«Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну» - так писав про мову відомий
український письменник Володимир Сосюра. Бо чого ж ми варті в світі без рідної
мови?! Вона є скарбницею народних духовних надбань, оберіг наших звичаїв і
традицій, запорука інтелектуального розвитку і поступу в загальнолюдському
житті.
Рідна мова! Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики та
квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася й наша Україна.
Мова - це душа народу. Вона починається з маминої колискової, народної
пісні, батьківського мудрого слова. Рідна мова єднає родину. Вона є основою
родоводу: від матері, батька, бабусі, дідуся, брата, сестрички веде юну душу у
світ людських взаємин, і весь цей світ виявляється у мові і через мову.
І справді, вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій зростаєм. Бо це мова, яку ми всі чуємо
змалку, якою ми промовили перші слова.