Василь Барка – поет, прозаїк, публіцист українського
зарубіжжя [Текст] : бібліографічна пам’ятка до 110 р. від дня народження Василя
Барки / Стрийська РЦБС; метод.-бібліограф. відділ; упоряд. Лідія Бур. – Стрий,
2018. – 4 с.
Поезія Василя Барки, з
погляду звичайного читача – це мережний килим, часто незбагненного взору, це
гаптовані рушники, ткані різнокольоровими нитками – словами.
Василь
Барка — відомий далеко за межами рідної землі український письменник,
релігійний філософ, літературознавець, педагог, оригінальний мислитель, що в
своєму світогляді поєднує два контрасти: „аскетичний первень з рисами глибокої
релігійності та сенсуальне відчуття краси й захоплення нею». Критика підкреслює
субтельний зв’язок його як зі Сковородою, так і з народною творчістю. Реальність
у творах Барки ідеалізована, освітлена добром, сонячними барвами. Та іноді
прориваються жорстокі картини дійсності (як, наприклад у романі про голодомор
33-го „Жовтий князь»), бароково- експресіоністичні дисонанси… Згодом з’явились
«Океан», епічна поема «Судний степ», романи «Спокутник і ключі землі», «Душі
едемітів», «Рай», драматична поема «Кавказ».
16 липня 1908 року в родині незаможного козака Костянтина Очеретька с. Солониці на хуторі Кошелика Лубенського району Полтавщини народився наймолодший син Василь. Родина постійно бідувала, батько теслював, доглядав чужі сади, під час громадянської війни виготовляв кінське спорядження для армії Будьонного...
Василь разом із братами недовго провчився в Лубенській бурсі, бо через хворобу батька змушений був наймитувати. Саме там він ознайомився з творами Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського, В. Стефаника, М. Гоголя, Ф. Достоєвського — їх давав йому викладач математики. Вони залишили в душі глибокий слід, спонукали до роздумів над життям і магією слова. Тоді ж зароджувалися й паростки християнського світогляду, яким просякнута вся творчість Василя Барки.
Згодом вчився на філологічному факультеті Краснодарського педінституту (українською мовою). Закінчив аспірантуру в Московському педінституті, захистивши там дисертацію про стиль «Божественної комедії» Данте.
Під час Другої світової війни був мобілізований; при німецькому наступі – двічі тяжко поранений. Німці, відступаючи, взяли його як „остарбайтера» в Берлін на роботи. Після війни перебував у таборі переміщених осіб, в Авгсбурзі. 1950 р. виїхав до США, де творчо працює (певний час при видавництві «Пролог»). Багато в поета символіки й синхронічного способу образотворення.
Зі сміливістю можна твердити, що Барка – це поет, котрий, як ніхто інший до нього, синтезував, або творчо перетопив, потужнітрадиції європейської поезії, зокрема символізму, з українською літературною традицією.
Василь Барка – талановитий критик, перекладач, декілька років був редактором українського відділу радіо «Свобода» у мальовничому курортному містечку Ѓлен Спей, що на півночі Нью-Йорку в якому провів останні 28 років свого життя. Довгий час він мешкав у химерній споруді, що колись була водонапірною баштою — справжня вежа зі слонової кості! Тамтешні мешканці називали його «святим чоловіком».
Від кінця 1980-х років його почали відвідувати гості з України. Вони привозили зворушливі враження, інтерв’ю та частку його життєдайної енергії. Розповідали, що він по-дитячому радіє найбільшому Божому дару — життю, фанатично вірить у перемогу добра, світла, воскресіння духовності, України: «А чого тут журитися?.. Україна відродиться — і вже відроджується, бо вона саме й належить до структур, милих Богові»
Доля постійно кидала його в мандри, часом небезпечні й важкі, — Кубань, Північний Кавказ, Москва, Берлін, Авсбург, Нью-Йорк, Ѓлен Спей — ніби для випробування стійкості духу, для набуття великого життєвого досвіду й усвідомлення через нього самого себе й віри, свого призначення на цій грішній землі. Але все приймав спокійно, із вдячністю, як істинний християнин.
А душа його насправді ніколи не покидала Україну. Перед своїм відходом він більше року лежав паралізованим у госпіталі, обірвався його листовний зв’язок зі світом, були лише записки до відвідувачів. Отже, свідомість працювала. Тоді, наче краплі, скапували останні земні дні Василя Барки, повернені в минуле...
Помер Василь Барка 11 квітня 2003 р. після важкої хвороби.
Василь Барка – автор визнаний. Його романи видавало відоме французьке видавництво «Галлімар». Його твори повільно повертаються в Україну – йдуть без спонсорів, без популяризаторів. Але читач в Україні передчуває: пора Барки наближується. Бо в нинішньому духовному пробудженні бракує передусім мудрого і просвітленого правдивого слова Василя Барки.
ЛІТЕРАТУРНА СПАДЩИНА ВАСИЛЯ БАРКИ
«Порятунок» : поезія
«Філософ» : поезія
«Вітчизна» : поезія
«Голубиний міст» : поезія
«Жовтий князь» : роман
«Зелений світ» : поезія
«Надбережний досвіт» : поезія
«Океан» : поезія
«Старий поет» : поезія та ін.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Барка В. Жовтий князь [Текст] / Василь Барка. – Київ : Школа, 2007. – 251 с. – (Україна крізь віки).
2. Барка В. Жовтий князь [Текст] : роман / В. Барка. – Київ : Київська правда, 2003. – 310 с.
3. Живиця : Хрестоматія укр. літ. ХХ ст. : У 2 кн. – Кн.2 /за ред. М. М. Конончука; упоряд. М.М.Конончук, Н.І.Боднар, Т. І. Конончук; худож. оформ. О. Д. Арламова. – Київ: Твім інтер, 1998. – 624 с.
4. Коваленко, С. «Поезія – один із найдорогоцінніших дарів духа людині…» на матеріалі ранніх поетичних збірок В. Барки/ С. Коваленко // Дивослово.- 2008.- №7.- С.14-19.
5. Слабошпицький М. 25 поетів української діаспори [Текст] / Михайло Слабошпицький. Вид. Ярославів Вал. – Київ: 2006.- 728 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар