Мовознавчі роздуми бібліотекар с. Любинці Марина Худьо розпочала з вислову Ліни Костенко «Сім’я вже ж вільна і нова та тільки мати ледь жива.
Вона була б і вмерла вже не раз,
Та все питає, і на смертнім ложі:
А де ж те Слово, що його Тарас
Коло людей поставив на сторожі?».(Ліна Костенко)
Вона запросила читачів вдуматись і висловити свою думку, спробувати дати відповідь на запитання Ліни Костенко. В процесі обговорення читачі намагались не тільки висловлювати свою думку, але також пропонували відомі вислови про мову:
Мова - втілення думки.
Що багатша думка, то багатша мова;
Слово - то мудрості промінь,
Слово-то думка людська;
Особливо задумались над такою думкою: Скалічена мова отупляє, оглупляє людину… Мова - це лад мислення, це віконце, через яке людина бачить світ.
Після жвавого обміну думками відчувалось, що кожний із присутніх став пильніше прислухатись до співрозмовників, а також стежити за своєю мовою.
Другу частину присвятили змаганню, хто знає більше приказок про мову, а також визначали, яка приказка найбільше їм близька: Мовиш слово, треба йому бути паном.
Завершилось заняття переглядом книжкової виставки: «Там, де звучить рідна мова, живе український народ».
Немає коментарів:
Дописати коментар