Лицар українського слова [Текст] : бібліографічна довідка до 185 р. від дня народження Степана Руданського / Стрийська РЦБС; метод.-бібліограф.
відділ; підгот. Лідія Бур. – Стрий, 2019. – 8 с.
Біографічна довідка підготовлена до 185 років від дня народження Степана
Васильовича Руданського - талановитого українського поета-класика,
фольклориста, перекладача, громадського діяча, здібного лікаря.
Творчість поета в історії української
літератури посідає важливе місце. Увійшовши в літературу в середині п'ятдесятих
років, у тяжку добу духовного безгоміння, яке настало після розгрому
Кирило-Мефодіївського товариства, арешту й заслання Шевченка, Руданський
прокладав у ній нові стежки. Його поезія була оригінальним явищем в українській
літературі шевченківського періоду.
Степан Руданський справді заслуговує на найдорожчий у світі титул — титул народного
поета.
Максим Рильський
Народився Степан Руданський 6
січня 1834 р. (25 грудня 1833р. За старим стилем) на
славній подільській землі в с. Хомутинцях Вінницького повіту (нині
Калиновського району Вінницької області). З 1841 по 1849 р, Степан навчався у
Шаргородській бурсі, з 1849 по 1855 р. - у Кам’янець-Подільській духовній
семінари.
Попри задушливу бурсацько-семінарську атмосферу з її
бездушною системою вихований, забороною розмовляти українською мовою, юнак
багато читав, цікавився життям народу, його історією, мріяв про
суспільно-корисну працю. У 1855 р. правління духовної семінарії направило
Степана Руданського, як кращого учня для навчання до духовної академії. Його
чекало блискуче майбутнє, та всупереч батьковій волі юнак вступив до
Петербурзької медико-хірургічної академії, яка на
той час була одним з найавторитетніших навчальних закладів. Тут вій обертався в
колі передової інтелігенції, познайомився із творчістю Т. Шевченка,
М. Вовчка, що сприяло подальшому розвитку світогляду,
швидкому зростанню його таланту. За самостійний вибір шляху довелось
розплачуватись страшенними злиднями, батько відмовився допомагати
матеріально.
Академію
Степан Руданський закінчив із званням доктора медицини, додатково склав іспити
на повітового лікаря. Суворий північний клімат, напівголодне існування,
виснажлива праця підірвали здоров’я
юнака.
Захворювання
легеньне дозволяло працювати у північних районах Росії, тому він попросився на
південь. 1 серпня 1861р.). з медичного
департаменту міністерства внутрішніх справ іадійшло повідомлення про
призначення С. Руданського в Ялту на посаду
міського лікаря, де своєю чуйністю та) безкорисливістю,
уважним ставленням до хворих він заслужив згодом повагу місцевого населення. В
Ялті Степан Руданський поєднував обов’язки міського лікаря, завідуючого
лікарнею, лікаря в алупкінських маєтках графа М.Воронцова, карантинного лікаря
порту, лікаря Ялтинського повіту. Чимало сил та енергії віддавав він
громадським справам. З його ініціативи в Ялті було закладено новий ринок,
збудовано міський фонтан, під будівництво якого він віддав шматок
власної землі, організував прилікарському відділенні медичну бібліотеку - першу
на Південному березі Криму. Тут він продовжував літературну діяльність,
захоплювався живописом, археологією, метеорологією, фольклором, познайомився з
А.Метлинським, М.Щепкіним, художниками І.Айвазовським та В.Ковальовим.
Останні роки життя Степана Руданського були затьмарені
неприємностями по службі, які глибоко вплинули на його вразливу натуру. Влітку
1872р. в Криму спалахнула епідемія холери і він в обов’язку карантинного лікаря
і постійного члена санітарної комісії міста взявся винищувати з профілактичною
метою джерела інфекції. Під час непосильної боротьби Степан Васильович сам захворів на холеру. Загальне ослаблення організму
викликало загострення давньої недуги-туберкульозу.
З травня 1873р. па 39-ому році життя поета не стало. Лише
у 1892р. коштами прихильників таланту Степана Руданського на його могилі було
поставлено велику кам’яну брилу.
Бюст Степана Руданського на території Луганського
онкодиспансера. Споруджений за ініціативи Юрія Єненка
Поетична творчість Степана Руданського охоплює понад два
десятиліття і ділиться на три періоди: кам’янець-подільський, петербурзький, на
який припадає розквіт його таланту, та ялтинський.
Кам’янець-подільський період
характерний прилученням до естетики романтизму, виробленням оригінальних
жанрів. Уже в ранній ліриці юнак виявив значний поетичний хист, його твори
відзначаються мелодійністю і пісенністю
(поезії «Мене забудь», і «Ти не моя», «Сиротина я безродний», «Не згадаю
гадки»), Балади «Упир», «Розмай», «Два трупи», «Люба», «Хрест на горі» своїм
ліризмом, реалістичністю у відтворенні українського життя продовжили традиції
Т. Шевченка.
Змалку призвичаєний до народних традицій, усної народної
творчості, Степан відвідував у Кам’янці-Подільському народознавчий гурток та
створив у 1852р. дві рукописні збірки «Народные малороссийские песни, собранные
в Подольской губернии С.В.Р». Записані ним переважно в рідних Хомутинцях 113
прислів’їв і приказок опублікував згодом М. Номис у книзі «Українські
прислів’я, приказки і таке інше» (1864), частина записаних ним легенд увійшла
до збірки М. Драгоманова «Малороссийские народные предания й рассказы» (1876).
Внеском в реалістичну літературну спадщину XIX ст. є
громадянська лірика поета («Наука», «Гей, бики!», «До України», «Псалом 136» та
ін.). Патріотична пісня «Ой з-за гори, із-за кручі» примушує задуматись над
долею України, висловлює сподівання-заклик: «Може, знову розв’яжуться зв’язанії
руки, може, знову бряжчатимуть козацькі шаблюки». У ці ж роки на основі
історіографічних праць М. Бантиша-Камснського, М. Маркевича Степан Руданський
створив історичні поеми-хроніки періоду Гетьманщини: «Іван Мазепа, гетьман
український», «Павло Апостол», «Мініх», «Вельямін», «Павло Полуботок», «Іван Скоропада».
Шедевр інтимної лірики «Повій, вітре, на Вкраїну» став улюбленою піснею народу.
Деякі поезії С. Руданського під час його навчання в медико-хірургічній академії
були опубліковані в журналах «Основа», «Правда», газеті «Русский мир».
Відомі три рукописні книжечки «Співомовки козака Вінка
Руданського», що об’єднали його твори, написані з 1851 по 1860 р., та
упорядковані й начисто переписані самим автором. Всі свої твори поет називав
«співомовками». Пізніше власне співомовками назвуть гумористичне-сатиричні
вірші С. Руданського, написані здебільшого у формі коломийки за змістом
прислів’їв і приказок, народних анекдотів. За своє життя поет створив більше
200 співомовок, переважно написані вони протягом 1857-1860 рр. В петербурзькі
роки писав ще й байки, балади, перекладав на українську з інших мов.
У Ялті поет не припиняв занять літературною працею. Щоправда,
оригінальних творів тут написав небагато через цензурні утиски, доноси на
нього, як автора «шкідливих, неблагонадійних» пісень. У 60-і роки XIX ст. перекладав
або переспівував низку творів з польської, чеської, російської, німецької та
інших літератур.
Головною справою поетового життя назвав І. Франко
переклад Гомерової «Іліади» - перший повний переклад геніального епосу
українською мовою. Заслуговує на увагу його переклад «Слова о полку Ігоревім»
сучасною українською мовою. В цей час поет працював над перекладом «Енеїди»
Вергілія. В Ялті С. Руданський підготував до друку збірник «Подольскеє весілля»
та збірничок «Копа пісень».
Літературній спадщині Руданського судилася важка доля, – надто
довгим і тернистим був її шлях до читача. Період активної творчості поета
обмежений вузькими хронологічними рамками і майже повністю припадав на останні
два роки перебування у Кам'янець-Подільській семінарії і шестирічний період
навчання у петербурзькій Медико-хірургічній академії (1855—1861). Протягом
цього часу було написано кілька десятків ліричних поезій, балад, більше двохсот
віршованих гуморесок, низка історичних поем і великих епічних творів. Тяжка
особиста доля, а ще понад те складні соціальні умови, в яких розвивалась за
часів царизму українська література, перешкодили Руданському видати за життя
свої твори. На сторінках періодичних видань побачили світ лише трохи більше
десяти творів. А вся багатогранна літературна спадщина поета, лишившись
неопублікованою, надовго випала із літературного процесу своєї доби і, по суті,
не справила на нього впливу.
Тільки у 1880 р., через сім років після смерті поета,
з'являється у Києві перша невеличка збірочка його творів «Співомовки», видана завдяки
Олені Пчілці та Петру Косачеві. У наступнім десятиріччі починається активне
збирання, публікація і вивчення спадщини Руданського.
Найповніше видання творів у семи томах з’явилось у 1895-1903 рр. у Львові, підготовлене турботами І .Франка,
А. Кримського, М. Комарова, В. Лукича.
У радянський час (1972-1973) вийшов у світ тритомник Руданського
до якого не увійшли твори, які вважались «ідейно-хибними» (історичні поеми «Іван
Скоропада», «Мазепа, гетьман український»
та ін.).
Музей-кімнату Степана Руданського в Хомутинцях
Калинівського району створено 1959. 1965 розпочалося будівництво музею і вже
1967 року його було відкрито на місці хати батьків поета, де і народився
великий сміхотворець.
Музей складається з двох невеличких кімнат, що
розповідають про життя і творчість Степана Руданського. Поряд із музеєм —
могили батьків Василя Івановича та Федори Порфирівни.
В експозиції музею представлено оригінальні предмети,
фото, документи, які знайомлять з дитячими та юнацькими роками, петербурзьким
періодом життя гумориста. Також представлено комплекс експонатів, що
розповідають про ялтинський період життя поета: «На другій батьківщині Степана
Руданського».
Ще одна частина експозиції присвячена вшануванню пам'яті
земляка, що розповідає про дні сатири і гумору імені Степана Руданського, які
традиційно відзначаються на батьківщині поета з 1981 року. Це святкування
проходить у січні після дня народження гумориста.
Щорічно музей відвідує близько 1000 чоловік. Відбуваються
виставки, тематичні уроки, літературні читання, конкурси на найкраще виконання
творів Руданського.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Дорофєєва, Н.
Руданський Степан Васильович / Н. Дорофєєва // Видатні постаті України : біогр.
довід. / Г.В. Щокін, М.Ф. Головатий, В.А. Гайченко та ін. ; МАУП, Кн. палата
України. – Київ, 2004. – С. 646–650.
2. «І я знов
живий світ оглядую…» : до 180-річчя від дня народж. С. В. Руданського (1834-1873) [Електронний
ресурс] : біобібліогр. покажч.
/ уклад.: Л. Борисенко, Л. Заря, О. Кізян, Б. Хоменко ; вступ. ст. Б. Хоменка ;
Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – 2-е вид., доп. – Вінниця, 2013. – (Сер.
«Наші видатні земляки»). – Режим доступу : http://www.library.vn.ua/publications/2013/Rudanskij.html.
– Назва з екрана.
3. Руданський С. Співомовки
: пiснi, приказки, дитячi приказки / Степан Руданський. – Київ:
Дніпро, 1998. – 319 с. : іл.
4.
Руданський С.
Усі твори в одному томі / Степан Руданський. – Київ: Перун, 2007. – 520 с/
5. Скоморовський
В. «І я знов живий світ оглядую…» / В.
Скоморовський // Культура і життя. – 2003. – 19 лют. – С. 7
Немає коментарів:
Дописати коментар