Вечір поезії "Пророче слово Кобзаря"

      Працівники культури с. Лани Соколівські Олег Піцик, зав. бібліотекою та Світлана Штинда, директор Народного дому провели вечір поезії «Пророче слово Кобзаря».

ЛІТЕРАТУРНІ ЧИТАННЯ «ШЕВЧЕНКОВЕ СЛОВО ЖИТИМЕ У ВІКАХ»

"...Такі поети не вмирають,
Їх пам'ятатимуть віки,
І думи їх на кобзі грають, 
І лине слава у світи".

 Вшановучи пам'ять Тараса Григоровича Шевченка, у Народному домі с. Олексичі 11 березня працівниками культури були проведені літературні читання під назвою «Шевченкове слово житиме у віках». Присутні мали змогу почути від бібліотекаря Галини Сосни про невичерпний і нескінченний дар Шевченкового животворного слова, а юні читці декламували багатогранну поезію нашого Кобзаря.

    Окрасою заходу було спільне читання поеми "Катерина", під час якого кожний присутній у залі мав змогу, читаючи, щераз пройнятися долею нещасливої української дівчини. А гурт "Перлина"виконали пісню "Садок вишневий коло хати".

    В залі глядачі мали можливість оглянути святково оформлені виставки:книжкову та виставку робіт прикладного мистецтва майстрів-односельчан.

НА ЗАМІТКУ БІБЛІОТЕКАРЮ

Сторінки історії державотворення: Хроніка  Срібної Землі України.

                                                                          

"Із гарячої любові до тебе, народе мій, бажаю, щоб ти чим скоріше обновив свою церковну й народну єдність і щоб в будучності не дав себе розбивати чужими інтересами"

Августин Волошин

15 березня 1939 року Сойм (парламент) Карпатської України проголосив державну самостійність Карпатської України. Ця доленосна подія  засвідчила, що державотворчі процеси в Україні відновлювались при першій можливості, навіть при явній перевазі сил на боці ворогів. Жевріло у свідомості українців положення Декалогу: Здобудеш українську державу, або згинеш в боротьбі за неї.

Для інформаційно-просвітницького ознайомлення з подіями боротьби за Українську державність на Закарпатті в період 1919-1939 років пропонуємо провести історичні читання, студії, вікторини, історичні мандрівки, історико-хронологічні дослідження.

ПРОПОНУЄМО КОРОТКИЙ ЕКСКУРС ДЛЯ ЗАНЯТЬ З ЧИТАЧАМИ ЗА ПРИМІРНИМ ПЛАНОМ ДО ТЕМАТИКИ:

«Історія державотворення: Срібна Земля України»

-         Поділ територій після першої світової війни. Судьба Карпатської України за умовами  Сен-Жерменського та Тріанонського договорів.

Після розпаду Австро-Угорської імперії закарпатські українці активно виступали за об'єднання Карпатської України з іншими українськими землями. 21 січня 1919 року на Народних Зборах («Соборі Русинів») у Хусті, де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено злуку Карпатської України з Українською Народною Республікою. Однак несприятлива міжнародна ситуація і критичне становище Директорії УНР внаслідок агресії більшовицької Росії, не дозволили здійснити надії закарпатських українців на возз'єднання в єдиній Українській державі.

На основі рішень Сен-Жерменського (1919 р.) і Тріанонського (1920 р.) договорів Підкарпатська Русь була включена до складу Чехо-Словацької республіки на правах автономії. Проте реальний автономний статус Карпатської України, передбачений договорами, так і не був забезпечений чехословацьким урядом. У 1920-1930-х рр. українська громадськість і політичні партії на Закарпатті активно виступали за надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і возз'єднання у Соборній незалежній українській державі. Для цього регулярно проводилися народовецькі з'їзди.

Президент Чехо-Словаччини Едвард Бенеш усвідомлював складнощі діяльності уряду в умовах багатоетнічності республіки. Він проголошував намір перебудувати її «…в державу, де цілковито рівноправні народи мали б своє власне управління…». 20 лютого 1937 року було опубліковане спеціальне комюніке із основними настановами, що передбачали зміну політики стосовно національних меншин. Але ніяких практичних заходів у той час не було вжито.

-         Мюнхенська Угода 1938р.

         Після підписання Мюнхенської угоди чотирьох держав (30 вересня 1938 року), після якої були здійснені територіальні поступки Чехословацької республіки за цією  угодою:

1. Судети передані Рейху в жовтні 1938

2. Чеський Тешин переданий Польській республіці 2 жовтня 1938 р.

3. Територія, зайнята Королівством Угорщина у листопаді 1938 р.

4. Карпатська Україна зайнята Королівством Угорщина у березні 1939 р.

5. Решта Чехії перетворена на Протекторат Богемії і Моравії у березні 1939 р.

6. Сателітна держава Словацька республіка

Складне міжнародне становище Чехо-Словаччини і всезростаюча боротьба українського населення за політичні права примусили чехословацький уряд погодитися надати Підкарпатській Русі статус автономної республіки. 22 листопада 1938 р. Празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України, внаслідок чого Чехо-Словаччина перетворилася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців (русинів).

- Віденський арбітраж і його рішення:

         Рішенням Першого Віденського арбітражу 2 листопада 1938 р. північно-західна частина Карпатської України (Ужгородський, Мукачівський і Севлюський повіти) з містами Ужгород, Мукачеве і Берегове були передані Королівству Угорщина. В даних адміністративних одиницях, які становили близько 12 % території регіону, у 97 населених пунктах проживало близько 175 тис. осіб, серед яких понад 33 тис. українців. За цих умов столицю Карпатської України 10 листопада було перенесено до Хуста, де й розмістилася канцелярія Августина Волошина.

-         Створення загонів «Карпатської Січі»

Для захисту автономної незалежності і боротьби з угорськими та польськими військовими формуваннями було створено збройні сили Карпатської України  — Організацію Оборони «Карпатська Січ»,

         12 лютого 1939 р. відбулись вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 92,4 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання.

-         Сойм Карпатської України і його ухвали

         15 березня 1939 р. Сойм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний закон ч. 1), визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська мова).

         Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла України..». Герб — червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі.

         Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Юліана Ревая.

         Головою Сойму обрано Августина Штефана, заступниками Степана Росоху та Федіра Ревая.

        Волошин після проголошення Незалежності відразу ж звернувся з телеграмою особисто до Адольфа Гітлера з проханням про визнання Карпатської України під охороною Третього Рейху та недопущення її захоплення Королівством Угорщина.

-         Августин Волошин

«Від імені уряду Карпатської України прошу Вас прийняти до відома проголошення нашої самостійності під охороною Німецького Рейху. Прем'єр-міністр доктор Волошин. Хуст».

Але вранці німецький консул у Хусті порадив українцям «не чинити опір угорському вторгненню, бо німецький уряд у цій ситуації не може, на жаль, прийняти Карпатську Україну під протекторат».

-         Наступ Угорських військ на територію Карпатського Краю

В ніч з 13 на 14 березня 1939 р. гортистське Королівство Угорщина, за підтримкою Третього Рейху розпочала війну проти Карпатської України. Прем'єр А. Волошин віддав наказ видати резервну зброю Карпатській Січі. Після зіткнень із чеськими військами під командуванням генерала Прхали, що намагалися роззброїти карпатоукраїнські війська, Карпатська Січ взяла під контроль територію країни, хоча в цей час угорські війська вже захопили перші українські села: Підгіряни, Кольчино і Коропець.

Розстріл угорцями січовиків на Татарському перевалі поблизу с. Ясіня. Березень, 1939 р.

З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника по лінії Ужгород-Мукачеве-Берегово-Севлюш. Зрозуміло, що шансів виграти в цьому зіткненні не було, але як сказав Михайло Колодзінський, один з трьох членів Генерального штабу Карпатської Січі:

«коли вже немає розумного виходу з тяжкого становища, то треба вміти вмерти по-геройськи, щоб така смерть була джерелом сили для молодих поколінь».

Михайло Колодзінський зробив як сказав — геройськи загинув разом з бійцями Карпатської Січі, яких він, як і інші члени ОУН набирали й готували саме до таких зіткнень. Інший член Генерального штабу Роман Шухевич разом з Р. Яри, А. Мельником, В. Курмановичем покидають Карпатську Україну.

Найбільший бій відбувся на Красному полі. 16 березня 1939 р., зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами. До 7 липня 1939 року вона була анексована.

17 березня 1939 на третій день окупації Карпатської України мадярські жандарми гнали на перевал через села Нижні Ворота, Верб'яж, Завадка колони полонених, переважно галичан-вояків Карпатської Січі і передали їх польській прикордонній службі, яка розмістила полонених у підвалах своїх казарм. Наступного дня, 18 березня 1939, до сходу Cонця полонені були розділені на колони, відконвойовані вліво і вправо від перевалу по лінії кордону приблизно на півтора-два кілометри і розстріляні на закарпатській стороні над селами Нова Розтока і Верб'яж та між селами Петрусовицею, Жупанами і Лазами. Число розстріляних, за оцінками свідків, становило 500–600 полонених.

У гірських районах Карпатської України загони «Карпатської Січі» продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939 р.

- Значення Карпатської України в історії безперервного державотворення.

Відкриваючи урочисте засідання крайового парламенту, Августин Волошин сказав: «Світлий Сойме! З глибини душі відчуваю важність тих слів, якими благословив я Вас, як першу законно вибрану політичну репрезентацію нашого народу. При цій нагоді переживаю найвизначнішу хвилину свойого життя…

В цих словах криється величезна важність нинішнього історичного дня. Й насправді, шістьом засіданням Сойму, які проходили протягом 15 березня 1939 року, випала доля бути історичними, бо на них були прийняті історичної ваги документи – про незалежність, державний устрій, назву, мову,прапор, герб і гімн Карпатської України. Таємним голосуванням був вибраний президент. Ним став Августин Волошин, за якого проголосували всі присутні на Соймі посли.

На той час Карпатська Україна була повноцінним державним утворенням: працювали міністерства, які очолювали відомі в краї постаті, сформувалися збройні сили Карпатської України.

Організація Народної Оборони Карпатська Січ та поліція. Почала формуватися власна судова система на взірець тогочасної європейської. Урядом були створені оптимальні умови для розвитку освіти, науки і культури, закладався фундамент для відкриття першого в історії Закарпаття університету. Молода держава почала укладати міжнародні договори, наш край відвідували одна за одною міжнародні делегації, і що найголовніше, прості закарпатці повірили в перспективність і довготривале існування своєї держави.

Закарпаття гордо заявило на весь світ, що стало вільним і незалежним. Вони не тільки гордилися своєю незалежністю, а  із зброєю в руках піднялися на захист молодої незалежної держави. Сьогодні, через сімдесят девять років від тих історичних подій, ми можемо з впевненістю сказати, що Карпатська Січ першою в Європі вчинила опір агресору. Сотні юнаків і дівчат полягли на полі бою, ще більше було розстріляних й закатованих у концентраційних таборах, на багатьох з них було накладено тавро «українських буржуазних націоналістів» уже в радянські часи. Такою драматичною і героїчною була доба Карпатської України та доля її учасників.

Пройшли десятиліття. Незалежна Україна офіційно визнала Карпатську Україну як один з етапів української державності в ХХ столітті. Семидесятирічний її ювілей відзначався на державному рівні, Президенту Карпатської України Августину Волошину посмертно присвоєно звання Героя України, цілий ряд захисників Карпатської України удостоєні державних нагород, іменами творців незалежної держави названі вулиці, площі та школи. Сьогодні важко знайти підручник з історії України, в якому б не йшлося про історію Карпатської України. Та й сьогоднішнє відзначення чергової річниці Карпатської України свідчить про те, що держава високо цінує цю подію, яка свого часу стала прологом до нової доби в історії Закарпаття, коли наш край возз’єднався з Україною в єдиній Соборній державіВідкриваючи урочисте засідання крайового парламенту, Августин Волошин сказав: «Світлий Сойме! З глибини душі відчуваю важність тих слів, якими благословив я Вас, як першу законно вибрану політичну репрезентацію нашого народу. При цій нагоді переживаю найвизначнішу хвилину свойого життя…

В цих словах криється величезна важність нинішнього історичного дня. Й насправді, шістьом засіданням Сойму, які проходили протягом 15 березня 1939 року, випала доля бути історичними, бо на них були прийняті історичної ваги документи – про незалежність, державний устрій, назву, мову,прапор, герб і гімн Карпатської України. Таємним голосуванням був вибраний президент. Ним став Августин Волошин, за якого проголосували всі присутні на Соймі посли.

На той час Карпатська Україна була повноцінним державним утворенням: працювали міністерства, які очолювали відомі в краї постаті, сформувалися збройні сили Карпатської України.

Організація Народної Оборони Карпатська Січ та поліція. Почала формуватися власна судова система на взірець тогочасної європейської. Урядом були створені оптимальні умови для розвитку освіти, науки і культури, закладався фундамент для відкриття першого в історії Закарпаття університету. Молода держава почала укладати міжнародні договори, наш край відвідували одна за одною міжнародні делегації, і що найголовніше, прості закарпатці повірили в перспективність і довготривале існування своєї держави.

Закарпаття гордо заявило на весь світ, що стало вільним і незалежним. Вони не тільки гордилися своєю незалежністю, а  із зброєю в руках піднялися на захист молодої незалежної держави. Сьогодні, через сімдесят девять років від тих історичних подій, ми можемо з впевненістю сказати, що Карпатська Січ першою в Європі вчинила опір агресору. Сотні юнаків і дівчат полягли на полі бою, ще більше було розстріляних й закатованих у концентраційних таборах, на багатьох з них було накладено тавро «українських буржуазних націоналістів» уже в радянські часи. Такою драматичною і героїчною була доба Карпатської України та доля її учасників.

Пройшли десятиліття. Незалежна Україна офіційно визнала Карпатську Україну як один з етапів української державності в ХХ столітті. Семидесятирічний її ювілей відзначався на державному рівні, Президенту Карпатської України Августину Волошину посмертно присвоєно звання Героя України, цілий ряд захисників Карпатської України удостоєні державних нагород, іменами творців незалежної держави названі вулиці, площі та школи. Сьогодні важко знайти підручник з історії України, в якому б не йшлося про історію Карпатської України. Та й сьогоднішнє відзначення чергової річниці Карпатської України свідчить про те, що держава високо цінує цю подію, яка свого часу стала прологом до нової доби в історії Закарпаття, коли наш край возз’єднався з Україною в єдиній Соборній державі

- Події Карпатської України в історичній і художній літературі.

У Лисовицькій бібліотеці вшанували пам’ять Великого Кобзаря

     У Лисовицькій бібліотеці вшанували пам’ять Великого Кобзаря. Відвідувачі із задоволенням декламували вірші та співали Шевченкові пісні. На завершення заходу Галина Мартинів презентувала книжкову викладку «Слава Шевченка – слава України». Зустріч пройшла в теплій невимушеній атмосфері.

«У полоні Шевченкового слова» у бібліотеці с.Горішнє

      І знову – березень… І знову линуть до нас думи геніального українського поета Т.Г.Шевченка. Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Великого Кобзаря, яка у своїй величі була, є і залишається ні з чим незрівнянною, невичерпною для людського подиву й осягнення. 

   Т. Г. Шевченко – це слава і гордість українського народу. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею. Він росте і й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка.

    Турнір знавців творчості Тараса Шевченка «Читаємо Тараса, учімося в нього» зібрала Горішненська сільська бібліотека. 

  До заходу бібліотекарем Галиною Кидик була оформлена книжкова виставка під назвою «Слава Шевченка – слава України».

    Найактивнішими учасниками турніру стали: Кецик Вікторія, Бурлак Юлія, Душновська Дарина та наймолодший учасник Душновський Дем’ян.

Година поезії "Ми чуємо, Кобзарю, крізь століття" в бібліотеці с.Верчани

        11 березня в бібліотеці с. Верчани відбуласа година поезії "Ми чуємо, Кобзарю, крізь століття".  Зав. бібліотекою Лідія Стасевич ознайомила присутніх простотою та прозорістю поезії славного Кобзаря.

          Прозвучали вірші у виконанні вчителя початкових класів Осташ О.М. та молоді і дітей: О. Гринчишин. П. Михайлишин. О.Войтасик. 

          На завершення читачі ознайомилися з книжковою виставкою "Хай завжди сяє Шевченкова весна", яка розкрила мистецьку спадщину, ознайомила з "Кобзарем"- книгою, яка ратує націю, Тарасовими піснями і поєднання його творчості з сучасністю, його любові до рідного краю.

Шевченківські читання «Слово Кобзаря – крізь віки» в бібліотеці с.Бережниця

     До 204-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка у бібліотеці с. Бережниця проведено Шевченківські читання «Слово Кобзаря – крізь віки». Своє бачення визначної постаті українського народу, донесли у віршах учасники читань Славетного Кобзаря.

      Книжкова виставка «Шевченко не поет, а голос душі України», яку презентувала завідувач бібліотеки Любов Стасишин, покликала допомогти користувачам глибше познайомитися із творчим шляхом неповторного поета та літературою про нього.