12 листопада 1929 року народився видатний український
поет, непересічний публіцист, непохитний борець за волю України та її державну
самостійність, невтомний захисник християнської віри - голова Проводу ОУН на
Україні, член Головного Проводу ОУН Зеновій Красівський.
62 роки повнилось невольницькими плачами
свого народу його серце: «Творити добро на воскресіння життя,- тільки такі
високі слова богослужебного тексту можуть дорівнюватись духовні величі цього
чоловіка» - відзначав Мирослав Маринович.
Такі особистості, як Зеновій
Красівський, Бог дарує кожній нації, щоб урятувати її. Його життя і боротьба
була гарантом того, що боротьба за волю не вигасне. Це зерно душі його дало
багато плоду. Зеновій Красівський володів однією з найбільших таємниць життя -
любити, поважати кожну конкретну людину. І не дивлячись на те, що пройшов
пекельний терновий шлях – його душа залишилась чистою, благородною, від нього
віяло теплом, духовною силою. Для нього добро свого народу було найвищою ідеєю,
даром Божим.
Бог обдарував його найвищим даром - почуттям
людської гордості, гідності людини. Зеновій Красівський зазнав немало втрат,
але, як він сам писав:
-
«Я плакав хіба в
«Невольницьких плачах!»
-
«Я боявся хіба
розминутися з честю!»
-
«Я ніколи нікому
не свідчив!»
-
«Я за всі терміни
переслідування не написав своїм катам ні однієї заяви!»
-
«Я був завжди й
понині гордий з того, що я український націоналіст!»
Кожна теза його, кожний написав твір підтверджувалась
його словами: «Я все
життя присвятив, щоб спричинитися до святої справи – вигнати ворога з нашої
землі… Мій ворог – Росія, яка примусила багатьох забути свою мову, віру, свою
святиню… Основне для нас це зовнішній ворог, який стоїть над нами, озброєний до
зубів і буде нас убивати…». Це слова із виступу Зеновія Красівського на
теоретичній конференції націоналістів в Славську в 1991 році.
Скільки років пройшло? Ми
ще не виконали його завдання. Кожен на своєму місці мусить докластися до
вирішення важливого питання – очищення України від внутрішніх манкуртів і «хижацької
любові старшого брата». Тому бібліотеки велику увагу приділяють вивченню
літературної спадщини, його подвижницького життєвого шляху.
В ЦРБ, бібліотеках району пройшли історико-літературні
читання:
«Феномен
«Невольницьких плачів» - перехрестя ідеї з муками народу»
«Публіцистична
спадщина Зеновія Красівського»
«Владимирський
централ – визначне явище в мемуарній літературі»
«Мандрівка
по експозиціях музею Зеновія Красівського в с.Витвиця» та ін.
Немає коментарів:
Дописати коментар