Як дзвін лунало Шевченкове слово в центрі Добрівлянської землі

    Друга неділя травня… День Матері… 
    Щойно завершилась Божественна Літургія, як Добрівлянська громада з процесією з державними та чорно-червоними прапорами Національно-визвольної боротьби попрямувала ще одного святого місця, до пам’ятника Кобзареві. Тут вишикувався Народний хоровий колектив «Унісон» диригент і художній керівник Юрій Юник (НД с.Братківці), учасники урочистого відкриття - юні аматори, делегація на чолі з головою Стрийської РДА Л. Стадником та керівником секретаріату районної Ради Г.Торкало, керівником відділу культури Л.Курилишин, молодим Львівським скульптором О. Гончаруком та гостями Віктором Романюком – головою Стрийського осередку Національної Спілки письменників України, депутатом Верховної Ради  першого демократичного скликання, Л. Павлів – членом Національної спілки письменників України, відомою поетесою, п. Анною Рудник – членкиня Всеукраїнського об’єднання Братства ОУН-УПА, В.Ільків – т.в.о.директора Стрийської ЦРБС, депутатом районної Ради першого демократичного скликання, М. Магасом, головою районної організації КУНу, депутатом районної Ради.

      Звичайно, найбільше хвилювався сільський голова Ігор Оброца із своєю дружною командою, адже це їх другий великий здійснений задум. Довго йшов п. Ігор зі своїми однодумцями до здійснення даної  обіцянки в ім’я пам’яті свого батька – Остапа Оброци, а історія обіцянки коротка: в честь закінчення школи батько подарував синові намальований ним портрет Тараса Шевченка. Коли батька не стало Ігор шукав розраду і знайшов її в рядках поета – твору «Розрита могила», саме на тій сторінці відкрив Ігор «Кобзар» в сільській бібліотеці і його осінила думка: мусить бути пам’ятник Шевченка на його Добрівлянській землі. І так сталося. Сама природа, легкий порив вітру розносив благословенні слова священника о. Володимира, слова голови Стрийської РДА Л. Стадника та гостей, мелодії Шевченкових слів «Заповіту», «Учітися брати мої…», «Реве та стогне Дніпр широкий», сучасних українських творів класиків, юних артистів – все злилося во славу Шевченка, во славу України. Священник о. Володимир освятив цей пам’ятник і закликав громаду сповнити його Заповіт: очисти рідну землю від супостатів. «В Україні має запанувати єдність: немає бути галицьких, буковинських і інших українців, а мають відбутися єдині українці на своїй рідній землі без штучного поділу» - наголосив о. Володимир.

         Подвійне свято подарували Добрівлянці: і пам’ятник освятили, і з святом Матері привітали. Цей пам’ятник – це дарунок нашій Покровительці - Матері Божій, Матері -  Україні, всім матерям світу.

         Сьогоднішній день вкотре перекидає світ між минулим і сьогоденням, це і є нерозривний зв’язок між усіма поколіннями борців за волю і Незалежність і у фарваторі – наш Тарас, наш Шевченко і його непокірна життєстверджуюча постать, його гордовитий погляд підсилює нашу віру в те, що «на оновленій землі врага не буде – супостата, а буде син і буде мати, і будуть люди на землі…». Таким хотіла бачити Пророка добрівлянська громада, її війт, таким увіковічив його молодий талановитий скульптор.

Україна є! Україна буде…, адже Добрівляни не одні в Україні, а кожне українське село з її церковними храмами, пам’ятниками – це оберіг коду Української Нації!