Червень
насичений важливими історичними державотворчими подіями. Уже проведені заходи,
які висвітлюють події боротьби за державність на західно-українських землях,
про Голову УНРади,Президента ЗУНРУ Євгена Петрушевича, про організатора ОУН,
першого Голову ОУН - Євгена Коновальця.
30 червня
1941року - безперервний ланцюг боротьби за суверенну владу на всіх національних
землях. На заходах буде можливість більше дізнатись про роль ОУН в боротьбі за
Незалежність, про членів Державного Правління-Українського уряду на чолі із
Ярославом Стецьком, познайомити читачів із дослідженням цієї важливої події, в
кожній бібліотеці необхідно оформити
тематичні виставки: «Сторінки історії боротьби за Незалежність Держави»,
інформаційні досьє: «Члени державного правління, їх доля».
30 червня
1941-го року у Львові з ініціативи Організації українських націоналістів було
проголошено Акт відновлення української державності. Ця чергова спроба
українців заявити про власну державність відбувалася у вкрай несприятливих
обставинах і навряд чи могла бути успішною. Втім, вона вчергове засвідчила наше
прагнення до власної незалежності.
Як свідоцтво про
народження, що підтверджує факт реєстрації народження дитини – цей Акт став
свідоцтвом про Незалежність, що підтверджував факт існування Української нації.
Акт відновлення
української державності – декларація про відновлення української держави,
проголошена Організацією українських націоналістів під проводом Степана Бандери
у Львові 30 червня 1941 року. Документ складався з трьох пунктів.
Пункт 1
проголошував відновлення української держави і закликав український народ
боротися за суверенну владу на всіх національних землях.
У пункті 2
йшлося про створення на західноукраїнських землях української влади,
підпорядкованої майбутньому національному урядові в Києві.
Пункт 3 містив
запевнення, що самостійна Українська держава буде тісно співпрацювати з
Німеччиною. Далі було оголошено список членів Державного правління –
українського уряду на чолі з Ярославом Стецьком. – Завдання максимум, яке
ставила перед собою Організація українських націоналістів, – це проголошення
Незалежності на всіх українських етнічних землях від Закерзоння до Курщини та
Кубані.
Однак, події
переважно охопили землі сучасної території України. Акт відновлення
Незалежності був проголошений у кожному обласному центрі, окрім Криму – до
цього регіону похідна група не дійшла. В Центральній Україні ці події охопили
практично кожен районний центр.
Організацією
проголошення Акту відновлення Незалежності займались похідні групи ОУН. Кожна з
них складалась приблизно з 10 людей. Таких груп налічувалось три: Північна
(очолив Микола Климишин), Середня (очолив Микола Лемик) і Південна (очолив
Зенон Матла), діяльність яких координував Дмитро Мирон – «Орлик»). Загальна
кількість учасників похідних груп налічувала близько 5 000 чоловік. Ці люди
приходили в населений пункт, шукали своїх однодумців, створювали відповідні
організаційні комітети, які і наділяли правом проголошення Незалежності. В
подальшому ці комітети слугували розбудові сітки ОУН по всій Україні.
Проголошення
Акту схвально сприйняли провідні діячі українського політичного руху та
українська спільнота. Зокрема, йому присвятив окрему відозву митрополит Андрей
Шептицький.( нижче подаємо текст відозви Андрея Шептицького.) 1 липня 1941 р.
Акт відновлення державності привітав глава Греко-католицької церкви митрополит
Кир Андрей (Шептицький). Він звернувся з відозвою .( нижче подаємо текст
відозви Андрея Шептицького.) а 10 липня – луцький єпископ Православної церкви
Преосвященний владика Полікарп.
У наступні дні
по всій Західній Україні активісти ОУН організували мітинги на підтримку Акту,
створювали органи української місцевої влади.
Оскільки
підготовка документа здійснювалася таємно, його проголошення стало для
окупаційної німецької влади «громом серед ясного неба». Через кілька днів,
після консультацій з Берліном, гестапо заарештовує Ярослава Стецька, Степана
Бандеру й низку інших діячів. Після того як Бандера і Стецько відхилили вимоги
німців про відкликання Акту, обоє опинилися у концтаборі Заксенгаузен (за 30 км
від Берліна). Із 11 липня 1941 р. нацисти заборонили будь-яку політичну
діяльність українським організаціям, у тому числі маніфестації на підтримку
Акту 30 червня. А вже в вересні німецька поліція безпеки провела масові арешти
оунівців, за гратами опинилися майже 2 тис. осіб. У відповідь залишки
керівництва ОУН(б) ухвалюють рішення про перехід в підпілля, активізацію
антинімецької пропаганди й підготовку збройного повстання проти окупантів
Важливо під час
проведення занять з читачами пов’язати події національно-визвольної боротьби 20
ст. і боротьбу за відновлення територіальної цілісності уже в 21 ст.
Акт відновлення
Української Держави, як і двома роками раніше проголошення незалежності
Карпатської України, переконливо засвідчив тяглість традицій українського
державотворення, перерваних поразкою Перших Визвольних змагань 1917-1920-х
років, задекларував прагнення української нації до визволення від окупантів та
возз’єднання в Українській Самостійній Соборній Державі.
Проголошений між
молотом і ковадлом гітлерівського та сталінського тоталітарних режимів, Акт
відновлення Української Держави став одним із найяскравіших символів
української національно-визвольної боротьби XX століття, що надихав на боротьбу
за Українську Самостійну Соборну Державу вояків Української Повстанської Армії,
і тепер надихає українських воїнів, захисників східних кордонів України у
боротьбі за відновлення територіальної цілісності нашої держави.
«Ми віддаємо
шану всім борцям, хто скропив кров’ю українську незалежність, хто віддав життя
за українську державність. Чин Оунівців, що проголосили Акт 30 червня 1941 р.,
не підлягає забуттю, а ця дата є одною з ключових для української історії
державотворення», – «30 червня ОУН (б) проголосила не якусь там абстрактну
державу, а саме Українську Самостійну Соборну Державу, в якій кожен українець
буде господарем у власному домі, на своїй землі. Організація Українських
Націоналістів (бандерівців) дуже чітко розуміла, яку державу слід будувати і
вона вела цей процес, не зважаючи ні на які зовнішні обставини» (це нотатки з
виступів на Міжнародній науковій конференції: "Український визвольний рух
1920-1950-х років: ідея державності та її реалізація".
Подаємо текст історичних документів:
Із Акту
відновлення Української держави, проголошеного у Львові:
Волею
українського народу, Організація Українських Націоналістів під проводом Степана
Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови
цілі покоління найкращих синів України.
Організація
Українських Націоналістів, яка під проводом її Творця й Вождя Евгена Коновальця
вела в останніх десятиліттях кровавого московсько-большевицького поневолення
завзяту боротьбу за свободу, взиває ввесь український нарід не скласти зброї
так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська
Суверенна Держава.
Суверенна
Українська Влада запевнить українському народові лад і порядок, всесторонній
розвиток усіх його сил та заспокоєння всіх його потреб.
Пастирський лист
Митрополита Андрея Шептицького зі Львова з нагоди відновлення Української
держави.
До українського
народу!
Пастирський лист
їх ексцелєнції митрополита Андрея Шептицького.
З волі
всемогучого і всемилостивого Бога в Тройці єдиного зачалася нова епоха в житті
Державної Соборної Самостійної України.
Народні збори,
що відбулися вчорашнього дня, ствердили і проголосили ту історичну подію.
Повідомляючи
Тебе, український народе, про таке вислухання наших благальних молитов, взиваю
Тебе до вияву вдячности для Всевишнього, вірности для Його церкви і послуху для
влади.
Воєнні часи вимагатимуть
ще многих жертв, але діло, розпочате во ім’я Бога і з Божою благодаттю, буде
доведене до успішного кінця.
Жертви, яких
конечно потреба до осягнення нашої ціли, полягатимуть передусім на послушньому
піддаванні справедливим Божим законам, непротивним розказам влади.
Український
нарід мусить в тій історичній хвилі показати, що має досить почуття авторитету,
солідарносте і життєвої сили, щоби заслужити на таке положення серед народів
Европи, в якім би міг розвинути усі Богом собі дані сили.
Карністю,
солідарністю, совісним сповненням обов’язків докажіть, що видозрілі до
державного життя.
Побідоносну
німецьку армію витаємо, як освободительку від ворога. Установленій владі
віддаємо належний послух. Узнаємо головою Краєвого правління Західних областей
України пана Ярослава Стецька.
Від уряду, ним
покликаного до життя, очікуємо мудрого, справедливого проводу та заряджень, які
узглядняли би потреби і добро всіх замешкуючих наш край громадян, без огляду на
це, до якого віроісповідання, народності й суспільної верстви належать.
Бог нехай
благословить усі Твої праці, український народе, і нехай дасть усім нашим
провідникам святу мудрість з неба.
