«Чорнобиль – подвиг і трагедія» в бібліотеці с.Йосиповичі

            В бібліотеці с.Йосиповичі відбулася година вшанування ,,Чорнобиль - подвиг і трагедія”.

1986 рік… Весна…Чорнобиль… Неможливо забути ці дати, ці слова. 26 квітня стало чорною датою не лише для українського народу, а й для всього людства. У кожній людській душі той трагічний день відізвався тривожним зойком, відчуттям біди, невизначеності майбутнього . Бібліотекар Анна Паталай та директор Народного дому Оксана Дякович розповіли про страшну трагедію на атомній станції та про її наслідки.

Читачі  уважно слухали розповідь про трагічні події тих днів і ніхто не  залишився байдужим. У виконанні читців були  зачитані вірші "Малиновий дзвін" Анни Багряної, "Стоять озера в пригорщах долин", "Страшний калейдоскоп" Ліни Костенко та ін.

Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих. Чорнобиль. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною

Тиждень віднови духу.

                                       

Для того, щоб зберегти давні традиції, духовно збагатитись та  набути нових знань, весело провести час бібліотекарі сільських бібліотек збирають всіх читачів, всіх охочих до бібліотек, біля церков, біля фігур Матері Божої, на  галявини і  доносять до них дорогоцінний скарб нашої культури. Особливо благодатній час –Великодній. «Тиждень віднови духу»- саме так хочеться назвати усі заходи, які несуть оптимізм  і є дорогоцінним скарбом нашого життя.

 

Так, зав. філією бібліотеки с. Сихів Галина Франків спланувала роботу , щоб максимально використати  цей час для духовної просвіти своїх читачів, вчити їх  цінувати все, що нас оточує, залучає до просвітництва в Духовній  бібліотечній світлиці і  пароха села, і вчителя християнської етики Іванну Худзей і знавців традицій, тому в бібліотеці завжди людно.

Один Могутній Гімн Радості-ось коротеньке визначення  Великодніх розваг- гаївок, які проводять  спільно з церковною громадою, дітьми та юнацтвом, шанувальниками  прадавніх українських традицій.

 Ось як характеризували гаївки, що організувала зав. філією бібліотеки с. Завадів Анна Хвалик із о. Степаном Горинем та імостю Оксаною, директором Народного дому Надією Кріль: «Кожне слово, кожен звук гаївок лягають на серце, душа спалахує радістю… усі вони несуть красу і оптимізм».

Дзвінкий сміх та веселощі супроводжували  гаївки  і в селах- Олексичі, Кавсько, Кути, Ланівка, Лисятичі,Пятничани, Розгірче, В. Дідушичі, Добрівляни, Фалиш,Довге, Вівня, Станків, Н. Стинава, В. Стинава, організаторами яких були  бібліотекарі.

           

       Все співає і веселиться, в селах лунають гаївки неповторні,зберігається місцевий колорит, передається із покоління до покоління – дорогоцінний фольклорний народний скарб прадідівської культури.

         Пам’яті  славного сина  села  Завадів-Степану Охримовичу присвячується

Село Завадів дало  не тільки Стрийщині, але й всій Україні  славних шляхетних жертовних синів, що прагнули вивести свій нарід  на дорогу щасливого життя. Одним із них був Степан Охримович - людина кришталево-чистого характеру, сильної волі, витривалого, послідовного у змаганні за   національну ідею. Він вирізнявся як вмілий організатор, ідеолог, перебуваючи в різних організаціях: в «Союзі Української Націоналістичної Молоді», в «Пласті», в «Українському Студентському Товаристві», в «Товаристві Наукових Викладів ім. П. Могили», як ініціатор  1-ої Крайової Студентської Конференції (1929р.), як учасник  «Конгресу Українських Націоналістів» у Відні (1920р.), як організатор політичного життя Стрийщини», як член ОУН Краєвої  Екзекутиви. Майже не було свята чи неділі, що не застали б його на селі в активній громадській роботі.

 

  Степан Охримович не занедбував наукову працю, зокрема, про  староукраїнську книгу, про творчість Леся Мартовича, тощо - з таким коротким  вступним словом виступила зав. бібліотекою с. Завадів Анна Хвалик. Після панахиди і молитви за Героїв України продовжив меморіальні заходи  голова районної організації  Конгресу Українських Націоналістів Микола Магас: «Славний син Завадова належав до тих нечисленних одиниць, які з самопосвятою віддавали себе ідеї, змагаючись за її здійснення в перших рядах, кидаючись у найзагрозливіші місця, або там, де була потреба  зрушити справу з місця. Таких людей організація цінить на вагу золота, бо вони є підпорою та запорукою її існуванн і розвитку. Смерть Степана Охримовича  — це один із  найтяжчих ударів  для Організації Українських Націоналістів  за останні бурхливі й тяжкі часи на Західній Україні.

          Священник місцевої церкви о. Степан Горин продовжив розповідь про похорон славного сина Завадова, використовуючи  документальні матеріалами: «Похорони Степана Охримовича відбулися на самий Великдень, 12 квітня 1931 р. в селі Завадові коло Стрия, з участю кількатисячних мас селянства й стрийської інтеліґенції, головно молоді. Похорон, який був величною національною маніфестацією, закінчився піснями: «Ви жертвою в бою», «Видиш, брате мій» та «Гей у лузі». Заходяще сонце кидає останні проміння на домовину, на яку складено пластовий капелюх, хустину й терновий вінець» - завершив спогади о.Степан, а церковний  хор підхопив Великодні пісні.

Відтак діти з родини Степана, від найменьшенкого до уже сформованих юнаків розповіли біографію і звитяжний шлях їхнього уславленого родича. Продовжила розповідь дітей, активних читачів сільської бібліотеки і, одночасно, старанних учнів школи, юних патріотів села  колишня голова «Просвіти» Тетяна Пальчикевич.                                                                                                                        «Так, не стало одного з юнаків, отих «дітей сонця і весни», що літом бачать їх полонини Карпат, ріки Волині й Підкарпаття. Так не стало одного Вірла-Скоба, що хотів «знятися над хмари, проміряти тернистий шлях України і ввести Вітчизну на дорогу щастя», як кажуть слова пластової присяги.

Так не стало одного «лицаря абсурду», що з вірою в краще майбутнє Української Нації вів українську молодь по шляху праці, пожертви і відданості Батьківщині. Так не стало одного шляхетного, доброго сина України, що впав при праці на шляху реалізації великої ідеї — Самостійної Соборної України - завершила меморіальні заходи директор Народного дому с. Завадів Надія Кріль.   

До могили Степана Охримовича і його родини лягли живі квіти шани і дяки.

         Церковна колона з хорунгвами,  церковними атрибутами зі співом Великодніх пісень попрямували до церкви і до Народного дому, щоб продовжити меморіальні заходи пам’яті Степана Охримовича.

Підготували заходи працівники установи культури, освіти, церковна громада на чолі з о.Степаном Горинем та районною організацією КУН.

Великоднім традиціям в селі Загірне – жити!

            Свято  Христового Воскресіння є днем великої радості. Це тріумф  життя над смертю, любові над ненавистю, добра над злом… .Це свято  наповнене радісними звичаями, одним з найважливіших серед них є освячення продуктів Великоднього кошика. Кожен з наявних в кошику продуктів має свою символіку, вказує на глибокий зв’язок  між природнім і надприроднім життям, матеріальною і духовною реальністю.

«Складовою святкового Великоднього кошика є паска, писанки, шинка, ковбаса, сир, масло,хрін,сіль. Кошичок прикрашали зеленню, накривали гарним вишитим рушником із написом «Христос Воскрес» та пасхальною символікою - розпочала розмову із учасниками зустрічі завідуюча бібліотекою с. Загірне Леся Ярич – сьогодні ми присвятимо своє заняття, майстер-клас «Масло оживає», оздобленню масла і виготовлення з нього ягнятка».

 

Здавна ягня вважалось жертовною твариною. Саме тому на Великодньому столі воно і є символом жертви Ісуса Христа в ім’я прощення гріхів. Так як мати годує дитину своїм молоком, так і масло є символом жертовності та ніжності Бога. Отож, ми повинні прагнути Божої благодаті, як немовлятами прагнули маминого молока.

В другій частині заняття всі приступили до ліплення ягнятка, орудуючи ножем-стеком. Масло ніби оживало в руках, а бібліотекар ще підсилювала бажання творити цікавою розповіддю про витоки кулінарних традицій.

             Юні майстри, задоволені своїми витворами,заховали їх в холодильниках і дружно продовжили водити гаївки разом з директором Народного Дому- Ольгою Яцурою та художнім керівником Лідією Поприк.

РАДІСНА ВЕЛИКОДНЯ ЗВІСТКА В ЦЕНТРАЛЬНІЙ РАЙОННІЙ БІБЛІОТЕЦІ

          В цей світлий Великодній вівторок Степан Целюх - автор репертуарних збірників Муніципального чоловічого хору «Каменяр», Заслужений діяч мистецтв України – вкотре для підсилення духовного збагачення читачів приніс в ЦРБ неоціненний дар  - нові-нотні збірки  «З Україною у серці», упорядковані українськими хоровими творами та «Герої не вмирають» -хорові твори, присвячені Героям, які загинули за Волю України, які нині захищають святу Українську землю.

Степан Целюх, як директор славної музичної школи ім. Філарета Колесси,   як диригент  улюбленого хору «Каменяр», як батько, як просто Українець  дбає щоб всі читачі, були міцні духом, свідомі своїх цілей, об’єднані єдиною волею, тоді ніякий ворог нам не буде  страшний.

Тож нехай ці збірки допоможуть кожному, хто доторкнеться до них  душею і серцем, творити Величний Гімн нашому миролюбному Українському  народу.

Вербна неділя – традиції і обряди в бібліотеці с.Фалиш

Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", "Шутковою" або "Квітною".  За християнським вченням у цей час Спаситель Христос вїжджає  до Єрусалиму, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно  сповіщає про прихід весни і має цілющі властивості, - розпочала духовні роздуми зав. бібліотекою  Марія  Янко.

Про  традиції, пов’язані з шутковою неділею, читачі бібліотеки  підготували  цікавинки,  промовляння:

«Шутка б’є, не я б’ю,

Від нині за тиждень – Великдень»

         «Будь великий як верба, а здоровий як вода» тощо.

 Про магічну силу свяченої шутки та про  її значення в медицині розповіла директор Народного дому Марія Сойка.

Найцікавішим для учасників заходу було завдання підібрати з літератури, записати від старших людей легенди, а також повір’я про вербу.

 Читачі опрацювали  народознавчу літературу «Звичаї нашого народу» В. Войтовича, О.Воропая та ін.

 На завершення всі  учасники  переглянули тематичну виставку «Духовні обереги нашого краю».

Сьогодні працівники районної бібліотеки для дорослих завітали в меморіальний музей  О. Бачинської на презентацію виставки писанок із регіону м.Сокаль. Науковий працівник краєзнавчого музею "Верховина" Романа Савчин провела цікавий екскурс про символіку писанкового розпису  Сокальщини, та повела стежками та дорогами непересічної жінки колекціонера та знавця української народної вишивки Ольги Бачинської.