Через
терні до зірок [Текст] : духовно-історичний дайджест до
125 р. від дня народження Йосифа Сліпого
/ Стрийська РЦБС; метод.-бібліограф. відділ; упоряд. Л. Бур. – Стрий, 2017. – 8 с.
Духовно-історичний дайджест присвячений до 125-річчя від дня народження Йосифа Сліпого, видатного
українського релігійного та суспільного діяча, засновника Львівської
богословської академії, автора чисельних праць духовного та наукового напряму,
борця за одержання Українською греко-католицькою церквою статусу патріархату.
«…Дивімся
на своє власне духовне добро, на спасіння власних
душ ─ і тоді буде між нами єдність, в першу чергу на церковному полі, а опісля
на національному й державному…»
Як не дивно, але доля Йосифа Сліпого
тісно пов’язана із долею українського народу. Його дитинство та юність пройшли
ще в Австро-Угорській імперії. У 1918 році він став свідком Злуки між
Західно-Українською народною республікою та Українською народною республікою.
Провадив свою діяльність, коли Галичина стала частиною Польщі, пережив німецьку
окупацію та правління радянської системи. І жодного разу не похитнувся, ставши
гідним прикладом для наслідування.
«Нічне ув’язнення, таємні
судилища, нескінченні допити і підглядання, моральні та фізичні знущання й
упокорення, катування, морення голодом; нечестиві слідчі і судді, а перед ними
– я, безборонний в’язень-каторжник, «німий свідок Церкви», що, знеможений,
фізично і психічно вичерпаний, дає свідчення своїй рідній мовчазній і на смерть
приреченій Церкві… І в’язень-каторжник бачив, що і його шлях «на краю землі»
кінчався приреченням на смерть! Силу на оцьому моєму хресному шляху В’язня
Христа ради давала мені свідомість, що цим шляхом іде також зо мною моє духовне
стадо, мій рідний Український нарід, всі владики, священики, вірні, батьки і
матері, малолітні діти, жертовна молодь і безпомічні старці. Я не самотній!»,
– саме так багаторічні страждання на засланні описував Йосиф Сліпий в своєму
«Заповіті».
В історії кожної людності є
яскраві постаті, без яких немислиме її минуле, сучасне і майбутнє. Тому дуже
важливо віддати належне тим, хто у надзвичайно складний і суперечливий час
запалював досвітні вогні правди, добра і справедливості. У
релігійно-культурному житті українського народу ХХ ст. саме такою непересічною
постаттю був наш краянин Йосиф Сліпий.
17
лютого 2017 р.
громадськість України відзначає 125-річчя від дня народження цього визначного
діяча, що очолював Українську греко-католицьку церкву з 1944 по 1984 рр.
Йосиф Сліпий народився 17 лютого 1892 р. у заможній селянській родині Івана Коберницького
– Сліпого і Анастасії Дичковської, у с. Заздрість Теребовлянського району.
Початкову освіту здобув у рідному селі. Середню освіту отримав в Тернопільській
гімназії, яку закінчив з відзнакою в 1911
р., після чого вступив до Львівської греко-католицької духовної семінарії.
30 вересня 1917 р.
Митрополит Андрей Шептицький висвячує Йосифа Сліпого на священика. Отримавши в 1922 р. нові наукові ступені
("магістр агреатус" унікальних наук і доктор філософії) у Римі - в
Папському Григоріанському Університеті, Орієнтальному інституті, 30-річний
вчений - теолог повертається до Львова і стає професором догматики Львівської
Духовної Семінарії. Стає співзасновником, а з 1926 р. і Головою богословського наукового товариства. При ньому
створює і очолює бібліотеку та музей.
З 1923 р. - головний редактор щорічника
"Богословія" (органу БНТ, який до 1996 р. виходив у Римі, а,
починаючи з 1997 р. продовжує
виходити в Україні у Львові).
Митрополит
Андрей в 1925 р. призначає Йосифа Сліпого
ректором Львівської духовної семінарії, що в 1929 р. була реорганізована у Богословську академію.
Науково-дослідницька
та видавнича робота були належно оцінені і в 1930 р., його обирають дійсним членом Наукового товариства ім.
Шевченка.
В 1935 р. Йосиф Сліпий стає Архідияконом,
а у грудні 1939 року митрополит
Шептицький висвячує його на єпископа із правом спадкоємства.
А після
смерті Шептицького, 1-го листопада 1944
року, Владика Йосиф Сліпий стає Главою Церкви та духовним батьком українського
народу. Та у квітні 1945 року
розпочався його хресний шлях, каторжні роботи у Сибірі, заслання та ув'язнення.
Недаремно його життєвим кличем був вираз: «Через
терні до зірок», адже в обороні своєї Церкви й народу він не вагався піти
тернистим шляхом. Та Йосиф Сліпий не зламався, але як герой достойно витримав.
Коли вийшов на волю (1963 р.) і жив
у Римі, то не спочивав, але плідно працював для добра Церкви та свого народу. Він вільно володів 8 мовами. Лише на рідну Україну йому була закрита дорога.
У січні 1965 р. Сліпого удостоюють звання Кардинала. У Римі Йосиф Сліпий
відновив наукове видання «Богословії», літературно-наукового журналу «Дзвони»,
релігійного часопису «Нива». Заснував Український католицький університет св.
Климентія з бібліотекою і архівом. Був ініціатором будівництва, у 1969 р. освятив у Римі Собор Св.
Софії.
Протягом
21-го року життя на волі Блаженніший Йосиф відвідав усі українські поселення,
заохочував зберігати вірність своїм традиціям, своїй Церкві та народові. Він
об'єднав український єпископат в Синод Української Церкви, спорудив у Римі
собор Святої Софії, для поглиблення богословських знань та підтримування
славної релігійної і культурної традиції українського народу, заснував осередок
вищих студій імені св. Климентія з шістьма філіями в різних країнах світу,
започаткував переклади літургійних книг на українську мову.
33 роки
тому, далеко від України, від княжого Львова, перестало битись серце Верховного
Архиєпископа, кардинала Йосифа Сліпого, Глави УГКЦ, який керував нею і з каторги,
і на волі. Сам Христовий Намісник, святої пам'яті Папа Іван Павло ІІ особисто
прибув тоді до собору Святої Софії, щоб віддати великому покійникові останню
шану й помолитись за упокій його душі. Відходячи, Папа зі смутком поцілував
його в руку і чоло. Врочистий похорон Блаженнішого Йосифа Сліпого відбувся у
Римі, 13-го вересня 1984 року.
Перепоховання
У 1992
році прах кардинала перезахоронено зі собору святої Софії в Римі до крипти
собору св. Юра у Львові.
Пам'ять
У с. Заздрість встановлено пам'ятний
знак до 100-річчя від дня народження Йосипа Сліпого (1992) і його погруддя (1994,
скульптор Е. Мисько), відкрито Духовний центр імені Йосипа Сліпого (1998),
є Сліпого Йосипа музей — комплексна садиба.
У Львові 1997 в будинку Богословської академії (нині УКУ) відкрито музей
Сліпого, на фасаді кам'яниці на вул. Коперника встановлено пам'ятну таблицю з
його барельєфом.
УГКЦ оголосила 2002 роком Сліпого, тоді ж у липні у Зарваницькому духовному центрі
відбулася в сеукраїнська проща, присвячена 110-річчю
від дня народження Сліпого, в якій взяли участь Любомир Гузар, священики з
України, Канади, США та понад 200 тис. прочан.
2004
у м. Тернопіль за участю Преосвященішого кардинала Любомира Гузара відкрито й
освячено пам'ятник Сліпому (скульптор Роман Вільгушинський, архітектор А.
Водоп'ян).
СПИСОК
ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.
Гринів, О. І. Йосиф Сліпий як історик,
філософ, педагог [Текст] / О. І. Гринів. – Львів : Місіонер, 1994. – 159 с.
2. Ленцик В. Визначні постаті Української
Церкви: митрополит Андрей Шептицький і патріарх Йосиф Сліпий [Текст] / В. Ленцик. – Львів: Свічадо, 2010. – 608 с.
3.
Патріарх Йосиф Сліпий у документах
радянських органів державної безпеки 1939–1987 [Текст] : в 2 т. – Том І. – К.: ПП
Сергійчук М. І., 2012. – 656 с.
4.
Патріарх Йосиф Сліпий у документах
радянських органів державної безпеки 1939–1987 [Текст] : в 2 т. – Том 2. – К.: ПП
Сергійчук М. І., 2012. – 480 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар