Чим ближче
до тих тривожних днів для Братківчан, коли
30 років тому місцеві партійні коршуни, новітні вандали, злітались, щоб
пограбувати, закрити Братківську церковцю Преображенія Господнього,підірвати
основи духовності такого національно- свідомого, глибоко релігійного села,тим
більше виникає бажання ще іще раз пригадати, відтворити ті страшні події.
В бібліотеці зібрані матеріали
тих тривожних днів,спогади людей-це все залишиться як засторога для майбутніх
поколінь: неможливо знищити віру людей, коли
вона має глибоке коріння.
Недільного
листопадового дня Братківчан запросили на заняття духовної студії «Храм великої
людської любові». Бібліотекар Оксана Пастернак разом з активними читачами-
Оксаною Петришак, вчителем за освітою,Лесею Дячишин,художнім керівником
НД,вчителем за освітою, Володимирем Павлівим, директором НД, відтворили на основі
документальних матеріалів події цих страшних днів, а також продемонстрували
самописну книгу «Книга історії греко - католицької церкви Преображенія
Господнього з 1914р». Також зібрані матеріали про служіння на парафії о. Петра Нижанківського,о. Сембрантовича, о.
Бардина, про догляд за їхніми могилами. Присутні мали можливість переглянути фотосвітлини
давніх часів, а також 60-80рр., коли йшло гоніння на їхню духовну обитель.
Всі, хто був
присутній на засіданні духовної студії: читачі юнацького групи,учні 10-11
класів,читацький клуб «Роксолана», співочий ансамбль «Молодичка» (керівник Г.
Щупак) - всі одночасно були активними учасниками в ролі доповідачів, читців, виконавців
пісень. Всі виступи дали можливість присутнім вималювати суцільну картину духовного,
суспільно- просвітницького життя в громаді.
Дослідник історії рідного села
Леся Дячишин присвятила вірш цим важливим подіям. Презентувала цей вірш Лесів
Марія.
Згуртована
громада – велика сила, яка добре засвоїла слова
Провідника Української нації Степана Бандери: «Ні на що не здадуться навіть
найкращі нагоди і готовність допомогти, якщо ми самі не виборем і не керуватимемо
своєю власною долею, власною боротьбою». Братківчани виконали настанову
Великого сина України, вони відстояли свою святиню, а потім з Божою допомогою і
власними силами при підтримці меценатів спорудили муровану церкву, яка стоятиме
вічно, в якій моляться і молитимуться за ласку Божу над парафією, Україною і
всім світом.