Євген
Коновалець – Воїн і Провідник (народився 14 червня 1891 р. с. Зашків – убивство
23 травня 1938 року, Роттердам Нідерланди)
«Волю українського народу до самостійного життя не
знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв
і борців»
Є. Коновалець
Є люди, які своїми духовними
параметрами долають і рамки своєї епохи, і межі життя. Смерть не зупиняє їх
впливу, вони залишаються необхідними нації і після смерті. І тоді говоримо про
безсмертя. І тому говоримо про Євгена Коновальця.
Йому було відпущено тільки два
десятиліття для служіння Україні, і він не згайнував із них ні хвилини, а
використав сповна – буквально до останньої секунди. Василь Іванишин
Вчитаймось у висловлювання Євгена Коновальця. Ці лаконічні думки і через
століття не втратили своєї актуальності:
1. У вогні перетоплюється
залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю.
2. Як не буде в нас сили, не
осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як жеж будемо мати
силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам
треба.
3. Волі українського народу до
самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є
нездобутнім бастіоном героїв і борців.
4. Настане час, і не словами
будемо з'ясовувати суть невмирущої...
5. Шлях до Львова лежить через
Київ.
Щороку
14 червня українські націоналісти святкують знаменну дату – День народження
засновника УВО та ОУН, полковника Армії УНР.
Народився Євген Коновалець с. Зашків (нині село Жовківського району Львівської
області) у сім'ї Михайла Коновальця і
Марії Вегжиновської, мав двох братів – Мирона та Степана.
Початкову освіту здобув у
Зашківській народній школі (директором і
одним із викладачів у ній був його батько). 1901–09 вчився в Академічній гімназії у Львові. 1909 вступив на юридичний факультет
Львівського Університету. Цього ж року брав участь у 1-му Українському студентському
з'їзді. 1913 р. був обраний членом правління Українського студентського союзу і
брав участь у 2-му Українському студентському з'їзді, на якому познайомився
з Дмитром Донцовим – з теоретиком та ідеологом Українського
націоналізму.
 |
| Головна Рада Студентського Союзу 1912 р. |
Євген Коновалець був одним з
активістів, які боролися за створення у Львові українського університету.
З початком Першої світової війни мобілізований до 19-го полку 9-го
корпусу Крайової оборони Львова ("ландвер"), до якого був приписаний,
і отримав звання кадет-аспірант (це звання було наступним після звання
заступника офіцера та передувало званню фенріха (хорунжого)).
У червні 1915 під час боїв на
г. Маківці потрапив у російський полон і був етапований до табору для
військовополонених спочатку в Чорному Яру біля Царицина (нині м. Волгоград,
РФ), потім у самому Царицині. Разом з іншими українськими старшинами налагодив там пропагандистську
діяльність серед полонених.
У ході розвитку революційних подій
у Російській імперії у вересні 1917 р. покинув табір і
прибув до Києва. У жовтні.-листопаді цього ж року разом з Романом Дашкевичем та однодумцями сформував у Києві Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців. У січні 1918
обраний командиром реорганізованого Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців.
Курінь ніс охоронну службу Української Центральної Ради, а в січні-лютому 1918 брав
участь у придушенні більшовицького Київського (січневого) збройного повстання 1918.
На початку березня цього ж
року Січові стрільці під його командуванням спільно із Запорізьким корпусом Армії УНР та Гайдамацьким кошем Слобідської України Симона Петлюри разом з австро-німецьким військом звільнили
Київ від більшовицьких військ.
Після гетьманського перевороту 1918 полк Січових стрільців було
роззброєно і розформовано. Наприкінці серпня 1918 з дозволу гетьмана Павла Скоропадського Коновалець розпочав формування
у Білій Церкві Окремого загону Січових стрільців. У листопаді
1918 брав участь в протигетьманському повстанні. Очолювані ним січовики
розгромили гетьманські війська під Мотовилівкою. Сам Коновалець відмовився
увійти шостим членом до складу Директорії УНР і отримати ранг "отамана"
(відповідав званню генерала). 1918–19 командував дивізією, корпусом і групою Січових
стрільців під час бойових операцій проти російських більшовицьких та денікінських військ. Після
прийняття урядом Української Народної Республіки 6 грудня 1919 рішення про
розпуск регулярного війська і налагодження партизанської боротьби видав наказ про розпуск підрозділів Січових
стрільців.
 |
Січові стрільці в
Києві, березень 1918 року
|
Уродженець Галицького села
Зашків зіграв визначну роль у становленні української державності на
Наддніпрянщині впродовж 1917-1921 рр.
Пройшовши бойове хрещення у
війні з москалями в австро-угорській армії, Євген Коновалець дуже скоро пізнав
так звану "братську любов" до українців у катівнях ворожої імперії.
Та революційний зрив у березні 1917-го подарував майбутньому лідеру українських
націоналістів гарну нагоду стати до борні за Соборну Самостійну Державу.
Чин Євгена Коновальця спершу у
лавах Січових Стрільців, а згодом в УВО та ОУН став прикладом для
наслідування наступних поколінь. Адже він був одним з перших, на рівні з
Миколою Міхновським, хто вчасно збагнув, що тільки шлях збройного спротиву
і реалізація на практиці націоналістичних ідей спонукає створення нових шляхів
розвитку української нації.
Мабуть, сьогодні ніхто не стане
заперечувати, що ОУН стала наймасовішою і найупорядкованішою організацією у
процесі боротьби нашого народу за відновлення державності. Справжнім феноменом,
який дивує нас до сьогодні. Бо в лави борців за українську державність ставало
молоде покоління, яке словами свого сучасника Олеся Бабія — автора слів гімну
ОУН — безкомпромісно заявило: «Солодше нам у бою умирати, як жити в путах, мов
німі раби». Яке поклялося «здобути українську державу, або згинути в боротьбі
за неї». І до кінця залишилося відданим цій клятві, оголосивши нещадну боротьбу
як польським, угорським та румунським окупантам, так і двом найжахливішим
тоталітарним режимам — гітлерівській Німеччині та сталінській Росії.
По суті, без зовнішньої
підтримки ОУН створила таку військову потугу, як Українська повстанська армія,
яка понад десять років у неймовірно несприятливих умовах не складала зброї,
нагадувала всьому світові, що український народ не скорився окупантам, а прагне
свободи і власної державності. То справді була «армія без держави», як хтось
влучно назвав її, але УПА, як і все оунівське підпілля масово підтримувало
населення, особливо на теренах Західної України, Закерзоння та Волині.
Допомагало харчами, одежею, медикаментами, зв’язком і найголовніше — кадрами.
За що нерідко йшли на муки, в тюрми і заслання, а то й платили як власним
життям, так і всієї родини.
Євген
Коновалець намагався поширювати вплив ОУН на легальне українське життя, вживав
заходи для винесення на форум Ліги Націй українське питання, зокрема, про голодомор 1932–1933 років в УСРР, про національні утиски в Галичині, Буковині та на Волині. Діяльність ОУН стурбувала Москву і там було прийнято
рішення про ліквідацію її лідера.
Саме
через палку ідейність та незламність, ворог ненавидів полковника Коновальця,
марив його знищенням, і травневе вбивство 1938-го року у Роттердамі стало тому
підтвердженням: проти нього в Роттердамі (Нідерланди) співробітником радянських
спецслужб енкаведистом П. Судоплатовим було вчинено терористичний акт, унаслідок якого Коновалець загинув.
Похований на кладовищі Кросвік
у Роттердамі. Надгробок виконаний митцем Р.Лісовським. На батьківщині в с. Зашків 1990 відкрито
музей-садибу Євгена Коновальця.
Лідер УВО-ОУН не зміг завершити
до логічного кінця свою мету за життя, проте саме Євген Коновалець став
тим, хто знав про важливість виховання молоді в націоналістичному дусі, а
тому сприяв цьому як міг, за що ми, його ідейні нащадки та продовжувачі чину,
вдячні.
Такі, як Полковник Коновалець, із життя ідуть не в небуття, а в
безсмертя, у могилу лягають як в окоп на передовій лінії оборони нації, а їх
розсіяні по планеті могили стають для кожного нового українського покоління
незрадливими орієнтирами на шляху в майбутнє і непоборними бастіонами
українського національного духу.
Тому Євген Коновалець – не
тільки святий образ у нашому історичному іконостасі. Він був, є і завжди буде
надійним соратником, духовним провідником і Великим Полковником для всіх
поколінь борців за Українську Соборну Самостійну Державу.
Прагнемо успіху – учімося в
Полковника Коновальця, діймо як Полковник Коновалець, звіряймо свій
життєвий шлях за Полковником Коновальцем. Бо він – символ нашої сили, слави і
боротьби. Василь Іванишин
Постать Євгена Коновальця символізує
спадковість традицій української національно-визвольної боротьби.
