«…Оксамитова осінь Української державності» (подаємо добірку матеріалів для їх використання під час проведення читацьких заходів про Кирила Розумовського):

 З метою підвищення самоосвіти працівників бібліотек, глибшого ознайомлення з історією України в період  Гетьманщини та її знищення російським царатом, відстоювання державності  України, ознайомлення з історичними постатями , їх ролі в державотворчих процесах, розширення знань про Гетьманський період в історії України  пропонуємо  провести  історичні читання, студії, мандрівки, презентацію книг про цей період, зокрема, М. Грушевського, В. Сергійчукка, М. Лазорського, та інших дослідників про період Гетьманства, про останнього Гетьмана Лівобережної України  - Кирила Розумовського.

   -Відновлення Гетьманства;

-- Короткі нотатки про Кирила Розумовського і його брата Олексія;

-Кирило Розумовський- Президент Петербурзької Академії наук;

- Гетьман  Кирило Розумовський та його реформаторська діяльність.

- Кирило Розумовський –сприяння розвиткові української науки, культури, духовності;

-  Зречення Гетьманства;

- Доля родини Кирила Розумовського.

29(18) березня виповнюється 290 років від дня народження 

Кирила Розумовського- представника козацького роду, українського політичного і державного діяча, останнього Гетьмана Війська Запорізького, Гетьмана  Лівобережної  України, Президента Петербузької  імператорської академії наук.

Після загибелі гетьмана Павла Полуботка українська гетьманська держава переживала досить складний період, ознакою якого став постійний тиск з боку Російської імперії. Були часи, коли козацтво навіть не мало права обирати собі гетьмана, а державою керували то Малоросійська колегія (1724-1727), то Правління гетьманського уряду (1734-1750). Названі органи управління о270 років тому – 5 травня 1747 року – російська імператриця Єлизавета І видала указ «Про буття в Україні гетьмана згідно тамтешніх прав та звичаїв». Указ став до певної міри несподіванкою, адже від 1734 року гетьманів в Україні не було, як не було й серйозних передумов для відновлення гетьманства. В 1750 році гетьманом був обраний 22-річний Кирило Розумовський, але в 1764 році гетьманський уряд так само несподівано скасувала Катерина ІІ. Які таємниці приховує гетьманат Кирила Розумовського?.чолювали неукраїнські представники.

Причини відновлення гетьманства у 1750 р.:

•        прагнення козацької старшини, яка наполегливо просила відновити гетьманство;

•        невдоволення українців економічною та внутрішнєю ситуацією в Гетьманщині;

•        можлива віна з Пруссією;

•        потреба у використанні економічно-стратегічного потенціалу України у війні з Туреччиною.

Імператриця Єлизавета висунула кандидатом на гетьманство молодшого брата свого чоловіка - Кирила Розумовського.

Для аналізу і узагальнення: 

-Кирило все ж був в душі українцем і на новій посаді хотів хоч щось спробувати зробити для своєї землі. Взявшись за справу, він зробив по суті неможливе:

 По-перше, велика частина податків тепер залишалася для потреб України.

По-друге, українські справи стали вирішуватися в іноземній колегії, а не в Сенаті.

 По-третє, реформував козацтво, що стало добре підготовленою військовою сило з єдиною уніформою та сучасною зброєю.

По-четверте, він заборонив робити селян кріпаками.

По-п’яте, завдяки відновленню старшинських рад, він був в курсі про всі справи на українській землі.

Через це у гетьмана почалися серйозні тертя з російською аристократією (не з Єлизаветою, що була покровителькою Розумовського), адже фактично Україна стала політично і економічно віддалятися від імперії.

Отож, для роздумів і висновків про Кирила Розумовського:

- Говорячи про особисті якості гетьмана, можна відзначити, що він був добрим, доступним, прямою людиною, володів почуттям гумору. Незважаючи на розкішне життя і багаті столи, улюбленими його стравами були український борщ і гречана каша. Був одружений і мав одинадцятеро дітей. Кирило Григорович був щедрим меценатом Православної Церкви і культури. В останній період свого життя займався розведенням іспанських овець, вирощуванням шовковиці і шовківництвом, механізував сільськогосподарську працю, будував млини та ін.)

Його гетьманство нащадки назвали «оксамитовою осінню української державності», його особа досі викликає суперечки і дискусії – з одного боку він був відданим імперії, але з іншого – він зробив спробу відродити Гетьманщину в повній її самостійності, незважаючи на абсолютну владу російського монарха.