Бібліотекарю на замітку

В лютому виповнюється 90 років з часу створення ОУН.  В бібліотеках рекомендуємо провести заходи, які допоможуть краще зрозуміти значимість боротьби ОУН за Незалежну Соборну Україну, більше пізнати про визначних діячів ОУН, про їх життєвий шлях та революційну боротьбу, про долю сімей та родин.

Подаємо інформаційні матеріали для   роботи з читачами:

Створення та діяльність ОУН

Організація українських націоналістів (ОУН), створена 1929 р. у Відні, оформила націоналістичний напрям в українському русі.

Організа́ція украї́нських націоналі́стів (ОУН) — український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української Соборної самостійної держави, її збереження та розвиток.

Заснована 3 лютого 1929 року у Відні. 28 січня – 3 лютого 1929 у Відні відбувся 1-й конгрес (великий збір) укр. націоналістів. У його роботі взяли участь представники УВО, Легії укр. націоналістів, Союзу укр. націоналістичної молоді, Групи укр. нац. молоді і створеного в Берліні 25 червня 1928 Союзу укр. націоналістів у Німеччині, усього 32 особи: 30 делегатів і 2 гості. 16 делегатів були уродженцями Галичини, 14 – Наддніпрянщини. 26 осіб представляли еміграцію, 4 – край.

ОУН виникла внаслідок об'єднання Української військової організації (УВО) та студентських націоналістичних спілок:

Групи української національної молоді;

Легії українських Націоналістів;

Союзу української націоналістичної Молоді.

На чолі ОУН став керівник УВО, командир УСС у роки визвольних  змагань, полковник Є. Коновалець.

Є люди, які своїми духовними параметрами долають і рамки своєї епохи, і межі життя. Смерть не зупиняє їх впливу, вони залишаються необхідними нації і після смерті. І тоді говоримо про безсмертя. І тому говоримо про Євгена Коновальця.

Йому було відпущено тільки два десятиліття для служіння Україні, -(1891-1938) і він не згайнував із них ні хвилини, а використав сповна – буквально до останньої секунди.

Інтелектуал, інтелігент, він міг прислужитися народові в багатьох сферах, але вибрав шлях воїна: спочатку – захисника новонародженої української державності, а потім – воїна і провідника української національно-визвольної революції. Бо вважав, що саме на цьому шляху зможе зробити найбільше для нації, яку чекали цілі десятиліття нерівної і кривавої боротьби за своє право бути.

Він витворив якісно новий – політично свідомий, активний і жертовний – тип українця-громадянина і сам був його ідеальним уособленням: служити не особам, а Україні, не урядам, а українській незалежній державі, боротися не за мандати і посади, а за Ідею – за свободу і державність нації.

Найвище досягнення, найголовніший спадок Полковника і його найбільший дар своєму і наступним поколінням борців за Україну – національний революційний орден: Організація Українських Націоналістів (ОУН)

   Його переконання,вміння аналізувати ситуацію,ставити  завдання найближчі і на перспективу не втратили і сьогодні актуальності,є і сьогодні порадником, хто твердо стоїть на сторожі Незалежної,Єдиної Європейської держави,

Червона Москва після знищення Симона Петлюри бачила в особі Є.Коновальця свого головного противника. Висланий большевиками терорист Павло Судоплатов підсунув полковникові пекельну машину, від вибуху якої 23 травня 1938 року в Роттердамі обірвалося життя борця за Україну. Сталося це через 12 років після вбивства Симона Петлюри.

Замах на Євгена Коновальця стався 23 травня 1938 року у ресторані «Атланта». Московський агент вручив провіднику ОУН коробку цукерок з українським орнаментом і запискою «від друзів». Вибуховий механізм спрацював у момент, коли коробка опинилася у горизонтальному положенні. А це дало час Судоплатову безпечно покинути ресторан.

Варто визнати, що частково розрахунки Сталіна щодо нанесення удару по ОУН через вбивство Конвальця виправдалися: без авторитетного лідера ОУН в 1940 р розкололася, розділившись на прихильників Андрія Мельника і Степана Бандери.

1940 року ОУН розділилася на дві частини: старші, більш консервативні члени підтримали Андрія Мельника (ОУН (під проводом А.Мельника)), тоді як молодші і радикальніші члени — Степана Бандеру (Організація українських націоналістів революційна). Остання група отримала підтримку від націоналістичного руху на Західній Україні, в тому числі від створеного нею військового крила ОУН — Української повстанської армії (УПА), яка була найбільшим українським збройним рухом опору.

Яскравим прикладом державотворчої функції ОУН став Акт відновлення Української держави, проголошений у Львові 30 червня 1941 р.

Восени 1942 р. з ініціативи ОУН було створено Українську Повстанську Армію (УПА).

Провідними діячами ОУН були:  Є. Коновалець, С. Бандера, А. Мельник, М. Лебедь, Р. Шухевич, Я. Стецько, О. Гасин, С. Ленкавський.

Ідеологія ОУН

Ідеологією ОУН став інтегральний націоналізм, розроблений Д. Донцовим. Як і його наступники Д. Андрієвський та М. Сціборський, Донцов відкидав демократичні ідеали, стверджуючи, що демократична м'якотілість стала причиною поразки визвольних змагань 1917–1921 pp. Найвищою цінністю він проголошував національну державу, на чолі якої мав стати верховний провідник - вождь. Єдність вождя і народу мали забезпечувати корпорації, коаліції, профспілки, виборні ради. А єдина партія – ОУН – мала надати ідеологічний провід держави. Ідеологи інтегрованого націоналізму мало уваги приділяли майбутньому соціально-економічному устрою держави. Основою теоретичних міркувань було бажання довести, що український народ має право на самостійну соборну державу і визначення шляхів здобуття незалежності. Ідеологи ОУН вважали, що незалежність української держави можна здобути шляхом національної революції – всенародного повстання проти окупантів під керівництвом ОУН. Для підготовки національної революції потрібно всіма можливими засобами розхитувати окупаційний режим (індивідуальний терор, саботаж, напади, демонстрації, акції протесту) і одночасно готувати населення до повстання.

Цій законспірованій організації із суворою військовою дисципліною судилося стати на чолі визвольного руху українців протягом 1930–1950-х pp. Чому саме ця радикальна організація, а не інші партії чи групи, що існували на той час, очолила український рух? Це пояснюється:

• жорстокою антиукраїнською політикою як у Польщі, так і в СРСР;

• зневірою в демократичних ідеалах;

• загальноєвропейською тоталітарною тенденцією національно-визвольних рухів;

• привабливим прикладом Італії, Німеччини, що кинули виклик Версальській системі й створювали сильні національні держави;

• неможливістю легальної боротьби за відновлення української державності.

Сучасний етап

Зі здобуттям Україною незалежності, ОУН починає переносити свої структури до Києва та відновлювати організаційну мережу по країні: ОУН(м) під назвою «Організація Українських Націоналістів», а ОУН(р) — пiд прикриттям партії «Конгрес Українських Націоналістів». Частина старих членів ОУН(р), які діяли в Україні, не погодилися з лідерством представникiв дiаспори i утворили окрему політичну партію — «Організація українських націоналістів в Україні» (ОУНвУ), яка була зареєстрована Міністерством юстиції України 17 листопада 1993 р., номер свідоцтва: № 518. Пiзнiше ОУНвУ офiцiйно змiнила назву на Політична партія «Організація Українських Націоналістів». Однак ця політична партія стала інструментом політтехнологів різних олігархічних угрупувань і остаточно змаргіналізувалася. Відтак на даний час в Україні ОУН діє легально і виключно як громадська організація.

Таким чином, з 1992 року ОУН легалізувалася як громадська організація, фактично при тому зберігши статус понадпартійної центральної формації. ОУН починає розбудову фасадних організацій, таких як: Фундація імені Олега Ольжича, Бібліотека імені Олега Ольжича, Видавництво імені Олени Теліги, ВУЖТ імені Олени Теліги, Об'єднання студіюючої молоді «Зарево» тощо. Офіційний часопис — газети «Українське Слово» (тижневик), «Українське слово. Літаври» (неперіодичний випуск), функціонують сторінки територіальних структур організації в соціальних мережах.

Під час Революції Гідності у січні 2014 р. сформувалась 1-а Київська сотня ОУН ім. Євгена Коновальця.

Від серпня 2014 р до квітня 2015 р. на передовій російсько-української війни перебував Добровольчий батальйон ОУН, створений з ініціативи членів ОУН за підтримки ПУН. Зараз бійці Батальйону ОУН ввійшли окремими підрозділами до Збройних сил України, решта — проводять роботу з військового вишколу по регіонах. Бренд «ОУН» з метою політичної розкрутки пробують активно використовувати різні новітні радикальні організації, зокрема — т. зв. «Добровольчий рух ОУН».

9 квітня 2015 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про правовий статус борців за незалежність України» авторства Юрія Шухевича, у якому вказано перелік організацій, які визнаються таким, що боролись за незалежність України, серед них є Організація українських націоналістів та Українська повстанська армія.

Символіка ОУН

До символів ОУН належать емблема, прапор і гімн. Символіка ОУН є затвердженою у Міністерстві юстиції України, свідоцтво № 41 від 9 лютого 1994 року

Емблема ОУН

Емблема ОУН — щит синього кольору із стилізованим золотим тризубом з мечем. Затверджена Проводом Українських Націоналістів у 1932 р., автор — Р. Лісовський. Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 1993 р.

Прапор ОУН

Прапор ОУН — синє прямокутне полотнище з емблемою ОУН. Використовувався з 1930-х рр., остаточно затверджений V ВЗУН у 1964 р. 1993 р. зареєстрований у Міністерстві юстиції України.

       Гімн ОУН — «Марш Українських Націоналістів», створений на слова поета Олеся Бабія композитором О. Нижанківським[джерело?]. Затверджений Проводом Українських Націоналістів у 1932 р.

У наш час офіційно затвердженою версією гімну є скорочений його варіант гімну, що складається з перших двох і останнього куплету «Маршу..» (рішення XVI ВЗУНу).

Десять заповідей українського націоналіста (Декалог)

ü Десять заповідей українського націоналіста, відомі як Декалог, затверджені в якости дійсних XVI ВЗУНом

ü Я — Дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя:

ü Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї.

ü Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації.

ü Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.

ü Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.

ü Пімсти смерть Великих Лицарів.

ü Про справу не говори, з ким можна, а з ким треба.

ü Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.

ü Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.

ü Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни.

ü Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства й простору Української Держави.

Герої ОУН

Це провідники ОУН Євген Коновалець та Андрій Мельник. Це бойовики ОУН Василь Білас і Дмитро Данилишин. Це закатовані фашистами поети Олена Теліга й Олег Ольжич. Видатні націоналісти-революціонери — Я. Барановський, М. Сціборсь-кий, Р. Сушко, О. Сеник-Грибівський, а також Василь Кіндрацький, який загинув на Донбасі. Це тисячі підпільників і повстанців, які виборювали самостійну Україну.

Мета ОУН

ОУН бореться за Українську Самостійну Соборну державу. Українська — це національна формою і змістом держава Самостійна — це держава, що спирається на силу власного народу. Соборна — це держава, що єднає українців від «Сяну до Дону». 

Пропонуємо провести низку заходів з цієї тематики:

ü «Становлення ОУН як українського  громадсько-політичного руху»-історичний огляд

ü «Провідні діячі ОУН» -історичні портрети

ü «Символіка ОУН»-інформаційне досьє

ü «Євген Коновалець-організатор і перший керівник ОУН» - історичні читання

ü «Створення і діяльність ОУН-нова епоха визвольного руху» - історична студія

ü «Зродились ми великої години» - історична мандрівка

ü «Потужна зброя ОУН-слово, українська культура» - творчі читацькі доробки

ü «Поетична творчість Олени Теліги,Олега Олжича-взірець української патріотичної поезії»-літературно-поетичний огляд

ü ЦСтрийщина:відомі провідники ОУН» - краєзнавчі дослідження,зустрічі

ü «Повернемо Україну українцям» - читацькі роздуми

ü «Їх імена вкарбовані в історію національної звитяги» -  листаючи сторінки історії ОУН

ü «Створення ОУН-нова епоха українського визвольного руху» - круглий стіл