Ми наближаємось до одного із чудових українських свят - Дня вишиванки. Вже наслухались, начитались, налюбувались на вишиванки, уже всі знаємо, що це наш оберіг, «молитва без слів» іще багато інших визначень. Але вишиванки - це бездонне народознавче джерело, тому і досліджень, нових вражень, нових пізнань попереду ще багато… .
На народознавчих годинах, посиденьках, конкурсах, майстер-класах є нагода пізнати про вишиванки не тільки як частина гардеробу, а як певну сукупність передачі таємничих побажань на щасливу долю людини, закодованих у вишивці, а також про те, що чужу вишиванку не слід одягати, бо по повір’ю можеш перебрати чужу долю. Вишивкою-оберегом вишивалися комір, манжети, поділ і розріз горловини. Існує повір’я, що якщо сорочка зроблена і вишита на добре життя, то вона буде надійно оберігати людину.
Говорячи про везучу людину, що «народилась в сорочці», ми згадуємо ту саму доленосну вишиту сорочку - символ здоров’я, краси, чистоти помислів і єднання з душею предків.
Вишиті сорочки та вишиванки будуть оберігати вас, наділяти силою рідної землі, тому що символи, вишиті на них, мають глибоке значення, яке закладене тисячі років тому, дійшли до наших днів і зараз використовуються для оздоблення сучасних вишиванок.
Впевнені в тому, що у Ваших, дорогі читачі, бібліотеках Ви знайдете, прослухаєте, прочитаєте все про вишиванки, навчитесь вкладати у свій візерунок всю свою любов, весь свій хист і нехай кожна Ваша Вишиванка буде неперевершеною.
Ніжні українські мелодії покликали всіх до святкової зали,де на сцені звеселяли всіх своїми дитячими пісеньками і таночками, щирими словами,зрозумілими найбільше хіба рідним ненькам та ще й музичному керівникові.
Заступник голови районної Ради Мирон Войтович, начальник відділу культури Людмила Курилишин, методист Володимира Ільків були щиро вдячні всім, хто підготував таке прекрасне дійство, а сільському голові за тісну співпрацю всіх державних і громадських інституцій, за національний гарт молоді і плекання рідної культури. Гості залишали Жулин з надзвичайно піднятим настроєм : адже є ще порох в порохівницях нашої свідомості, ще жива наша українська меценатська традиція. Отож чекаємо ще подібних краєзнавчих ластівок, написаних збирачами історії давнини і сьогодення, мешканцями наших сіл.
12 травня у бібліотеці с. Лисовичі проведено День пам’яті «Допоки пам’ять в серці не згасає». Присутні пройшлись сторінками історії не тільки Другої світової війни, але і визвольних змагань на теренах України, запалили свічку пам’яті та вшанували хвилиною мовчання полеглих героїв за незалежність нашої держави. Кожен мав змогу ознайомитися з добіркою літератури «Пам’ятаємо. Перемагаємо».
