Літературна онлайн вікторина «Василь Стефаник: скарби життєвого шляху».

14 травня виповнюється 150 років від дня народження видатного українського письменника, неперевершеного майстра соціально-психологічної прози, новеліста, тонкого спостерігача людської душі, гуманіста і просвітителя Василя Стефаника.
       Запрошуємо Вас взяти участь в літературній онлайн вікторині «Василь Стефаник: скарби життєвого шляху», перевірити свої знання про життєвий шлях та творчість письменника, або ж дізнатися більше цікавих фактів про Василя Стефаника.

«Владика Нескорених і Володар Духу» /до 129-ої річниці з Дня Народження Блаженнійшого Йосифа Сліпого/

  Життя Йосифа Сліпого невіддільне від історії нашої церкви, справи окремішності нашого народу, духовної інтеграції в  європейську культуру.

Йосип Сліпий (1892 – 1984) – це одна із найцікавіших, але й найбільш трагічних постатей в історії України ХХ століття. За власні переконання та принципи він заплатив дуже високу ціну, але до кінця життя залишався відданий своїм ідеалам. Він був єпископом УГКЦ, предстоятелем цієї Церкви, Галицьким Митрополитом і Львівським Архієпископом, кардиналом римо-католицької церкви. Водночас, провів довгих 18 років у радянських таборах. За цей час не зламався і продовжував свій шлях служіння, власну дорогу до Бога, пам’ятаючи слова Святого письма: «НЕ бійся нічого, що маєш витерпіти…. Будь вірний до смерті, і дам тобі вінець життя»

Життя  Блаженнійшого  Йосифа Сліпого  було не прямою дорогою, а радше лабіринтом, в якому кожний вибір є важливим. Адже на кожному повороті можна схибити, обравши не ту дорогу. Щоб не загубитися на цьому шляху, ми потребуємо внутрішнього компаса, який підказуватиме нам правильну путь. Слуга Божий Йосиф не шукав орієнтирів у минущих ідеях чи марних сподіваннях. У своєму посланні «Про поєднання в Христі» (3 червня 1976 року) він звернувся до своєї пастви з простою порадою: «Будьмо собою!» Це «буття собою» народжується в кожному з нас у той момент, коли ми в молитві до Отця Небесного розпізнаємо Його волю щодо нашого життя. І кожен з етапів біографії патріарха Йосифа позначений цим знаком автентичності, в серці якої перебуває Христос

   Навіть у складних табірних умовах Йосиф Сліпий високо ніс честь і гідність Митрополита Нескореної  Церкви. Митрополит – страдник, огидної, звироднілої московсько-більшовицької системи не був її жертвою. Він був оборонцем, захисником свого народу, своєї Церкви. Ослаблене тіло не покидав   сильний дух.

Життєва доля патріарха Йосифа переконує нас у тому, що з глибокою вірою та Божою допомогою людина незламної волі, яка не зрікається своєї Богом даної сутності, не зраджує свого покликання та здійснює своє служіння, за будь-яких обставин переможе у двобої зі злом та неправдою.

— « Я довго намагався знайти якусь коротку фразу, яка б влучно віддзеркалювала дух Патріарха Йосифа. І знайшов цих два слова — „Будьмо собою“… Це означає бути справжнім. Якщо ти українець — будь справжнім українцем, якщо ти єпископ — будь справжнім єпископом, якщо ти монах — будь справжнім монахом, якщо ти патріот — будь справжнім патріотом, якщо ти християнин — будь справжнім християнином. Саме це є змістом цих двох слів. Патріарх Йосиф був справжнім сином своєї землі, був голосом мовчазної Церкви і переслідуваної України. В усьому світі його приймали посли, президенти держав, як очільника тої України, що перебувала в „тюрмі народів“. Він був справжнім душпастирем, пророком, батьком своєї Церкви і свого народу», — наголосив Глава УГКЦ

Пам’ятаймо слова Великого  духовного  Отця, висловлені у  зверненні до нас: Що про Вас скаже історія?

Шановні читачі!  Вас чекають в читальній залі   бібліотеки,( що на вулиці Євгена Коновальця, 40), нові книжкові видання про життєвий шлях Патріарха Української Греко-Католицької Церкви.

Вільгельм фон Габсбург- (Василь Вишиваний) до 126- річчя від Дня народження. Спогади за сторінками книги «Червоний Принц» України - Тімоті Снайдера.

 

1895, 10 лютого – у містечку Пула (нині Хорватія) народився Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний), нащадок королівської династії Габсбургів, ерцгерцог, якого вважали претендентом на гетьманську булаву, політик, дипломат, поет, полковник Легіону Українських Січових Стрільців та Армії УНР.

Цей український офіцер, перебуваючи в окупованому нацистами Відні, орієнтовно з 1942 року співпрацював із британською спецслужбою SOE (Special Operation Executive), допомагаючи їй у встановленні контактів з українськими емігрантами та націоналістами. Серед задач – стежити за пересуванням німецьких військ, пізніше, після капітуляції Німеччини – за радянськими військами. З 1940-х він також співпрацював і з французькою військовою розвідкою. Наприкінці серпня 1947 року українець був схоплений у Відні та вивезений радянськими спецслужбами з міста, яке на той час було поділено на 4 окупаційні зони, контрольовані США, Великою Британією, Францією та СРСР.

Однак не лише це робило особливим офіцера, який помер за Україну. Найцікавіший момент… Це був – Габсбург. Член однієї з найвпливовіших династій Європи, яка правила багатонаціональною імперією протягом близько 600 років.

НЕПЕРЕСІЧНА ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ТА ЄВРОПИ

Обрати саме постать Вільгельма фон Габсбурга (в Україні відомого також як Василь Вишиваний) для відкриття року культури України в Австрії в 2020р було дуже влучним рішенням українського диппредставництва. Особливо й у тому, що зі спеціальною лекцією про роль цієї непересічної людини в історії України, та й Європи загалом, був запрошений виступити Тімоті Снайдер. Справжній друг України, професор Єльського університету, нині також науковий співробітник Віденського Інституту суспільних наук присвятив цілу книгу "Червоний князь" Вільгельмові фон Габсбургові – ерцгерцогу (архікнязю), родичу австрійського цісаря, який обрав собі українську ідентичність, став легендарним полковником Легіону Українських Січових Стрільців (УСС) Василем Вишиваним і свого часу розглядався в габсбурзькій монархії навіть як король майбутньої України.

"ЧЕРВОНИЙ ПРИНЦ" УКРАЇНИ

Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотаринзький народився у 1895 році в родині архікнязя Карла Стефана Австрійського, адмірала військово-морського флоту Австро-Угорщини. Коли йому було 13 років, його сім’я переїжджає з адріатичного узбережжя до родинного маєтку в м. Живець на Західній Галичині (сучасна Польща). Батько вважався одним із кандидатів на майбутній польський престол і хотів також, щоб сини думали про польську корону. Втім, Вільгельм не був у захопленні від батькових планів.

Саме в той час відбувається перше знайомство молодого Габсбурга з українцями – "розбишацьким племенем", за твердженням польської шляхти, яке мешкало поруч з Живцем. З’їздивши одноосібно в гуцульські гори в пошуках "українських розбійників" і не знайшовши їх, 17-річний Вільгельм повернеться в Живець, як він стверджуватиме у автобіографії, "вже іншим", з іншим ставленням до українців і до своїх польських "інформаторів".

Українська тема не відпускатиме Вільгельма фон Габсбурга й надалі. Після вступу до імператорської військової академії він починає вивчати, окрім інших, українську мову. Пізніше, у 1915 році й у розпал Першої світової війни – молодим лейтенантом відправляється на східний фронт командувати ротою 13-го полку уланів, який рекрутувався переважно з українців Золочівського повіту (нинішня Львівська область).

«Герої Крут - смолоскип палаючої свободи, України, обпалений цвіт»

     

29 січня – 103 роки тому в  ім’я найсвятішої любові  до Батьківщини, коли не було кому стати на захист кордонів молодої держави, пішла у бій купка гордих юнаків, в бій, що народив нових Українців, які стали Чином нації, совістю  усіх майбутніх поколінь.
    Споконвічний ворог України в кінці грудня 1917 розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Четвертим Універсалом Самостійності України. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім  рушила і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна» На підступах до столиці Муравйов закликав: «Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо».

       Проте вже наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців (18–20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). Здебільшого вони були неготовими до військових дій і мали погане озброєння. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналися близько 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.

    29 січня 1918 року на залiзничнiй платформi в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.
       Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму, українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили  в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі.
   В радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.
     

   Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в Пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу Героїв бою під Крутами».
        У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті Героїв Крут».

                                        Тут України юнь свята
                                За Україну полягла в святу годину
                                        Тут розпинали не Христа,
                                        Тут вбили юну Україну.
                                        На грані двох тисячоліть
                                        Чорніє Хрест у білім полі.
                                    Тут вмита кров’ю наша воля
                                        Для нас усіх Хрестом стоїть.

Битва під Крутами - символ нескореного духу нашої нації. Це пересторога тим, хто і нині сподівається поставити націю на коліна, це клич до нас, українців, щоб ніколи не  повторилась трагедія під Крутами. Сучасні Новітні Герої на своїх плечах міцно  тримають нашу Незалежність, захищають Україну від зазіхань зухвалого агресора.  Герої Крут боролись, щоб ми перемогли! Герої  не вмирають. Вони живуть у нашій пам’яті, допомагаючи живим рухатись вперед.

З ДНЕМ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ!

«Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України», - ці слова Акта Злуки двох українських республік (УНР і ЗУНР) в одну Самостійну Соборну Українську державу звучали 102 роки тому. Ця подія історично-визначальна, незабутня для українців.
       22 січня – День Соборності України. Соборність України - це єдність усіх українців навколо головних ідей нашого майбутнього.
        Офіційне святкування 22 січня 1939–го року було вперше за 20 років урочисто відзначено на офіційному рівні  свято  Соборності. Відбулось це у Карпатській Україні (м. Хуст) на той час у Чехословацькій республіці.
        Найбільш знаковий захід  відбувся в 1990 році і отримав назву «Живий ланцюг» - «Всеукраїнський ланцюг єднання». Тоді люди вишикувалися «ланцюгом» від Києва - на Житомир, Рівне, Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ, Закарпаття.

          За різними оцінками, участь у такій акції взяли до трьох мільйонів людей.   День Соборності в Україні  почали відзначати на державному рівні  лише у 1999 році після Указу президента Леоніда Кучми. Оскільки це свято пов’язане з процесом об’єднання українських земель, то заходи, що проводяться 22 січня кожного року  символізують єдність земель України.

        День Соборності України –  одне з найважливіших свят нашої країни, яке підкреслює, що ми всі – це один народ і ніякі ворожі списи не зможуть нас розділити.

            Вітаємо всіх українців, всіх наших читачів з Днем Соборності!  

                                Дай, Боже,нам своєї сили
                                            І мужності своєї дай,
                                        Щоб ми від зла оборонили
                                     Себе і свій стражденний край!
                                         Дай, Боже, нам своєї  віри

                                Щоб ми народ були і єсть!

                                Хай недруги лихі сокири

                            Пощербляться об нашу честь.

«Єднаймося духом Степана Бандери»

Народження Нового року починається для всього свідомого  українства  з відзначенням Дня народження Степана Бандери, Провідника української  нації, лідера, організатора національно-визвольної боротьби, який все життя присвятив ідеї Державності України.
    Степан Бандера - український політичний діяч, один з чільних ідеологів національно-визвольного руху, Голова Проводу ОУН-Б, сформувався завдяки реалізації програми Організації Українських Націоналістів, основними цілями якого були відновлення незалежності та усвідомлення народу необхідності власної держави. Цій боротьбі він присвятив більше тридцяти років. Як зазначив сам Степан Бандера «Бути  символом українського визвольного руху за життя і відчувати відповідальність за свої вчинки є найбільшим тягарем. Мушу вам щиро сказати, що мені дуже важко. Гнітить мене невимовно те, що з моїм ім’ям  зв’язується найбільші  цінності нашої боротьби, куплені працею, великими жертвами і кров’ю  Найкращих друзів… Змістом мойого життя досі була боротьба, так і мусить бути дальше…»
    Так, Бандера - Герой. Важко заперечити, що воля та діяльність окремої людини здатні переломити закономірний хід подій. Недаремно цілі етапи української визвольної боротьби окупанти пов’язували з провідниками, називаючи українців за їхніми іменами – мазепінцями, петлюрівцями, бандерівцями. Тому знищення  цих осіб, як причому повне, - як фізичне так і морально-політичне - було основним завданням окупантів у знищенні цілого руху. Проте вбивствами як Симона Петлюри, Євгена Коновальця, інших Героїв боротьби не вдалося  зупинити поступ  українців  до волі. На боротьбу піднялось нове покоління, що представило свого лідера - Степана Бандеру. Доля поставила перед  Бандерою та національно-свідомою молоддю  зробити вибір: бути поневоленим або  боротись за свободу.
    Вони обирали свободу і як відповів  Степан Бандера, коли його знову обрали головою Проводу ОУН-Б :  «Я приймаю вирок смерти». Такі свідомі рішення приймали Герої. Такі як : Остап Нижанківський, Степан Охримович, Олекса Гасин, Зеновій Гойсак, Дмитро Корінець, Степан Бандера, Ярослав Лесів, Зеновій Красівський…цей перелік немає кінця, бо продовжили справу Герої новітньої доби. Вони  всі  усвідомлювали, що боротьба  не припинеться аж до повної реалізації мети цілковитого визволення і розриву з Росією, відбудова Самостійної Соборної Української Держави, збереження  територіальної цілісності, недоторканості кордонів.
    Для Степана Бандери, як і його побратимів по боротьбі, було характерно незламність духу, виявлення героїзму і самопожертви в боротьбі за незалежну Українську державу. Як політик Степан Бандера розумів : «Революційне змагання - це національна боротьба в площині духовності, культури, боротьба суспільно-політична й мілітарна, за повне знищення існуючого стану, його змісту й за побудову цілком нового, під кожним оглядом кращого стану, який відповідає потребам і бажанням українського народу : відродити Україну в національних етнографічних кордонах з демократичною системою урядування, яка гарантувала б всім громадянам України демократичні свободи в усіх ділянках життя, а головно в ділянці духового, культурного, політичного і соціального  буття».
    Степан Бандера своє життя, талант і працю повністю присвятив ідеалам за визволення України. Таку ж дорогу обрав батько о. Андрій Бандера (розстріляний   енкаведистами), брати його Олександр, Василь (закатовано в концтаборі Освєнцім), Богдан (розстріляний гестапо в Херсоні), двох сестер  Володимиру і Оксану вивезено до Сибіру.
    Подвиг Степана Бандери в тому, що він став не тільки організатором і керівником національно-визвольного руху України, а для його розвитку, за наявних у нього можливостей зробив неймовірне і навіть більше.
        Степан Бандера став яскравим символом, що більше 80 років наганяє страх на ворогів України.

Підсумкова нарада структурних підрозділів

    29 грудня в читальній залі  центральної районної бібліотеки проведено  підсумкову святкову нараду структурних підрозділ. В процесі наради були обговорені питання:

- підсумки роботи за 2020 рік;

- планування роботи на 2021 рік;

- впровадження в практику роботи нових форм, цікавих проектів  та креативних ідей;

- здача річної статистичної звітності;

- оптимізація та децентралізація бібліотечної галузі.

На завершення голова профспілкової організації бібліотечних працівників Світлана Зборовська  привітала всіх працівників з прийдешнім Новим Роком та Різдвяними святами.

ПРИМІРНА ТЕМАТИКА ЗАХОДІВ НА 2021 РІК

                                             

1 січня

День народження Степана Бандери (1909-1959)

Ø Година історичної пам’яті «Незламний поборник державності – Степан Бандера»

Ø Історичний екскурс «Степан Бандера - символ нації»

Ø Віртуальна мандрівка по сторінках історії «Степан Бандера. Віхи життя»

Ø Урок державності «Степан Бандера. Життя, присвячене свободі»

Ø Історичний портрет «Степан Бандера - славетний провідник української нації»

Ø Історичні читання «Степан Бандера - один із ідеологів українського націоналістичного руху ХХ ст.»

22 січня

День Соборності України

Ø «У єдності наша сила — День Соборності України»

Ø «Соборність України: головні віхи здобуття»

Ø «Соборна Україна :  від ідеї до життя»

Ø «Ідея Соборності України: минуле, сучасне, майбутнє»

Ø «Вона – наш витвір, наша мрія, соборна, вільна Україна»

Ø «Соборність українського духу – навічно в серці та помислах»

Ø «Соборність – символ єдності»

 25 січня

70 років від дня народження

Оксани Іванівни Думанської (1951)

Ø «Великий друг маленьких читачів»

Ø «Літературний світ Оксани Думанської»

Ø «Така «невипадкова» випадкова письменниця Оксана Думанська»

 27 січня

130 років від дня народження

Павла Григоровича Тичини (1891-1967)

Він був людиною універсального таланту –

гарно малював, грав на багатьох музичних інструментах, був чудовим диригентом і записувачем народних пісень, сам складав музику. Та найбільшої слави він зажив як поет.

С. Тельнюк

Ø «України вірний син»

Ø «Вібрації душі поета і світ поем Павла Тичини»

Ø «Сторінки життя та творчості Павла Григоровича Тичини»

Ø «Талант, дарований небом»

Ø «Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов»

Ø «Тобою хочу я звучати, народе рідний, любий мій»

 29 січня

День пам’яті Героїв Крут

Ø «Трагедія й звитяга Крутів»

Ø «Ніколи Україні не забути цих юних душ нескорений політ»

Ø «Крути: і сум, і біль, і вічна слава»

Ø «Понад сурмами вічність у сурми сурмить…»

Ø «На Аскольдовій могилі – український цвіт»

Ø «Це вогненне слово – Крути»

Ø «Тут юнь прекрасна і свята встелила землю в мить єдину»

Ø «Їх оплакують роси у лузі»

 

9 лютого

День безпечного Інтернету

-        «Безпека в мережі Інтернет» - бібліографічна пам’ятка

-        «Мій безпечний Інтернет» - мультимедійна презентація

-        «Будь зміною: об’єднаймося для кращого Інтернету» -віртуальна мандрівка

-        «Безпечний Інтернет»

-        «День безпечного Інтернету 2019» - інформаційний коктейль

-        «Створюй, спілкуйся та поважай: кращий Інтернет починається з тобою» - інформаційні хвилинки

 14 лютого

Міжнародний День дарування книг

Ø День благодійника «Подивуй новою книгою»

Ø «Подаруй книгу – подаруй світ»

Ø День дарування книг «З подарунком до бібліотеки»

Ø «Даруймо книгу із любов'ю»

 20 лютого

День Героїв Небесної Сотні

Ø «Вам – наша пам’ять і любов!»

Ø «У нашій пам’яті вони залишаться назавжди»

Ø «Небесна Сотня. Нові герої України»

Ø «Їх подвиг пам’ятатимемо завжди»

Ø «У їхніх серцях жила Україна»

Ø «Гордися, моя Україно, відвагою сотні орлят, що віддали життя без вагання, а нині у небі стоять»

Ø «Майдан - живі скрижалі історії»

Ø «Пам'ять Героїв стукає в наші серця»

 21 лютого

Міжнародний День рідної мови

Ø «Дзвенить струмочком рідна мова»

Ø «Українську рідну мову в дар дали мені батьки»

Ø «Рідна мова у серці народу буде жити вічно»

Ø «Краса України і матері мова лунає у пісні і в серці дзвенить»

Ø «Прилиньмо душею до перлин рідної мови»

Ø «Барвінкове розмаїття – мови рідної суцвіття»

 

25 лютого

150 років від дня народження Лесі Українки

Ø «Творчий доробок Лесі Українки»

Ø  «Світле безсмертя Лесі Українки»

Ø Літературна виставка-персоналія «Горить зоря її поезії над краєм»

Ø Літературний калейдоскоп «Нескорена українська душа»

Ø «Вітрила Лесиної долі»

Ø «Душею щира Українка»

Ø «Високе світло імені і слова…»

Ø  «В її імені – барви України»

 9-10 березня

Тарас Григорович Шевченко /1814-1861/

Ø Книжкова виставка-панорама «Доля осяяна талантом»

Ø «Шлях Кобзаря –  це шлях народу»

Ø Літературно-поетична година «У полоні Шевченкового слова»

Ø «Живе під сонцем любові Шевченкова весна»

Ø «Хай дух Шевченка об’єднає нас»

Ø «Слово Тараса – наша зброя та окраса»