Після поразки Української революції 1917–1921 рр.
українські землі виявилися поділеними між кількома країнами. Карпатська
Україна стала наступником доби УНР–ЗУНР, логічним виявом прагнення українців
використати найменшу можливість для відновлення власної державності.
Утворення Української держави на Закарпатті було не випадковим збігом обставин, а результатом багаторічної діяльності українських патріотичних сил у всіх сферах суспільного життя. Завдяки їх подвижницькій роботі невпинно зростала національна свідомість закарпатців, які за короткий час пройшли своєрідну еволюцію від „угорських русинів” до закарпатських українців, а через усвідомлення своєї ідентичності – до ідеї єдності з усім українським народом.
Утворення Української держави на Закарпатті було не випадковим збігом обставин, а результатом багаторічної діяльності українських патріотичних сил у всіх сферах суспільного життя. Завдяки їх подвижницькій роботі невпинно зростала національна свідомість закарпатців, які за короткий час пройшли своєрідну еволюцію від „угорських русинів” до закарпатських українців, а через усвідомлення своєї ідентичності – до ідеї єдності з усім українським народом.
Після розпаду Австро-Угорської
імперії закарпатські українці активно виступали за об'єднання Карпатської України з
іншими українськими землями. 21 січня 1919 року на
Народних Зборах у Хусті,
де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено
злуку Карпатської України з Українською Народною Республікою.
Однак несприятлива міжнародна ситуація і критичне становище Директорії УНР внаслідок агресії більшовицької
Росії, не дозволили здійснити надії закарпатських українців на возз'єднання
в єдиній Українській державі.