Ігор Білозір і золотий фонд Української естради (літературно–мистецька година з нагоди відзначення 61- річниці з дня народження Ігоря Білозіра)

Ще голос Український не затих, хай він в нащадках озоветься – цими словами розпочала  літературно-музичну композицію провідний бібліотекар Євгенія Рисин на урочистостях, що проводило товариство «УТОС» відзначаючи 61 – річницю з Дня народження ІГОРЯ  БІЛОЗІРА   –  славного  композитора, виконавця пісень, що облетіли весь світ і об’єднали його «Пшеничним перевеслом». Сьогодні пам'ять про Ігоря Білозіра уособлена  на його могилі у вигляді Білого Ангела, що прагне розгорнути свої зранені  крила над Львівщиною, Галичиною і всією Україною.

Життєвий і творчий шлях славного Українського митця - це як Божий  замисел, безцінний Господній дарунок – продовжила  п. Евгенія.  ЇЇ розповідь перепліталась мелодіями його  пісень, спогадами та посвятами  друзів і  всіх ,хто любить  Ігореві пісні, про долю його «Ватри», про ті поневіряння від сірих безликих  чиновників,що засмічували пісенний  сад, про звірське побиття двома п’яними недолюдками. Його вбили за Українську пісню, але  любов  і шану, пам'ять вбити неможливо. Його мистецтво подароване    нам оживає на сценах  України і світових, серед усіх, кому пощастило насолоджуватись його творчістю, непересічним талантом. 

Присутні в залі члени товариства ділились спогадами  про в свій час  відвідані концерти  улюбленого Українського Соловейка, Великого СИНА, Народного  артиста  УКРАЇНИ, що продовжив недоспівану пісню Володимира Івасюка, подарував свою любов, втілену у музику. Завершилось свято, розходились члени товариства, а з ними і мелодії Ігорових пісень.