Бібліотекарю на замітку "14 червня – День народження засновника УВО та ОУН, полковника Армії УНР – Євгена Коновальця"

Євген Коновалець – Воїн і Провідник (народився 14 червня 1891 р. с. Зашків – убивство 23 травня 1938 року, Роттердам Нідерланди)

«Волю українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців»

Є. Коновалець

Є люди, які своїми духовними параметрами долають і рамки своєї епохи, і межі життя. Смерть не зупиняє їх впливу, вони залишаються необхідними нації і після смерті. І тоді говоримо про безсмертя. І тому говоримо про Євгена Коновальця.

Йому було відпущено тільки два десятиліття для служіння Україні, і він не згайнував із них ні хвилини, а використав сповна – буквально до останньої секунди. Василь Іванишин

Вчитаймось у висловлювання  Євгена Коновальця. Ці лаконічні думки і через століття не втратили  своєї актуальності:

1. У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю.

2. Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як жеж будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба.

3. Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців.

4. Настане час, і не словами будемо з'ясовувати суть невмирущої...

5. Шлях до Львова лежить через Київ.

          Щороку 14 червня українські націоналісти святкують знаменну дату – День народження засновника УВО та ОУН, полковника Армії УНР.  Народився Євген Коновалець с. Зашків (нині село Жовківського району Львівської  області) у сім'ї Михайла Коновальця і Марії Вегжиновської, мав двох братів – Мирона та Степана.

Початкову освіту здобув у Зашківській народній  школі (директором і одним із викладачів у ній був його батько). 1901–09 вчився в Академічній гімназії у Львові. 1909 вступив на юридичний факультет Львівського Університету. Цього ж року брав участь у 1-му Українському студентському з'їзді. 1913 р. був обраний членом правління Українського студентського союзу і брав участь у 2-му Українському студентському з'їзді, на якому познайомився з Дмитром Донцовим – з теоретиком та ідеологом Українського націоналізму.

Головна Рада Студентського Союзу 1912 р.

Євген Коновалець був одним з активістів, які боролися за створення у Львові українського університету. З початком  Першої світової війни мобілізований до 19-го полку 9-го корпусу Крайової оборони Львова ("ландвер"), до якого був приписаний, і отримав звання кадет-аспірант (це звання було наступним після звання заступника офіцера та передувало званню фенріха (хорунжого)).

У червні 1915 під час боїв на г. Маківці  потрапив у російський полон і був етапований до табору для військовополонених спочатку в Чорному Яру біля Царицина (нині м. Волгоград, РФ), потім у самому Царицині. Разом з іншими  українськими  старшинами налагодив там пропагандистську діяльність серед полонених.

У ході розвитку революційних подій у Російській імперії у вересні 1917 р. покинув табір і прибув до Києва. У жовтні.-листопаді  цього ж року разом з Романом Дашкевичем та однодумцями сформував у Києві Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців. У січні 1918 обраний командиром реорганізованого Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців. Курінь ніс охоронну службу Української Центральної Ради, а в січні-лютому 1918 брав участь у придушенні більшовицького Київського (січневого) збройного повстання 1918.

На початку березня цього ж року Січові стрільці під його командуванням спільно із Запорізьким корпусом Армії УНР та Гайдамацьким кошем Слобідської України Симона Петлюри разом з австро-німецьким військом звільнили Київ від більшовицьких військ.

Після гетьманського перевороту 1918 полк Січових стрільців було роззброєно і розформовано. Наприкінці серпня 1918 з дозволу гетьмана Павла Скоропадського Коновалець розпочав формування у Білій Церкві Окремого загону Січових стрільців. У листопаді 1918 брав участь в протигетьманському повстанні. Очолювані ним січовики розгромили гетьманські війська під Мотовилівкою. Сам Коновалець відмовився увійти шостим членом до складу Директорії УНР і отримати ранг "отамана" (відповідав званню генерала). 1918–19 командував дивізією, корпусом і групою Січових стрільців під час бойових операцій проти російських  більшовицьких та денікінських військ. Після прийняття урядом Української Народної Республіки 6 грудня 1919 рішення про розпуск регулярного війська і налагодження партизанської  боротьби видав наказ про розпуск підрозділів Січових стрільців.

Січові стрільці в Києві, березень 1918 року

         Уродженець Галицького села Зашків зіграв визначну роль у становленні української державності на Наддніпрянщині впродовж 1917-1921 рр.

Пройшовши бойове хрещення у війні з москалями в австро-угорській армії, Євген Коновалець дуже скоро пізнав так звану "братську любов" до українців у катівнях ворожої імперії. Та революційний зрив у березні 1917-го подарував майбутньому лідеру українських націоналістів гарну нагоду стати до борні за Соборну Самостійну Державу.

Чин Євгена Коновальця спершу у лавах Січових Стрільців, а згодом в УВО та ОУН став прикладом для наслідування наступних поколінь. Адже він був одним з перших, на рівні з Миколою Міхновським, хто вчасно збагнув, що тільки шлях збройного спротиву і реалізація на практиці націоналістичних ідей спонукає створення нових шляхів розвитку української нації.

Мабуть, сьогодні ніхто не стане заперечувати, що ОУН стала наймасовішою і найупорядкованішою організацією у процесі боротьби нашого народу за відновлення державності. Справжнім феноменом, який дивує нас до сьогодні. Бо в лави борців за українську державність ставало молоде покоління, яке словами свого сучасника Олеся Бабія — автора слів гімну ОУН — безкомпромісно заявило: «Солодше нам у бою умирати, як жити в путах, мов німі раби». Яке поклялося «здобути українську державу, або згинути в боротьбі за неї». І до кінця залишилося відданим цій клятві, оголосивши нещадну боротьбу як польським, угорським та румунським окупантам, так і двом найжахливішим тоталітарним режимам — гітлерівській Німеччині та сталінській Росії.

По суті, без зовнішньої підтримки ОУН створила таку військову потугу, як Українська повстанська армія, яка понад десять років у неймовірно несприятливих умовах не складала зброї, нагадувала всьому світові, що український народ не скорився окупантам, а прагне свободи і власної державності. То справді була «армія без держави», як хтось влучно назвав її, але УПА, як і все оунівське підпілля масово підтримувало населення, особливо на теренах Західної України, Закерзоння та Волині. Допомагало харчами, одежею, медикаментами, зв’язком і найголовніше — кадрами. За що нерідко йшли на муки, в тюрми і заслання, а то й платили як власним життям, так і всієї родини.

       Євген Коновалець намагався поширювати вплив ОУН на легальне українське життя, вживав заходи для винесення на форум Ліги Націй українське  питання, зокрема, про голодомор 1932–1933 років в УСРР, про національні утиски в Галичині, Буковині та на Волині. Діяльність ОУН стурбувала Москву і там було прийнято рішення про ліквідацію її лідера.

         Саме через палку ідейність та незламність, ворог ненавидів полковника Коновальця, марив його знищенням, і травневе вбивство 1938-го року у Роттердамі стало тому підтвердженням: проти нього в Роттердамі (Нідерланди) співробітником радянських спецслужб енкаведистом П. Судоплатовим було вчинено терористичний акт, унаслідок якого Коновалець загинув.

Похований на кладовищі Кросвік у Роттердамі. Надгробок виконаний митцем Р.Лісовським. На батьківщині в с. Зашків 1990 відкрито музей-садибу Євгена Коновальця.

Лідер УВО-ОУН не зміг завершити до логічного кінця свою мету за життя, проте саме Євген Коновалець став тим, хто знав про важливість виховання молоді в націоналістичному дусі, а тому сприяв цьому як міг, за що ми, його ідейні нащадки та продовжувачі чину, вдячні.

   Такі, як Полковник Коновалець, із життя ідуть не в небуття, а в безсмертя, у могилу лягають як в окоп на передовій лінії оборони нації, а їх розсіяні по планеті могили стають для кожного нового українського покоління незрадливими орієнтирами на шляху в майбутнє і непоборними бастіонами українського національного духу.

Тому Євген Коновалець – не тільки святий образ у нашому історичному іконостасі. Він був, є і завжди буде надійним соратником, духовним провідником і Великим Полковником для всіх поколінь борців за Українську Соборну Самостійну Державу.

Прагнемо успіху – учімося в Полковника Коновальця,  діймо як Полковник Коновалець, звіряймо свій життєвий шлях за Полковником Коновальцем. Бо він – символ нашої сили, слави і боротьби. Василь Іванишин

Постать Євгена Коновальця символізує спадковість традицій української національно-визвольної боротьби.