455 років від дня виходу у світ першої друкованої книги
«Апостол» у Львові 1564 р. [Текст] : краєзнавча розвідка /
Стрийська РЦБС; метод.-бібліограф. відділ; підгот. Лідія Бур. – Стрий, 2019. – 8 с.
У
книги люди, наче бджоли в соти,
Знесли
духовний, чародійний мед.
Сліпцеві
очі ним потри, і вщент
Побачить
сонце й голубі висоти,
Відчує
мислі найстрімкіших літ.
Збагне
людські страждання і турботи,
Поможе
іншим темряву збороти,
Рвучи
з очей пов’язки чорних лент!
Дмитро Павличко
ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ
КНИГИ
Благословенна та ясна година
Коли «Буквар» до рук бере дитина,
Коли читає «Кобзаря» юнак,
Коли Франка «огромнії Сонети»
Підносять дух, коли говорять Гете,
Шекспір, Міцкевич, Лермонтов, Бальзак Д.Павличко
Книга й одне з найбільших чудес, створеною людиною. З тих пір, як люди
навчилися писати, свою всю мудрість вони довірили книгам. Книги відкривають нам
світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє.
Шлях розвитку книги був довгим і складним. Який тільки матеріал не
використовували люди для виготовлення книжок: глину, листя та кору дерева,
шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк.
Перші паперові книги з'явилися в Європі в ХІІІ ст. Їх довгий час писали від
руки. Одна книга виготовлялася 5-7 років і коштувала дуже дорого.
Довіряючи всі свої знання і досвід книгам, люди навчилися зберігати їх.
Скарбницями книг називають бібліотеки. У перекладі з давньогрецької мови слово
«бібліотека» означає приміщення, де зберігаються книги («бібліо» - книга,
«тека» - сховище). Бібліотеки з'явилися з незапам'ятних часів. Давні єгиптяни
називали їх «аптеками для душі», тому, що книги робили людську душу
благородною, а розум сильним. В Україні перша бібліотека з'явилася за часів
Київської держави. Її створив князь Ярослав Мудрий у 1037 р.
ІВАН ФЕДОРОВИЧ
/1510-1583/
Українським
першодрукарем був Іван Федорович (1510-1583). Походження його невідоме, є
тільки припущення, що
Федорович походив із української шляхти роду Рогози.
Достеменно відомо, що він, як і Швайпольт і Скорина, закінчив краківський
Ягеллонський університет. Цей вуз був у ті часи навчальним закладом, що стояв
на рівні з Оксфордом і Сорбонною.
Після отримання першокласної вищої освіти доля його
закинула у Московське царство. Є припущення, що Федорович мав священицький сан.
У Москві він мав досить високий соціальний статус - слугував дяком у
Кремлівській царській церкві роду Романових. Був особисто знайомий із
царем-деспотом Іваном ІУ Грозним. Там українця Івана Федорова й переписали в
Іоана Фьодорова.
Перший друкарський верстат Федорович створив у Москві,
Видрукував там у 1564 році разом із помічником П. Мстиславцем книжку «Апостол».
Московська церковна і владно-світська деспотія не сприйняла друкарні
Федоровича. Він був звинувачений у безбожжі та створенні «пекельної машини».
Винахіднику вдалося втекти від переслідувань людей Івана
Грозного до Литовського князівства. У цих землях він видрукував «Євангеліє» і
«Псалтир».
25 лютого 1573 року Іван Федорович на кошти львівського
православного братства відкрив друкарню у м. Львові. З цього часу й було започатковано
книгодрук в українських землях. Саме у Львові було видано «Апостол» і «Буквар».
Нестача коштів для утримання друкарні у Львові змусила
Федоровича переїхати до Острога, де князь Костянтин запропонував фінансування
нових видань. Там було видано один із найцінніших стародруків української
історії «Острозьку Біблію» -
повне
друковане видання всіх книг Святого Письма церковно-слов'янською мовою (має 628
аркушів).
У Сучасній Україні збереглося 8 примірників цієї книги.
Один із них є у Львові. Острозьку Біблію використовують в офіційній церемонії
інавгурації президентів України.
Обставини і місце смерті Івана Федоровича суперечливі.
Збереглась згадка про його поховання в церкві Онуфріївського монастиря на
Черкащині. У 70-х роках ХХ століття радянські вчені-археологи в одному із
поховань монастиря виявили рештки літньої людини. Місце співпадало з історичним
описом джерела, що свідчило факт поховання українського першодрукаря. Знайдене
хотіли відправити на дослідження у московську лабораторію, але коштів не вистачило
і залишки (можливо) Федоровича відправили на зберігання у Львівський Музей
книги. Хотіли провести досліди за кордоном у Європі, грошей ніхто на це,
звичайно, не дав. Потім про це забули. Тлінні останки цієї людини
(найімовірніше українського першодрукаря Івана Федоровича) донині поскладані
купкою у сейфі першого поверху згаданого музею, розміщеного неподалік палацу
Потоцьких у центрі Львова..
Автограф
Федоровича з 23 липня 1583 р.
Надгробник
Івана Федорова
Іван Федоров заслуговує глибокої вдячності й пошани нащадків не
тільки як першодрукар, видатний майстер книжкового мистецтва і художник-гравер.
Порівняно недавно виявлені та опубліковані три не відомі науці видання Івана
Федорова, він був визначним гуманістом-просвітителем.
Іван Федоров дбав про те, щоб книга йшла в народ і
ширилася писемність серед простого люду, про який він з великою теплотою і
вдячністю за допомогу в заснуванні львівської друкарні писав у післямові до
«Апостола» 1674 року.
Першодрукар близько до серця сприйняв культурно-освітні
потреби братнього українського народу, що зазнавав дедалі більших утисків від
шляхетсько-католицьких панівних верств Речі Посполитої.
«Назвавши Івана Федорова «друкарем книг, перед тим
невиданих», сучасники влучно визначили новаторський характер його друків, -
зауважують вітчизняні дослідники - Саме Іван Федоров започаткував форми
кириличного друкарського шрифту, які стали зразком для майбутніх друкарів. У
книгах, надрукованих в Україні, Іван Федоров вперше у практиці кириличного
друкарства впровадив значну кількість орнаментальних кінцівок, друкарські знаки
(сигнеги), титульні сторінки, оздоблені графійованою рамкою (фортою), виливні
складані прикраси».
Особливе місце займає львівський Апостол Івана Федоровича
1574 р. – одна з двох найдавніших (із збережених) точно датованих українських
друкованих книг (разом із федоровським Букварем того ж року видання) і перше
точно датоване українське видання у форматі in folio (лат.: в аркуш; отримується шляхом фальцювання в один
згин).
Апостол 1574 р. - свідчення високого рівня вітчизняної
поліграфічної техніки.
Набірний текст тут майстерно сполучається з гравірованими
на дереві заставками, кінцівками, ініціалами, рядками в'язі, складає гармонійні
композиції з ілюстраціями (також дереворитами). збереглося близько ста
примірників цього першодруку (у Харкові є ще один примірник - в колекції ЦНБ
Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна). «Апостол», Львівський Апостол
або Діяння та
послання апостольські – перша друкована книга в Україні, видана у лютому 1574 Іваном Федоровичсм (Федоровим)
у Львові. Іван
Федоров працював над нею у своїй львівській друкарні
від 25
лютого 1573 до 15 лютого 1574.
До складу львівського Апостолу, крім євангельських
текстів (Діяній та Посланій), входить низка творів з патристики, довідкові
матеріали, а також післямова Івана Федоровича - «Сія убо повість изъявляет,
откуду начася и како сьвершися друкарня сія» і перший, одночасно історичний,
мемуарний та публіцистичний нарис початкової історії східнослов'янського
книгодрукування. Формат Львівського «Апостола» - фоліо, приблизно 18Х20.
Видання ілюстроване гравюрами, оздоблене 51-ю заставкою, 47-ма кінцівками,
23-ма художньо виконаними ініціалами. Далі йдуть 14 ненумерованих
аркушів і 264 аркуші, нумеровані кириличними літерами в правому нижньому кутку
лицевої сторони кожного аркуша. Деякі з ненумерованих аркушів позначено справа
знизу похиленими рисками. Над літерами, які позначають сторінки, за титлом
вміщено оксію - знак наголосу. Такі позначення Іван Федоров почав застосовувати
у Заблудові (приблизно з середини Євангелія учительного), вживалися вони також
в українських та молдавських рукописних книгах, а згодом й у спрятинських і
ранніх київських друках. Повні сторінки складаються з 25 рядків тексту; крім
них, на багатьох сторінках є надруковані циноброю покажчики читань: один рядок
над текстом, один - два - під текстом. Вміщено тут великий друкарський знак
Івана Федоровича; на жаль, у харківських примірниках цей аркуш не зберігся.
До складу львівського Апостолу, крім євангельських
текстів (Діяній та Посланій), входить низка творів з патристики, довідкові
матеріали, а також післямова Івана Федоровича - «Сія убо повість изъявляет,
откуду начася и како сьвершися друкарня сія» і перший, одночасно історичний,
мемуарний та публіцистичний нарис початкової історії східнослов'янського
книгодрукування. Формат Львівського «Апостола» - фоліо, приблизно 18Х20.
Видання ілюстроване гравюрами, оздоблене 51-ю заставкою, 47-ма кінцівками,
23-ма художньо виконаними ініціалами. Далі йдуть 14 ненумерованих
аркушів і 264 аркуші, нумеровані кириличними літерами в правому нижньому кутку
лицевої сторони кожного аркуша. Деякі з ненумерованих аркушів позначено справа
знизу похиленими рисками. Над літерами, які позначають сторінки, за титлом
вміщено оксію - знак наголосу. Такі позначення Іван Федоров почав застосовувати
у Заблудові (приблизно з середини Євангелія учительного), вживалися вони також
в українських та молдавських рукописних книгах, а згодом й у спрятинських і
ранніх київських друках. Повні сторінки складаються з 25 рядків тексту; крім
них, на багатьох сторінках є надруковані циноброю покажчики читань: один рядок
над текстом, один - два - під текстом. Вміщено тут великий друкарський знак
Івана Федоровича; на жаль, у харківських примірниках цей аркуш не зберігся.
Деякі додаткові гравюри, зокрема друкарська марка Івана
Федорова, що складається з двох частин: ліворуч - герб міста Львова, праворуч -
знак самого першодрукаря та герб Григорія Ходкевича; зміни в гравюрному
зображенні апостола Луки (автор можливо Филипович-Пухальський Лаврентій);
наприкінці замість офіційної післямови вміщено написану Федоровим «Повість
откуду начася и како совершися друкарня сія».
У другій половині ХУІ ст.. уже існували переклади
Апостола на тогочасну українську літературну мову, прикладом яких є відомий
крехівський Апостол. Однак Апостол Івана Федорова, як і його попередні книги,
видруковано церковнослов’янською мовою, яка, як відомо, використовувалася не
лише в літургічній практиці, але й в літературному житті східнослов’янськими і
південнослов’янськими народами, молдаванами і волохами, Однак, не слід
забувати, що в різних країнах церковнослов’янські тексти вимовлялися по-різному
відповідно до фонетичних систем різних слов’янських мов.
Заслуговує уваги правопис першодруку. На відміну від
московського, відновлено написання з «ь» у префіксах въ, въз, съ і у
прийменниках, хоч трапляються і винятки з цієї засади. Таким чином Іван Федоров
наблизив текст до того правописного варіанту, який був загальноприйнятим на
Україні.
Досить чітких правописних правил Іван Федоров
дотримувався також щодо надрядкових знаків. Знак придиху ставився на початкових
головних, інколи - і на голосних, що стояли після голосних. Більшість наголосів
повторює наголоси московськ0го Апостола; окремі відхилення внесено, напевне,
українськими співпрацівниками Івана Федорова.
Папір, яким користувався друкар,- різного походження.
Найчастіше зустрічається папір 3 філіграням у вигляді герба «Лодзя». Він
вироблявся у заснованій близько 1546 р. папірні в м. Буську на Львівщині.
Наявність в Апостолі буського паперу добре пояснює відомі з архівних документів
взаємини друкаря з буським майстром-папірником. Помічений в Апостолі варіант
буського філіграна з’явився в актових книгах Львова, Бузька і Белза в 1570 р. і
перестав вживатися в 1574 р. Це пояснюють тим, що друкар закупив у буського
папірника всі запаси і продукцію 1573 року. Є також філіграни у формі хреста,
вміщеного в підкову (герб «Тупа підкова»), хреста з двома перекладинами, герб
«Єліта», У примірнику з Залісся виявлено ще один тип водяного знака - з гербом
«Габданк». Цей герб, з фігурою, що нагадує латинську літеру w, добре відомий дослідникам української геральдики: саме ним користувався
Богдан Хмельницький. Знак належить могилівській папірні і часто зустрічається
на папері українських, литовських і білоруських документів другої половини ХVІ ст. і пізніше. В деяких примірниках зустрічається ще філігран з гербом
«Топір» на щиті. Відомий документ 1577 р. про те, що Іван Федоров збирався
передати через львівянина Сенька Сідляра до Кракова 50 золотих на.
сплату боргу папірникові Лаврентієві.
Шрифт львівського Апостола - той же, що й в однойменному
московському виданні. Графіку шрифту розроблено на основі півуставу
російських рукописних книг ХУ т першої половини ХУІ ст.. Цей шрифт був
сприйнятий українською книгою не тільки завдяки своїм мистецьким якостям, але й
тому, що тогочасне українське і російське півуставне письмо, виникли з однієї
основи, і у дальшому розвитку їх було чимало спільних явищ і взаємовпливів,
зумовлених інтенсивністю культурних взаємин між братніми народами. Характерною
рисою набору було те, що в міжрядковий простір заходили як верхні виносні елементи
літер нижнього рядка, так і нижні виносні елементи літер верхнього рядка. З лівого
боку літер були вирізи так, що ця частина літери нависала над поверхнею стику з папером.
У вирізи вставляли надрядкові літери і знаки.
На верхніх і бокових полях кількох аркушів є примітки
дрібним напівкурсивним шрифтом, який розмірами і кроєм нагадує майбутній
острозький шрифт, Але однойменні літери неоднакові, віддаль відбитих цим шрифтом
речень і слів від решти тексту різна в окремих примірниках. Таким чином,
«напівкурсивні» літери не були складені до однієї форми разом з текстом, а
відбивалися пізніше від руки. Припускають, що написи вигравірувані.
Досить широко застосовується цинобра. Нею виділено
заголовки в»яззю, колонтитули, перші літери кожного зачала. На полях чорними
літерами позначено нумерацію розділів, а червоною - їх частин. Художнє
оформлення львівського Апостола різноманітне.
Автобіографічні матеріали тут підпорядковані публіцистичній
меті: підняти соціальний престиж друкарства, розкрити його значення для
суспільства і тим самим створити сприятливий клімат для видавничої діяльності.
Пишучи, що в Москві йому і Мстиславцю «от многих началник і священоначалник»
довелося зазнати переслідувань, Федоров підкресшоє, що допомогу у Львові йому
надали «мали ніциї
в ієрейском
чину, інії ж неславнії в мирі». Відкинувши гонитву за багатством, першодрукар
свідомо обрав інший шлях - терпіти злигодні та нестатки, аби тільки мати змогу
сіяти «духовні зерна». Він виправив деякі помилки попереднього видання, вніс
редакційні зміни, наблизив текст до того правописного варіанта, який був
загальноприйнятим в Україні.
Львівський «Апостол» являє собою велику наукову й
історичну цінність як первенець книгодрукування в Україні. Відомо понад 90
примірників цього видання.
«Апостол» поч. 17
ст. Переписаний з "Апостола" Івана Федоровича 1574 року.
Музей Острозької
академії. 2007 рік.
Немає коментарів:
Дописати коментар