Олена Степанів - славна жінка-воїн [Текст] : історичний дайджест до
125 р. від дня народження Олени Степанів / Стрийська РЦБС; метод.-бібліограф.
відділ; упоряд. Л.Бур, ред. Л.Русин. – Стрий, 2017. – 4 с.
У життєвому і творчому шляху
Олени Степанів виділяється кілька часових відрізків. Кожен з них насичений
подіями і життєвими перипетіями, які розкривають унікальність особистості цієї
мудрої та мужньої жінки. Однак усі вони об’єднані прагненням до волі, рішучими
настроями і що головне – діями і боротьбою за кращу долю української нації. Про неї треба писати товсті романи і знімати
повнометражні фільми. У контексті минулого і сьогодення. У розумінні
жертовності і в прагненні мети. Як приклад для прийдешніх поколінь.
Сьогодні віддаємо шану одній із героїчних жінок
стрілецького руху – Олені Степанів-Дашкевич.
7 грудня 1892 року в селі
Вишнівчику на Львівщині в родині священика Івана Степаніва народилася
Олена-Марія Степанів - перша в світі жінка, офіційно зарахована на військову
службу офіцером, хорунжий УСС, чотар УГА, український історик, географ, мати
історика Ярослава Дашкевича.
Олена Степанів була єдиною жінкою
офіцером у самостійному українському збройному формуванні під час Першої
світової війни. Це була всебічно освіченою особою: знала три європейські мови,
захоплювалася історичними і філософськими науками, любила музику, була доброю
піаністкою.
Олена Степанів знана як науковець і педагог. Є автором
дуже цікавих спогадів про своє героїчне покоління(«Напередодні великих подій»).
Вона наша жива легенда. Знають її також і тому, що її фотографії (а особливо
фотографія 1916 року з усмішкою Джоконди, яка сяє дивовижною внутрішньою
красою) були майже в кожній оселі в Галичині.
Дочка священика з Перемишлянщини, отримала освіту і
виховання притаманні для української молоді Галичини. Олена навчалася у
семінарії Українського педагогічного товариства у Львові.
Будучи студенткою філософського факультету Львівського
університету (1914 р.) пішла воювати за українську справу на фронтах Першої
світової війни, вступивши до війська Українських Січових Стрільців. 22-літня
вродлива українка відразу завоювала велику симпатію серед своїх соратників по
зброї. Олена була дисциплінованим воїном, нарівні з чоловіками зносила всі
випробування війни.
Жінка-воїн, досконало розуміючись на будові кріса і
револьвера, влучно стріляла. З великою відповідальністю і скрупульозністю
займалася адміністративними справами своєї сотні, надавала допомогу пораненим у
бою.
10 листопада 1914 року за хоробрість, проявлену в боях
з російськими військами, під час першого урочистого відзначення Українських
Стрільців, Олена Степанів була нагороджена «Медаллю за хоробрість».
Відзначилася Степанів і у боях на горі Маківка. Битва
на Маківці – це перша велика спроба січових стрільців стати найпереконливішим
чинником історії, стати звитяжними творцями своєї будучини.
Битві на горі Маківка присвячували вірші та пісні
стрілецькі поети і композитори. Українська громадськість високо оцінила ту
карпатську битву, відзначила мужність галицького стрілецтва.
30 травня 1915 року Олена Степанів, з двома оточеними
сотнями Українських Січових Стрільців, потрапила в російський полон, де
перебувала до 1917 року.
В листопаді 1919 року Олена Степанів через Румунію й
Угорщину переїхала до Відня, де закінчила університет і в 1921 р. написала
працю «Розподіл і розвиток суспільства в старій Русі до половини ХШ століття»,
отримавши ступінь доктора філософії. В той час одружилася із Романом
Дашкевичем. Одним із дружб Романа Дашкевича був Євген Коновалець – товариш
Романа і Олени Дашкевич.
У 1921 році Олена Степанів повернулася до Львова вже
як доктор філософії. Стала викладати географію та історію в гімназії Сестер
Василіянок. У 2016 році в гімназії Олені Степанів відкрили меморіальну дошку.
11 липня 1963 року Олени Степанів не стало. Проживши
таке складне неординарне життя, Олена Степанів зуміла внести величезний вклад в
розвиток української науки. Була автором 75 наукових праць, з яких, на жаль,
надруковано лише 50.
Олена Степанів-Дашкевич все своє життя віддала
служінню Україні, рідному народові, приблизила сьогоднішній день України, стала
символом любові, відданості, самопожертви за її волю і незалежність.
Ми вистоїмо, ми збудуємо вільну й квітучу державу,
коли будемо єдині в своїх помислах і діях, коли позбудемось рабської
покірливості, поступливості та байдужості до долі України.
Боже, Україну храни! Дай нам віри й волі, дай нам
безмежного терпіння й одностайності, злагоди, взаєморозуміння. Щоб збулося те,
за що віддали своє життя герої Січового Стрілецтва, воїни Української
Повстанської Армії і разом з ними славна дочка українського народу – Олена Степанів-Дашкевич.
Щоб збулося провіщення нашого пророка-Кобзаря:
І
забудеться срамотня давняя година,
І
оживе нова слава, слава України.
Немає коментарів:
Дописати коментар