"Іван Франко у вимірах епохи" /досвід роботи бібліотеки-філії с. Добряни/

«Після Шевченка не було в нас такої постаті. Отже, не буде перебільшенням сказати, що Шевченко й Франко — це справді ті два могутніх крила, які винесли українське слово, українську культуру на простори світові. Франко стоїть серед тих великих порадників, мислителів-гуманістів, до яких людство завжди буде звертатись».

О. Гончар

         Дні, коли на світ приходять титани нації, пломенять в історії людства віщими знаками живого вогню. І цей вогонь сяятиме в небесах та на землі поки світ і сонце.

         День 27 серпня заяскрів сонячно в самий полудень ХІХ ст. і дав Україні для її поступу генія – Івана Франка.

Іван Франко належить до мислителів найвищого всесвітнього виміру, його багатогранну творчість важко всебічно вивчити, не тільки широкому загалові, а й інтелектуальній еліті. Наш народ може пишатися що має такого велета, як Великий Каменяр.

«Твоїм майбутнім душу я тривожу», – признався Іван Франко у своїх національних почуваннях. Творчість його спрямована у майбутнє передусім рідного народу, адже нема в людини місця дорожчого ніж те, де вона народилась, землі на якій зросла, неба, під яким змужніла.

І такими ж відданими патріотами, свідомими творцями історії рідної держави є мешканці села Добряни – гідні нащадки нашого Каменяра.

1923 рік. На сходинах добрянська громада вирішила спорудити будинок для проведення культурно-просвітніх заходів. Завершились будівельні роботи в 1926 році. Урочисте відкриття приурочили до 70-ї річниці від дня народження Івана Яковича. Крім того, тоді було посаджено дубок, який приніс із сіножаті Йосиф Дацко. Дуб Івана Франка посаджений в пам'ять 10-ї річниці від дня смерті Каменяра біля просвітницького будинку. Біля дуба був посаджений сад. Тут завжди відпочивала молодь.

У 1977 році згорів просвітницький будинок («Сокольня») і дуб дуже обгорів, але згодом відновився.

Хочеться висловити слова вдячності сільському голові с. Добряни Матвійціву Любомиру Михайловичу, який на даній посаді з 2006 року. За цей період своєї діяльності він придав селу європейського вигляду. За роки його головування занедбаний колишній сад біля Франкового дуба перетворився в парк, який з громадою села заложили на честь 65-ї річниці воїнів УПА. В парку висадили молоді деревця (близько 1 га цієї території), зробили в ньому гарну асфальтну доріжку, яку обсадили ялівцем. Навпроти Франкового дуба збудували дитячий майданчик. Так, що тут завжди людно, багато відпочиває молоді, дітей з батьками. Парк і майданчик освятив о. Іван Говгера.

У цьому році Україна і світ відзначають 160 років від дня народження Івана Франка та 100-ту річницю з дня смерті Великого Українського Генія. Урочисто та піднесено відзначають ювілей Франка і у Добрянській сільській бібліотеці. Проводимо голосні читання, малюємо казкових героїв, запрошуємо гостей-шанувальників Франкового поетичного слова. Оформили літературний куток «Вічні як народ» - Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко.

Провели краєзнавчі дослідження «Увіковічнення імені Івана Франка в селі Добряни», у яких взяли участь членкині осередку «Союзу Українок», працівники Народного дому, активісти бібліотеки і вчителі.

У день ювілею І. Франка учні Добрянської ЗОШ – читачі бібліотеки Станішевська Оксана, Горін Степан, Гішта Яна, Борканин Настя, Арсен Завербний, а також членкиня «Союзу Українок» Марія Берездецька, шанувальниця творчості Франка – Стефанія Строгуш і художник – майстер художньої академії у м. Львові уродженець Добрян – Іван Тимофійович Мацько – читали уривки з творів, поезію Івана Франка біля Франкового дуба. А на згадку зробили світлини, бо як кажуть в народі історії властиво повторюватись. Бо ж не одне покоління іде до невмирущих джерел творчості І. Франка. Сила Франкового слова надихає на любов до рідного краю, до рідної землі.

«Нам пора для України жить» - це його слова, за якими він жив. Жити для України, бути її вірним сином чи донькою, любити свою рідну землю, заповідав нам Іван Франко. Тож живім його заповітами, вивчаймо Франкову спадщину, читаймо його твори і передаваймо свої знання наступним поколінням. І тоді настане пора, коли будемо жити для України і здійснимо заповідь Ясновидця, мовлену з вершин і низин ще на зорі його молодості:

Не пора, не пора, не пора

В рідну хату вносити роздор!

Хай пропаде незгоди проклята мара!

Під Украйни єднаймось прапор!