11–15 липня 1944 р. поблизу с. Сприня відбувся Перший
великий збір українських політичних організацій, які сформували тимчасовий
парламент України – Українську Головну Визвольну Раду (УГВР). Ініціатором
створення УГВР виступило командування УПА на чолі з Романом Шухевичем та
керівництво ОУН(б).
Учасники установчих зборів схвалили демократичні засади
державно-політичного устрою та соціально-економічну програму побудови України,
які були відображені у таких документах як “Платформа УГВР”, “Універсал” та
“Тимчасовий устрій УГВР”.
Під час зібрання поблизу с. Сприня був затверджений текст
присяги воїнів УПА, яка проголошувалася єдиною збройною силою українського
народу. УГВР була визначена “верховним органом українського народу”, що
координував діяльність політичних центрів, керував визвольною боротьбою і
визначав напрямки української державної політики, а також репрезентував
український народ та його державницькі змагання на зовнішньополітичній арені.
Президентом УГВР було обрано Кирила Осьмака.
НЕСКОРЕНИЙ ПРЕЗИДЕНТ НЕСКОРЕНОЇ УКРАЇНИ
У романі В. О. Жадька розповідається про непросту, але
гідну увічнення в пам’яті співвітчизників долю українського патріота, науковця,
політичного діяча, Президента Української Головної Визвольної Ради (1944)
полтавчанина Кирила Івановича Осьмака. Книга написана на основі вивчення
багатьох архівних матеріалів зі щирим бажанням автора показати читачеві
трагічну історію українського народу крізь призму пошуків, досягнень, страждань
людини, яка до творення цієї історії була причетна.
«Люби Україну і в житті міцно тримайсь заповітів Великого
Кобзаря.» К. І. Осьмак.
Лише нещодавно постать Кирила Івановича Осьмака
(1890-1960) – Президента Української Головної Визвольної Ради – виринула з
невиправдано тривалого і несправедливого забуття.