ворога. Установленій владі віддаємо належний послух. Узнаємо головою Краєвого правління Західних областей України пана Ярослава Стецька.

Від уряду, ним покликаного до життя, очікуємо мудрого, справедливого проводу та заряджень, які узглядняли би потреби і добро всіх замешкуючих наш край громадян, без огляду на це, до якого віроісповідання, народності й суспільної верстви належать.

Бог нехай благословить усі Твої праці, український народе, і нехай дасть усім нашим провідникам святу мудрість з неба.