Бібліотекарю на замітку: готуємось до Дня Героїв

День Героїв – це день пам'яті всіх українців, що присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність України, це свято величі духу українських вояків – борців за волю України та є символом незборимості української нації.

День Героїв або Свято Героїв – щорічне свято в Україні, встановлене на честь українських вояків–борців за волю України, передусім, лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, опришків, українських січових стрільців, вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН.

У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив щороку 23 травня святкувати День Героїв.

Чому саме травень обрано для вшанування Героїв? Тому, що в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі такі кращі сини України XX століття:

З травня 1924 року – головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський (родом з Полтавщини);

25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-21 років Симон Петлюра (родом з Полтави);

23 травня 1938 року в Ротердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця.

День Героїв! Свято величі духу українських вояків – борців за волю України! Це День Пам’яті Борців за Волю України:

МИКОЛА МІХНОВСЬКИЙ-АПОСТОЛ УКРАЇНСЬКОГО САМОСТІЙНИЦТВА

Микола Міхновський – визначна постать в історії України. То що ж такого зробила ця людина, щоб мати стільки ворогів тоді, і стільки прихильників тепер?

Саме Міхновський був першим, хто в голос заявив, що ідея створення автономної України у складі Росії є повною нісенітницею, адже наша держава має право бути незалежною від будь-кого і повинна бути такою. Український апостол започаткував традицію новітнього українського самостійництва, і робив відчайдушні спроби наблизити перспективу державної самостійності України конкретними справами. Він прагнув до справедливого соціально-економічного ладу, побудованого на різних формах власності, усебічного розвитку культури й духовного життя, національного відродження. Ця людина, вчинки якої не можливо оцінити й сьогодні, не боялася відкрито говорити про самостійну Україну, спілкуватися національною мовою з знайомими й чужими, відверто висловлювала свої думки та погляди. Микола Міхновський чітко і ясно формулював завдання розбудови незалежної національної держави як гаранта збереження та розвитку нації, а водночас і гаранта дотримання прав людини. На жаль, ідеї Міхновського спочатку були підтримані лише молоддю, але згодом кількість його прибічників почала зростати. Ним була розроблена концепція включення української інтелігенції у процес національного визволення. Він закликав інтелігенцію "зійти з москвофільських позицій, підхопити ідею створення незалежної України і сприяти її поширенню в масах". І це на початку ХХ сторіччя.

Найбільшого поширення набув своєрідний маніфест самостійників "Десять заповідей УНП", написаний 1903 року і широко відомий в Україні та за кордоном. "Десять заповідей УНП" – один з найгостріших документів самостійницького руху, створених Міхновським. "Ми боремося проти чужоземців не тому, що вони чужоземці, а тому, що вони експлуататори", пояснював він свою позицію. Таким чином, націоналізм Міхновського мав здебільшого оборонний, захисний характер. Він був протидією, запереченню державному шовінізму панівної нації.

До речі, з ініціативи Миколи Міхновського у Києві у березні 1917 року відбулись три військових віча, останнє з яких ще 11 березня ухвалило рішення про формування Першого українського полку імені гетьмана Богдана Хмельницького.

 Українське вояцтво з ентузіазмом відгукнулося на ідеї Міхновського: воно виявило готовність зі зброєю в руках здобути незалежність Україні.

16 березня 1917 року було створено товариство "Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка" на чолі з Миколою Міхновським. Того самого дня військова нарада Київського гарнізону після доповіді Міхновського обрала Український військовий організаційний комітет і ухвалила негайно приступити до організації власної національної армії.

Своїм завданням комітет проголосив українізацію російської армії, тобто формування у її складі українських частин; створення у частинах армії українських громадських організацій; негайну організацію першого українського полку. Про це Микола Міхновський казав у своїй емоційній промові під час української маніфестації 19 березня у Києві.

Про діяльність Українського військового організаційного комітету Микола Міхновський доповідав на Українському Національному конгресі (6 – 8 квітня 1917 року). На той час комітет вів перемовини з командуванням російської армії про формування двох українських бригад. Конгрес обрав його членом Центральної Ради від Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка. На І-му Всеукраїнському військовому з'їзді (5 – 8 травня 1917) Микола Міхновський увійшов до складу Українського генерального військового комітету (УГВК) – вищої військової установи в Україні.

В останні роки життя Міхновський очолив Українську демократично-хліборобську партію, яка здійснила в Києві державний переворот. Наталія Полонська-Василенко стверджує в своїй "Історії України", що розчаровані Центральною Радою праві кола українців пропонували очолити Українську державу саме йому. Однак німці тоді підтримали Скоропадського, а Міхновський виїхав на Кубань, де організовував рух кооператорів і шкільництво, однак, за однією з версій, ДПУ знайшло його й там і 3 травня 1924 р. розстріляло.

Микола Міхновський залишив глибокий слід у духовній культурі та національно-визвольній боротьбі українського народу за Державність і Незалежність України. Сьогодні він є символом незгасаючої віри українців у добре майбутнє. Постать  Миколи  Міхновського завжди буде вічною у пам'яті нашої нації та в її серці.

СИМОН ПЕТЛЮРА - ФУНДАТОР ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ, ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ УНР

     Справа здобуття української  державності –

це справа нації української, а не  якогось класу чи партії.

Шлях звільнення кожної нації  густо  кропиться  кров’ю.

(Симон Петлюра)

Петлюра Симон Васильович, народився 10 травня 1879 року в Полтаві, був убитий агентом НКВС у віці 47 років в Парижі 25 травня 1926. Організатор українських Збройних сил, військовий міністр ("Військовий Генеральний секретар") першого українського уряду Центральної Ради в 1917-1918 рр., Голова Директорії УНР в 1918-1920 рр.

Три найголовніші справи Симона Петлюри:

 1.  Симон Петлюра - організатор перших Національних Збройних сил України у 1917 р.

2. Петлюра на чолі Директорії УНР: становлення Української державності та її Збройних сил (грудень 1918-листопад 1920). 

3. Боротьба Петлюри за Незалежність України в еміграції. Після військової поразки від Радянської Росії Петлюра в еміграції намагається знову організувати боротьбу за Незалежність України. Так, в жовтні 1921 р. за допомогою Франції та Польщі вдалося організувати два одночасних вторгнення в Україну.

Вбивство Петлюри

25 травня 1926 року - Симон Петлюра був убитий С.-Ш. Шварцбардом, таємним агентом НКВС. Петлюра був розстріляний на розі вулиці Расін та бульвару Сен-Мішель в Парижі о 2:00 дня, коли отаман зупинився біля книгарні. Шварцбард випустив у нього сім куль. Він був спійманий на місці злочину, а поранений Петлюра доставлений в лікарню, де медики намагалися врятувати йому життя, але всі старання виявилися марними.

Похований Симон Петлюра на кладовищі Монпарнас у Парижі. У день похорону 40 польських генералів стали на коліна в костелі у Варшаві.

ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ, ОДИН З НАЙВИЗНАЧНІШИХ ПОЛІТИЧНИХ І ВІЙСЬКОВИХ ДІЯЧІВ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ХХ СТ.

“Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як жеж будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба.” 

(Є.Коновалець)

«Єдиний вождь української наці», «голова держави» — так пишуть про Євгена Коновальця в пресі того часу. Він налагоджує міжнародні зв’яки з Європою та Америкою. За його наказом було сформовано військовий штаб та школи з підготовки старшин та ін.. Проводились постійні заходи по налагодженню підпілля на територію України. зорганізована, глибоко патріотична й добре вишколена армія. 27-літній офіцер став найвидатнішим командиром тодішніх Збройних сил в Українській Державі. Підлеглі Коновальцеві Січові Стрільці разом зі своїм командиром зберігали культ соборності. Коли виникла потреба переходу на Захід України, де розгорілися бої з польськими озброєними частинами, вони залишились в Києві, вважаючи, що саме в Києві – у столиці – вирішуватиметься доля відновленої Української Держави. “Шлях до вільного Львова веде через вільний Київ”, – стверджував Коновалець.

Після Поразки Визвольних Змагань, у той час, коли багатьох громадян України охоплювали відчай і апатія, Є.Коновалець зі своїми бойовими друзями повною мірою усвідомлював, що боротьба не закінчилася, оскільки живою залишилась у серцях патріотів Національна Ідея. Постала необхідність творення організованої сили, оскільки, „Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як же ж будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба" (Є.Коновалець).

У 1920 році утворено Українську Військову Організацію (УВО), яку в липні 1921 року очолив полковник Є. Коновалець. Ішлося про збереження й укріплення військового кістяка. Згодом постала необхідність будувати політичну організацію. Нею стала створена на початку 1929 року з ініціативи Є.Коновальця та його однодумців, у результаті ретельної підготовки через консолідацію найкращих політично-патріотичних революційних сил Організація Українських Націоналістів (ОУН).

Вістря боротьби ОУН було спрямоване проти головних ворогів української державності – московських большевицьких сатрапів і польської окупаційної шовіністичної влади.

Червона Москва після знищення Симона Петлюри бачила в особі Є.Коновальця свого головного противника. Висланий большевиками терорист Павло Судоплатов підсунув полковникові пекельну машину, від вибуху якої 23 травня 1938 року в Роттердамі обірвалося життя борця за Україну. Сталося це через 12 років після вбивства Симона Петлюри.

„У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю" – ці слова полковника Коновальця і сьогодні є дороговказом для молодого покоління українців.

Пам’ятаймо про Євгена Коновальця, Полковника Армії УНР, засновника та Провідника УВО та ОУН. Героя, який віддав життя у боротьбі за Україну!

         День Героїв  завжди був і є для українського народу днем великого вияву любові і вдячності  Богові за  непоборних духом,незламних волею до життя - Нескореним Героям. Сьогодні кожна українська людина, дивлячись на героїзм і безмежну посвяту Героїв, боротьбу яких, нарешті, визнала українська держава почуває гордість і приналежність до такого народу і впевненість, що такий народ, який зродив  Нескорених Героїв,  має перемогти. Наше священне завдання – продовжити справу звитяжців, захистити Україну від російських окупантів. Про це промовисто зверталась у своїх поезіях Леся Українка закликаючи до подвигу і героїзму: «До зброї всі! Чи ще живе Міцна одвага ваша? За волю згинуть ми клялись, А де ж присяга наша? Хто волі ще не одцуравсь Нехай іде до бою! Хто пам’ята про славу, честь – До зброї».

В бібліотеках району пропонуємо провести:

- Історичні студії: «День Героїв - свято величі духу  українських вояків»

- «Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців»(Євген Коновалець)

- Історичні розвідки: «Микола Міхновський - апостол української

незалежності»

-         «Симон Петлюра - фундатор Збройних сил України»

-         «Євген Коновалець-один з найвизначніших  політичних і

військових діячів ХХ століття.

 - Диспут  «Справа здобуття української державності-це справа нації української,а не якогось класу»

- читацькі роздуми «В єднанні сильні ми,як зерна влиті в колос»

- година поезії «По  полях каменистих,

       По дорогах тернистих нам ще довго орати і йти

                 Коли хмари нависли-спопелій, але зблисни,

      Щоби інші зробили хоч крок до мети»

- Цикл читацьких зустрічей: «Герої твої, Україно!»

- Творчі роботи читачів: «Настане час, і не словами будемо з’ясовувати суть невмирущої ідеї»(Євген Коновалець)

- «Які ідеї Євгена Коновальця для мене близькі і чому»,

- «У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору:або бути творцями, або жертвами історії»,

-«Пробудити в українцеві українця»

- Оформити тематичні виставки «День Героїв - День пам’яті борців за долю України», «Синам України-велетам духу і чину», «Непоборні духом,незламні волею до життя».

Для читачів можна підготувати  досьє: «Сторінками біографії  Євгена Коновальця».

 В записну книжку читача: висловлювання, що стали афоризмами:

Євгена  Коновальця:

Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як жеж будемо мати силу, тоді вийдемо переможно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба.

·        У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю.

·        Шлях до Львова лежить через Київ.

·        Як довго не буде самостійної Української держави, так довго не буде порядку в Європі, всі союзи будуть нереальними.

·        Якщо розходимося, то працюймо так, щоб при зустрічі ми могли один одному глянути в очі й подати один одному руки…

·        Навіть серед найбільше несприятливих обставин нам не треба закладати рук чи то попадати в зневіру.

·        У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії.

Симона  Петлюри:                            

·        Наша сила – в єдності, а запорука успіху наших змагань – в державній слухняності! 

·        Справа здобуття української державності – це справа нації української, а не якогось класу чи партії. 

·        Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров’ю. 

·        Великий чин наших лицарів вчить вірності ідеалам і умінню підпорядковуватись. 

·        В боротьбі виростає сила. 

·        Тільки вірність і слухняність творять передумови успіху національної боротьби. 

·        Вірність є основою не лише родинного життя. 

·        Кров, пролита для великої мети, не засихає. 

·        Не забуваймо про меч, учімося міцніше тримати його в руках. 

Миколи Міхновського

• ...Московщина вже зараз є нашим ворогом, зрештою, двісті літ знаним. Тому залицяння наших де­мократів до Москви та їхні надії на “дружню” демократію “братнього” на­роду – не лише наївні, а просто дурні. Вони не знають, що право дає тільки сила! 
• ,,Московщина, все одно яка – царська чи республіканська, абсолютистична чи демократична, – ні­коли не дасть Україні того, на що Україна має очевидне право, і все буде стреміти, щоб удержати Украї­ну в стані своєї кольонії. 
• ,,Ми відродилися з ґрунту, наскрізь напоєного кров’ю наших предків, що лягли в боротьбі за волю України, ми виссали з молоком наших матерів стародавню любов нашої нації до Вітчизни та її свободи і ненависть до насилля над нами. Як не можна спинити річку, що, зламавши кригу навесні, бурхливо несеться до моря, так не можна спинити нації, що, прокинувшись до життя, ламає свої кайдани.
• Ми не хочемо більше зносити панування чужинців, ми не хочемо більше зневаги на своїй землі. Нас горстка, але ми сильні нашою любов’ю до України!.. Нас мало, але голос наш лунатиме скрізь на Україні і кожний, у кого ще не спідлене серце, озветься до нас, а в кого спідлене, до того ми самі озвемось!”.