«Порятунок може прийти тільки із середини, від самих
себе, в мобілізації всіх сил, насамперед, духовних, щоб вижити і перемогти. Для
цього треба, вважав він, пізнати самих себе, своє «Я», своє минуле, глибини духовності,
щоб випростатися і скинути комплекс меншовартості»
Юрій Липа
До року Івана Липи, Юрія Липи, Наталії Липи-Захарясевич. На
прикладі життєпису визначних особистостей – Родини Липи розкрито події в Україні кінця ХІХ - першої
половини ХХ століття, їх літературна,
епістолярна спадщина.
Іван Липа – народився 24
лютого 1865 р. в убогій міщанській сім`ї нащадків старовинного козацького
роду у м. Керчі. Мати Івана Левовича, Ганна з роду Житецьких, сподвижників
гетьмана Івана Мазепи. Море, скіфські могили й степ колисали хлопчину, а
родинні шляхетні основи врятували від життєвого бруду. Початкову освіту Івась
одержав при грецькій церкві, де здобув глибокі знання з сучасної грецької мови.
Потім (1880-1888) було навчання у
місцевій гімназії, а також праця репетитора.
Далі – на медичному факультеті Харківського університету.
Обставини тих літ нам легко уявити: більшість українців закобзарила у душі плач
та зневіру й пожала неволю; частина молоді вважалася українофілами. Вони читали
українські книги, відзначали народні свята, щиросердно любили свій народ, а
мовою їхнього думання була російська і працювали вони для чужого народу.
Тоді й утворилося Братство Тарасівців – перша українська
не просвітницька, а таємна політична організація наддніпрянців. Із чого вони
виходили? Із програми, складеної Іваном Липою. Через два роки Братство було
розгромлене. Іван Липа тринадцять місяців карався за ґратами (за статтею
«отторжение Малороссии от Великой России»). Пізніше він зазначить: «Я скінчив
середню й вищу школу, але найвищу освіту дістав у тюрмі». Бунтівника було
відраховано з університету, тому довелося одержувати диплом у Казані.
А затим була праця земського лікаря в степах України. З 1902 року упродовж 16 літ Іван Липа
працював лікарем в Одесі. Тоді ж він познайомився з О. Кобилянською, яка в
захваті писала: «Чоловік яко лікар тверезий, щирий, одвертий, щоправда – файний
чоловік». У цьому місті він одружився з медсестрою Марією Булдовською, із
священицької родини з Полтавщини. Після трагічної смерті останньої став жити з
Марією Шепель-Шепеленко, яка походила із старовинного українського роду. З
цього приводу Леся Українка писала Ользі Кобилянській: «Розказували в Одесі, що
доктор Липа оженився і що тепер його мало хто бачить». Він побудував у селі
Дальник (нині – село Великий Дальник у Біляївському районі) велику лікарню на
кілька будинків, трьохдесятинний сад із басейном і квітами, городом і курганом
для огляду. Ця лікарня збереглася і працює сьогодні. Іван Львович не відмовляв
жодному хворому у безкоштовному обслуговуванні. А на дозвіллі писав поезії, казки, оповідання, психологічні новели, склав 13
«космічних» притч. Щоденно протягом 33 років Іван Липа писав казку буття.
У 1913 році
Іван Липа друкує повість «Острови Самотності», присвячений дружині Марії, який
високо оцінили критики. Йому вдалося здійснити свою мрію — заснувати
видавництво «Народний стяг» — єдине на той час українське видавництво в Одесі.
Саме в цьому видавництві побачили світ такі твори, як «Табори полонених
українців» Олександра Скоропис-Йолтуховського, «Приказки про москалів і німців»
Степана Руданського, «Контрасти» та «Малюнок життя» Ілька Гаврилюка, серія
«Казок про волю» Івана Липи.
У цьому видавництві надрукував свої брошури також Юрій
Липа: «Союз визволення України» (історія і діяльність)», «Гетьман Іван Мазепа»,
«Носіть свої відзнаки», «Королівство Київське по проекту Бісмарка».