У час Великого посту ми маємо нагоду йти разом з Ісусом Хресною дорогою, щоб воскресли наші душі у покаянні, поглиблюючи свою віру у примиренні з Богом і ближнім. Це – нагода попросити прощення, бо Христос постраждав за всіх нас.
Саме тому вже протягом багатьох років у центральній районній бібліотеці відбуваються Хресні читання. Читачі мають змогу відкрити свої серця до добра і любові. Тоді Господь нас не осудить й прийме в свій Отчий дім.
Цього разу директор РЦБС Галина Цуцуп представила настоятеля церкви Всіх Святих Українського Народу о.Івана Барабаша. Він розповів про силу віри, про справедливість Спасителя і різні життєві випадки, що підтверджують істину: Хто просить – тому все дається. Бог – милосердя, Бог – любов. Важливе значення для кожного християнина під час молитви має Вервичка. Цей оберіг допомагає у спілкуванні з Богом, у повсякденних життєвих ситуаціях. Історія виникнення цієї реліквії сягає давніх часів. Люди брали з собою Біблію і Вервичку, як святиню, що береже від зла. Вервичку мали багато бійців визвольних змагань за волю України в буремні роки ХХ ст., їхні родини, що терпіли муки у тюрмах та спецпоселеннях. У наш час чимало учасників майдану, бійців АТО що боронять нашу державу, відстоюючи незалежність мають з собою вервечки. Протягом десятки років збирає цю сакральну пам’ятку о.Іван Барабаш з різних куточків України і за кордоном, виготовлені з різних матеріалів.
Продовженням оповіді про подвижників християнської віри стало спілкування з Лауреатом Премії ім. Б.Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва підполковником Збройних Сил України, викладачем Академії сухопутних військ України Володимиром Тимчуком. Наш молодий сучасник старається осягнути і донести кожному істину, що справжню віру в Бога, в людину не зможуть здолати ніякі обставини. Так сталось, що саме в нашій книгозбірні відбулась презентація його нової книги «Опус ходи». Твір «12399» є даниною пам’яті мученицької смерті колишнього капелана Української Галицької Армії о.Омеляна Ковча. Це табірний номер, що дали людині з великою душею і великою вірою. Ця мужня людина була в’язнем табору «Майданек». Завжди підтримував людей і пройшов свій хресний шлях разом з усіма маючи шанс уникнути смерті, священник, відстояв людську гідність у боротьбі з ворогами і загинув у газовій камері. Видання чудово ілюстроване творами релігійної тематики і присвячується 100-літтю української державності і Литовської Республіки. Твір перекладено багатьма мовами, є нотні варіанти для музичного виконання.
Душевний трепет викликали у кожного пісні у виконанні Марії Горечко та Іванни Заянчковської. Авторська пісня про Божу матір, страстні пісні про Ісуса Христа, про Бога стали одкровенням кожного, хто прагне пізнати Божі істини. Вдумайтесь у слова пісень: «Я не зраджу Тебе, я буду вірний…», «Мир і спокій знаходить душа. Приходжу до Тебе, о Царю неба і землі…».
Священники, поети, митці – це носії слова життя, щоб відродити в душі віру знайти мир і спокій.
В бібліотеці с. Лисятичі спільно з працівниками Народного дому відбулося вшанування пам'яті великого сина України В'ЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА. Історичний портрет "Безсмертних душ його живе зоря" обговорили зав.бібліотекою Ганна Слобідник разом з усіма присутніми. До слова приєднався о.Олег Баранич. В ході обговорення згадали про перебування В"ячеслава Чорновола в с.Лисятичі разом з дружиною Атеною Пашко в 1993 р. на освяченні пам'ятника Тарасу Шевченку. А день 25 березня 1999 року вшанували хвилиною мовчання.
