Бібліографічно-інформаційний дайджест "О.Забужко як особистість і письменник"

                                                        
О.Забужко як особистість і письменник [Текст]: до 55-річчя від дня О.Забужко: бібліограф. - інформаційний дайджест / Стрийська ЦРБС; метод. – бібліограф. відділ; упоряд. Л.Бур, відповідальна за випуск Г.Цуцуп. – Стрий, 2015. – 7 с.: іл.

Стрийська центральна районна бібліотека підготувала видання до ювілею Оксани Забужко – сучасної української письменниці, культуролога та громадського діяча. Метою цього дайджеста є ознайомлення читачів із творчим доробком Оксани Стефанівни Забужко. Її твори (лірика,оповідання, есе, повісті, романи) вже встигли завоювати любов читачів і визнання критики в Україні та за кордоном.


 «Мова – будь-яка – то таки найбільша любов мого життя і тільки-бо мова спроможна поєднати музику і міф – дві речі,без яких світ був би просто непридатним до проживання»
                                                                                               О.Забужко
Відомий літературний критик Соломія Павличко та інші вітчизняні літературознавці зазначають, що після таких видатних постатей української літератури кінця XIX – початку ХХ ст., як Марко Вовчок, Леся Українка, Ольга Кобилянська, жінки ніби «замовкли» і з’явилися в нашій літературі лише на початку 80-х рр. минулого століття. Найбільш відоме літературне ім’я того часу – Оксана Забужко, яка зі своїми художніми творами, літературними розвідками, есе посіла почесне місце першої леді української жіночої прози і тримається на ньому до сьогодні.
Оксана Забужко: «...Я пишу насамперед для того, щоб отримати успіху себе, бути самій задоволеною результатом, а це ой як нелегко, бо в мене до себе вимоги гіпервисокі».
Письменниці притаманні глибокі філософські роздуми не тільки над жіночими, а й над загальнолюдськими проблемами, а також поетичне відтворення чудової української природи, зв’язок із народними традиціями, повір’ями, звичаями.
У своїй творчості авторка приділяє багато уваги усвідомленню української ідентичності і при цьому часто користується методологією фемінізму та постколоніалізму. У своїх творах вона використовує Харківський правопис.
Оксана Стефанівна Забужко – письменниця, яка своєю творчістю ілюструє новітню українську літературу. Це амбітна жінка з філософською освітою, активний громадський діяч, бо на її думку
«кожен серйозний письменник рано чи пізно виходить на рівень «особистих порахунків» зі своєю країною».
Забужко – це Ім’я, її твори особливо цікаві нам, сучасникам, тому що відбивають сьогодення, наше життя, світосприйняття.

Творчий доробок:
Поезія
•             Травневий іній (1985)
•             Диригент останньої свічки (1990)
•             Автостоп (1994)
•             Kingdom of Fallen Statues (1996)
•             Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980–1998 (2000)
•             Друга спроба: Вибране (2005)
•             Вірші: 1980-2013 (2013)
Проза
•             Інопланетянка (1992)
•             Польові дослідження з українського сексу (1996)
•             Казка про калинову сопілку (2000)
•             Сестро, сестро (повісті й оповідання, 2003)
•             Музей Покинутих Секретів (2009)
Філософсько-літературознавчі праці
•             Дві культури (1990)
•             Філософія Української ідеї та європейський контекст:
     франківський період (1992)
•             Шевченків міф України (1997)
•             Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій (2007)
•             Оксана Забужко, Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі
               доби. 1992–2002 (2011)

Публіцистика
•             Хроніки від Фортінбраса (1999)
•             “Репортаж з 2000 року” (2001).
•             Let my people go. 15 текстів про українську революцію (2005)
•             З мапи книг і людей (2012)
•             Український палімпсест. Оксана Забужко в розмові з Ізою 
     Хруслінською (2014)
Переклади іноземними мовами
«Польові дослідження з українського сексу» - Росія (1998, 2001,
2002, 2008), Угорщина (1999), Чехія (2001, 2002), Польща (2003,
2008), Болгарія (2005), Німеччина (2006, 2008), Швеція (2006),
Італія (2008), Румунія (2008), Туреччина (Istanbul: Epsilon,2011)
Готується до друку у перекладі англійською мовою:
«Польові дослідження з українського сексу».
«Казка про калинову сопілку» – Іран (2006)
«Сестро, сестро» - Чехія (2006), Польща (2007)
«Музей покинутих секретів» – чеською (KNIHA ZLIN, 2011)
«Музей покинутих секретів» – російською (С-Петербург:
Астрель, 2011), Росія (2013)
«Музей покинутих секретів» – польською (Warszawa: W.A.B.,
2012)

19 вересня 2015 року виповнюється 55 років від дня дня народження сучасної української письменниці Оксани Забужко, яка народилася  в місті Луцьк. За словами письменниці, правдиве родове прізвище оригінально було не «Забужко», а «Забузькі». В Луцьку жила до 8 років, поки її батька не виявило КГБ, що переслідувало його кілька років. Після цього родина була вимушена переїхати до Києва.
Закінчила філософський факультет (1977-1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка.
Була членом КПРС. Учасниця революції на граніті 1990 року.
Захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва». Виключно літераторством трудовий досвід Забужко не обмежується. Довгий час вона працювала викладачем. Причому лекції кандидата філософських наук Забужко пощастило відвідати студентам не тільки Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського, де Забужко читала естетику, а також студентам таких всесвітньо відомих університетів як Гарвардський, Єльський, Колумбійський. Починаючи з 1989 р. Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України.
Далі був період «автостопу» – 1990–1994-й роки мандрів і відкриття зблизька тих світів, що лишалися суто «книжними».
В 1992-1994 роках О.Забужко як «запрошений письменник» викладала українську культуру в Пенсильванському, Гарвардському та Пітсбурзькому університетах США.
Поетична збірка стала підсумком чотирьох років заокеанського перебування. Наприкінці 1994 року вийшла книжка «Автостоп». Цілий рік Оксана Забужко провела в США на стипендії Фулбрайт, одночасно працювала над скандальним романом «Польові дослідження з українського сексу», що уклався восени 1994 року в Пітсбургу.
В Україні Забужко від 1996 (від часу першої публікації роману-лонґселера «Польові дослідження з українського сексу» залишається найпопулярнішим україномовним автором — загальний наклад проданих її книжок станом на 1 січня 2003 становить понад 65 тис. примірників. Крім того вона є авторкою численних культурологічних статей і есе у вітчизняній та зарубіжній періодиці. Оксана Забужко провадила авторську колонку в деяких періодичних виданнях («Panorama», «Столичные новости» тощо), вела літературні майстер-класи в Київському університеті.
Твори Забужко здобули також міжнародне визнання, особливо широке — в Центральній та Східній Європі. Її вірші перекладалися 16 мовами світу і 1997 удостоєні Поетичної Премії Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов’язання, США). Серед інших її літературних нагород — премії Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США, 1996), Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м. Мюнхена (1999), Фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац (2002) та ін.
Оксана Забужко живе на письменницькі гонорари. Значна частка її доходу — надходить від книг, виданих за кордоном. Твори Забужко змогли завоювати європейські країни, та мають своїх прихильників у США. У 1985 році вийшов перший збірник віршів Забужко «Травневий іній». Оксана Забужко — член Асоціації українських письменників. У серпні 2006 року журнал «Кореспондент» включив Забужко в число учасників рейтингу ТОП-100 «Найвпливовіших людей в Україні», до цього в червні книга письменниці «Let my people go» очолила список «Краща українська книга», ставши вибором читачів.

                                                        Нагороди
16 січня 2009 року Президент України В.Ющенко нагородив Оксану Забужко орденом княгині Ольги III ст. за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України.
2012 року отримала відзнаку «Золотий письменник України». 
Письменниця дотримується у своїй літературній діяльності такого принципу:
"Перша і головна заповідь письменника:
Не збреши.
Здавалося б, просто. Та сама вона,
коли триматись її послідовно, й
робить літературу небезпечною
професією - як у альпініста або водолаза".

Оксана Забужко належить до того покоління українських письменників, яке за своєю біографічною метрикою, від дитинства - отроцтва і далі, хронометроване катастрофами нашого народу, нашої країни.


Немає коментарів:

Дописати коментар