30 червня 2020 р. виповнилось
113 років від дня народження Романа Шухевича політичного та військового діяча, Генерал-хорунжого, Головнокомандувача УПА, Голови Секретаріату Української Головної Визвольної
ради (УГВР) (1943-1950), борця за
незалежність України у XX сторіччі. Романові Шухевичу посмертно
присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. Посмертно іменований пластовою старшиною найвищим почесним ступенем гетьманського скоба (1950).
Петро Дужий, ідеолог ОУН, писав про
Шухевича: «Боротьба за волю українського народу, за його суверенне
державне існування і розквіт стала змістом життя Романа Шухевича — людини
виняткового гарту. Роман Шухевич поєднував у собі риси військовика високого
рангу і політика, причому його політичні та провідницькі якості особливо
виділялися і були найголовнішими рисами цієї великої особистости».
Своє історичне призначення на
вищих посадах в українському визвольно-революційному русі доби Другої світової війни Роман Шухевич бачив у тому, щоб
сконсолідувати сили ОУН, розхитані нацистськими репресіями, усунути розбіжності
та кризу в Проводі ОУН, яка виникла на початку 1943 p., підтримати ініціативу
Крайового проводу ОУН на ПЗУЗ щодо створення Української
Повстанської Армії та перетворити її в інструмент боротьби за Українську
самостійну соборну державу. Шухевич, усвідомлюючи необхідність демократизації
деяких організаційних та ідеологічних засад діяльності ОУН, зорієнтував
Організацію на створення всеукраїнського політичного представництва у формі УГВР. Завдяки цьому український
визвольно-революційний рух, спочатку репрезентований лише ОУН, набув з літа 1944 р. загальноукраїнського значення, позбавився монопартійних впливів і почав
просуватись на схід.
Пишучи про Р. Шухевича, кожен
так чи інакше торкається основних етапів історії революції середини ХХ ст.,
адже постать Р. Шухевича невіддільна від її історії. Щоб краще зрозуміти
Романа Шухевича пропонуємо прочитити кілька його висловлень,його
переконань.
1.
Мудрого – не одурити, чесного – не купити, мужнього – не зламати
2.
Ми, усі – вояки УПА і всі підпільники зокрема, і я –
свідомі, що раніше чи пізніше нам доведеться згинути в боротьбі з брутальною
силою. Але, запевняю вас, – ми не будемо боятися вмирати, бо, вмираючи,
будемо свідомі того, що станемо добривом української землі. Це наша
рідна земля потребує ще багато добрива, щоб у майбутньому виросла на ній нова
українська генерація, яка довершить те, що нам не суджено було довершити.
3.
Ми боремось не тому, що ненавидимо тих, хто знаходиться перед нами, а тому, що
любимо тих, хто у нас за спиною!
4. Гарантією справжньої демократичності
майбутнього ладу в українській державі є, в першу чергу, широко народний
характер українського руху, його безприкладна ідейність. Український
визвольно-ідейний рух зродився з надр українського народу, діяв в ім'я
інтересів українського народу. Воля і щастя українського народу – його
найбільша мета.
5. Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах.
Чого таки прагнув добитися Роман Шухевич в
українському націоналістичному русі?
Роман Шухевич, як і багато
українських хлопців і дівчат, мріяв про створення Незалежної України. В багатьох сферах він утверджував українське
та українство. Його ім’я золотими літерами вписано до пантеону української
слави. “Шух”, “Дзвін”, “Щука”, “Степан”, “Туча”, “Чернець”, “Ратник”, “Роман
Лозовський”, “Тур”, “Тарас Чупринка” – це далеко не всі псевда, під якими Роман
Шухевич виступав в структурах українського визвольного руху 1920–1950-х рр. Він
проявив себе як громадський, культурний, військовий та політичний діяч.
Насамперед як Головний Командир Української Повстанської Армії,
генерал-хорунжий (з 1946 р.), член Українського Державного Правління (1941 р.),
Голова Бюро Проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН) у 1943–1950
рр., Голова Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради
(УГВР) у 1944–1950 рр., Генеральний Секретар військових справ (1944–1950 рр.) За свої звитяги відзначений
найвищими нагородами УПА – Золотим Хрестом Бойової Заслуги І класу та Золотим і
Бронзовим Хрестами Заслуги, посмертно іменований Гетьманським
пластуном-скобом.
Роман Шухевич є взірцем виконання одного із головних
обов’язків кожного пластуна: “Бути вірним Богові та Україні!” та однієї із
десяти заповідей українського націоналіста: “Здобудеш Українську Державу або
згинеш у боротьбі за Неї”.
Після Другої світової війни, Роман Шухевич, маючи
можливість виїхати за кордон, вибрав шлях збройної боротьби. Його життєвий шлях
став яскравим прикладом для наслідування наступним поколінням українців в
Україні, на еміграції та особливо сьогодні у час російсько-української війни,
де ми у нелегкій боротьбі захищаємо Незалежність.
