Історичний дайджест до 125 річниці від дня народження Олени Степанів

Олена Степанів - славна жінка-воїн [Текст] : історичний дайджест до 125 р. від дня народження Олени Степанів / Стрийська РЦБС; метод.-бібліограф. відділ; упоряд. Л.Бур, ред. Л.Русин. – Стрий, 2017. – 4 с.

У життєвому і творчому шляху Олени Степанів виділяється кілька часових відрізків. Кожен з них насичений подіями і життєвими перипетіями, які розкривають унікальність особистості цієї мудрої та мужньої жінки. Однак усі вони об’єднані прагненням до волі, рішучими настроями і що головне – діями і боротьбою за кращу долю української нації. Про неї треба писати товсті романи і знімати повнометражні фільми. У контексті минулого і сьогодення. У розумінні жертовності і в прагненні мети. Як приклад для прийдешніх поколінь.

Сьогодні віддаємо шану одній із героїчних жінок стрілецького руху – Олені Степанів-Дашкевич.

7 грудня 1892 року в селі Вишнівчику на Львівщині в родині священика Івана Степаніва народилася Олена-Марія Степанів - перша в світі жінка, офіційно зарахована на військову службу офіцером, хорунжий УСС, чотар УГА, український історик, географ, мати історика Ярослава Дашкевича.

Олена Степанів була єдиною жінкою офіцером у самостійному українському збройному формуванні під час Першої світової війни. Це була всебічно освіченою особою: знала три європейські мови, захоплювалася історичними і філософськими науками, любила музику, була доброю піаністкою.

Олена Степанів знана як науковець і педагог. Є автором дуже цікавих спогадів про своє героїчне покоління(«Напередодні великих подій»). Вона наша жива легенда. Знають її також і тому, що її фотографії (а особливо фотографія 1916 року з усмішкою Джоконди, яка сяє дивовижною внутрішньою красою) були майже в кожній оселі в Галичині.

Дочка священика з Перемишлянщини, отримала освіту і виховання притаманні для української молоді Галичини. Олена навчалася у семінарії Українського педагогічного товариства у Львові.

Будучи студенткою філософського факультету Львівського університету (1914 р.) пішла воювати за українську справу на фронтах Першої світової війни, вступивши до війська Українських Січових Стрільців. 22-літня вродлива українка відразу завоювала велику симпатію серед своїх соратників по зброї. Олена була дисциплінованим воїном, нарівні з чоловіками зносила всі випробування війни.

Жінка-воїн, досконало розуміючись на будові кріса і револьвера, влучно стріляла. З великою відповідальністю і скрупульозністю займалася адміністративними справами своєї сотні, надавала допомогу пораненим у бою.

10 листопада 1914 року за хоробрість, проявлену в боях з російськими військами, під час першого урочистого відзначення Українських Стрільців, Олена Степанів була нагороджена «Медаллю за хоробрість».

Відзначилася Степанів і у боях на горі Маківка. Битва на Маківці – це перша велика спроба січових стрільців стати найпереконливішим чинником історії, стати звитяжними творцями своєї будучини.

Битві на горі Маківка присвячували вірші та пісні стрілецькі поети і композитори. Українська громадськість високо оцінила ту карпатську битву, відзначила мужність галицького стрілецтва.

30 травня 1915 року Олена Степанів, з двома оточеними сотнями Українських Січових Стрільців, потрапила в російський полон, де перебувала до 1917 року.

В листопаді 1919 року Олена Степанів через Румунію й Угорщину переїхала до Відня, де закінчила університет і в 1921 р. написала працю «Розподіл і розвиток суспільства в старій Русі до половини ХШ століття», отримавши ступінь доктора філософії. В той час одружилася із Романом Дашкевичем. Одним із дружб Романа Дашкевича був Євген Коновалець – товариш Романа і Олени Дашкевич.

У 1921 році Олена Степанів повернулася до Львова вже як доктор філософії. Стала викладати географію та історію в гімназії Сестер Василіянок. У 2016 році в гімназії Олені Степанів відкрили меморіальну дошку.

11 липня 1963 року Олени Степанів не стало. Проживши таке складне неординарне життя, Олена Степанів зуміла внести величезний вклад в розвиток української науки. Була автором 75 наукових праць, з яких, на жаль, надруковано лише 50.

Олена Степанів-Дашкевич все своє життя віддала служінню Україні, рідному народові, приблизила сьогоднішній день України, стала символом любові, відданості, самопожертви за її волю і незалежність.

Ми вистоїмо, ми збудуємо вільну й квітучу державу, коли будемо єдині в своїх помислах і діях, коли позбудемось рабської покірливості, поступливості та байдужості до долі України.

Боже, Україну храни! Дай нам віри й волі, дай нам безмежного терпіння й одностайності, злагоди, взаєморозуміння. Щоб збулося те, за що віддали своє життя герої Січового Стрілецтва, воїни Української Повстанської Армії і разом з ними славна дочка українського народу – Олена Степанів-Дашкевич.

Щоб збулося провіщення нашого пророка-Кобзаря:

                            І забудеться срамотня давняя година,

                            І оживе нова слава, слава України.

Нарада при директорові Стрийської РЦБС

Підходить до кінця рік, а отже настав час готувати звітність про роботу. Тому і на нараді Галина Цуцуп, директор РЦБС,наголосила на основних вимогах,щодо звітності в електронному варіанті і про особливі вимоги до текстових звітів. Вона зосередила увагу присутніх на необхідності використання ефективніших форм роботи, постійного підвищення фахового рівня, необхідність вдосконалення вмінь і навичок роботи з інформаційними носіями, вміння відобразити роботу бібліотеки в соціальних мережах.

Директор надала слово учасникам обласного семінару Ірині Форостині, Лідії Бур, Світлані Зборовській, які поділились враженнями щодо обговорених на семінарі питань формування позитивного іміджу бібліотек, орієнтири бібліотек на майбутнє, перехід на облікову систему УДК.

Пройшла професійна дискусія , після якої  керівник означила завдання щодо підготовки пізнавальних інформаційно - просвітницьких, народознавчих заходів, що пройдуть в найближчі дні - літературних ювілеїв, зустрічей, зокрема, з громадським діячем, істориком, краєзнавцем, дослідником національно-визвольної боротьби  ОУН-УПА Романом Ковалем, а також  про проведення народознавчого свята « Два століття, а борщ- один».

Керівник запросила всіх на  авторський концерт відомого самодіяльного композитора-пісняра, естрадного виконавця пісень,нашого читача і мецената- Михайла Золотухи в МБК 24 грудня 2017р.

Вечір запитань і відповідей "СНІД- не залишимось байдужими" в бібліотеці с.Жулин

"СНІД- не залишимось байдужими"...З такими словами звернулись працівники культури с.Жулин Світлана Олійник, зав.бібліотекою та Наталія Гнатів, директор Народного дому до учнівської молоді,  щоб ознайомити їх з поняттям СНІД і ВІЛ та їх ознаками.

Мета заходу полягала в тому, щоб сформувати в підлітків поняття про походження СНІДу, дати відповіді на найпоширеніші запитання, які стосуються захворювання на СНІД, сприяти формуванню звичок здорового способу життя.

«Життя людей – то наче свічки,

Які горять в нічній пітьмі.

Течуть, неначе воску річки,

 Кудись змарновані роки» - такими поетичними рядками завершився вечір запитань та відповідей в сільській бібліотеці

КРУГЛИЙ СТІЛ ''СНІд-не залишаймось байдужими'' в с.Загірне

«Здоров'я – одне з основних джерел радості, щасливого та повноцінного життя. Здоров'я – це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне і духовне благополуччя. Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ і його кінцева стадія СНІД. СНІД – особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини» - такими словами Леся Ярич зав.бібліотекою с. Загірне розпочала круглий стіл ''СНІд-не залишаймось байдужими''. Спільно з Ольгою Яцурою, директором Народного дому, працівниками сілької ради та фапом розглядались питання такі, як ''СНІд і законодавство'', ''Служби Віл- Сніду та наркозалежності і  недопустимість у сільській місцевості''. Присутні мали можливість ознайомитись матеріалами книжково-ілюстративної виставки «СНІД- знати щоб жити» 

Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства» в бібліотеці с.Кути

           У рамках Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства», яка з 1991 року підтримується Міжнародною спільнотою, працівниками соціально-культурного комплексу с.Кути проведено репортаж біля книжкової виставки "СНІД - чума ХХI століття". Всесвітній день боротьби зі СНІДом вперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я. Червона стрічка – символ солідарності з ВІЛ- позитивними та хворими на СНІД. Читачі  зробили символ антиСНІДівського руху, який створив художник Франк Мур у квітні 1991 року. Присутнім порекомендували науково-популярні книги з медицини та роман Світлани Талан «Коли ти поруч».

«Мені дуже хотілося б, щоб ви подивились іншими очима на хворих на СНІД і стали уважнішими й добрішими до тих, хто сьогодні поруч із вами»,- на завершення акції Любов Мацюняк, завідувач бібліотеки, процитувала слова автора.

Бібліографічний дайджест "Мудрості вселюдської скарбниці відкривав" до 295 років від дня народження Григорія Сковороди

Мудрості вселюдської скарбниці відкривав [Текст] : бібліографічний дайджест до 295 р. від дня народження українського поета, філософа Григорія Сковороди / Стрийська РЦБС; метод.-бібліографічний відділ; укладач Л.Бур, ред. Л. Русин. – Стрий, 2017. – 8 с.

                                           

 Є на світі люди, життя яких залишає на землі такий відбиток, що протягом подальшої історії розвитку суспільства він залишається немов би недоторканим. Попри природні та людські потрясіння, минаючі роки та століття, звитяжний геній цієї когорти талантів, як і багато років тому,  бентежить людський розум і душу. Ім’я його Григорій Сковорода, адже саме сьогодні ми відзначаємо 295 років від дня його народження.

     

"Він залишив по собі вічну і добру пам'ять як навчитель життя; він і словом, і прикладом навчав людей любити передусім Бога, вчитися, аби пізнати істину, приборкувати свої почуття, очищати душу від дурних бажань, задовольнятися найменшим і бачити своє щастя у виконанні заповідей любові" (Софія Русова)

Серед імен, які викарбувані в невмирущій пам’яті людства, ім’я і Григорія Савича Сковороди – українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета, педагога. 

Життя Григорія Сковороди в наш час здається дивовижним, іноді навіть чудернацьким, адже його аскетичний спосіб життя не зовсім зрозумілий нам, його нащадкам, які вбачають сенс життя в матеріальних здобутках, у визнанні. Ми, у гонитві за цінностями новітнього часу, на жаль забуваємо про дві простих істини – свободу та духовність. І якщо розповідь про життя та діяльність Сковороди сприятиме хоча б хвилинній подорожі у світ справжньої людської сутності, то справу, розпочату «мандрівним філософом» буде продовжено…

Ще за життя Сковороду називали «українським Сократом», «українським Горацiєм», бо вiн значно розвинув на Українi фiлософiю, лiтературу, педагогiку.

У своїх творах Сковорода оспiвав природу України, її працьовитих людей, прагнення до щастя й волi, висмiяв панiв за їх паразитизм, за знущання з народу. А ще вiн проголосив людину та її волю найвищою цiннiстю.

Григорій Савич Сковорода — найвидатніша постать у культурному й літературному житті України XVIII ст. Великий народний мислитель, просвітитель і письменник, він у своїх творах розвивав цілий комплекс ідей, актуальних для свого часу, виражав передові погляди українського громадянства. Його багатогранна філософська й літературна творчість — це остання ланка в перехідному періоді від давньої української літератури до нової.

Г. Сковорода був всебічно обдарованою людиною — філософом-мислителем, письменником, педагогом, музикан­том, знавцем античності й середньовіччя, володів кількома мовами—латинською, старогрецькою, староєврейською, поль­ською, німецькою, російською. Він постійно вчився, поглиб­лював свої знання, передаючи їх одночасно іншим — учням, близьким знайомим, випадковим слухачам.   Мандруючи Україною і світами, він цікавився життям, звичаями, мистец­твом, віруваннями інших народів, вкраплював у свої твори враження від спостереженого й почутого.

Великий  масив інформації, що сприятиме глибшому науковому вивченню творчої спадщи­ни Григорія Савича, допоможуть скористатися творами, які й нині не втратили актуальності, наукового значення, філософського змісту, залишилися зразком пое­тичного мистецтва.  Видання повинні  пожвавити  інтерес студентської молоді до пізнання та осмислення духовних надбань україн­ського народу.

Життєпис Григорія Сковороди

Народився Григорій Сковорода на Полтавщині 22 листопада 1722 року у родині малоземельного козака Сави Сковороди. Пізніше Сковорода любив називати себе Григорієм Вар - Савою, тобто Сином Спокою.

За звичаєм свого часу Григорій закінчив чотирирічну дяківську школу і у шістнадцятирічному віці вступив до Києво-Могилянської Академії.

Сковорода перебував в Академії, що правда з перервами, майже 20 років. Час від часу він відволікався від навчання: був і півчим імператорської капели в Петербурзі, подорожував по Європі, викладав у Переяславському Колегіумі, але завжди повертався до своєї Alma Mater.

Перелічуючи коло подальших занять Сковороди, можна згадати його вчителювання в маєтку Томаров, відвідування Троїце-Сергієвської Лаври, 10-літню викладацьку роботу в Харківському Колегіумі. До Харківського періоду його життя належать «Байки харьковские», курс лекцій з етики, філософські трактати і діалоги.

Саме тут Сковорода познайомився зі своїм майбутнім учнем – Михайлом Ковалінським. З 1753 по 1785 рік Г.Сковорода пише переважну більшість своїх поетичних творів, що склали збірку «Сад Божественних пісень». Простий і образний стрій думок, доступність вчення, власний життєвий подвиг привертали до його особистості увагу всієї спільноти. Особливість же його подвижництва полягає в тому, що він прагнув збудити "мислячу силу" в свого народу, підняти в людині все краще, закладене у неї природою й Богом, і розвивати, долучаючи до цінностей вищих і вічних. Досягнення ж їх означає спасіння й дарує щастя. Так, у "трудах праведних", і скінчив свій життєвий шлях один з найгеніальніших філософів світу Григорій Савич Сковорода.

Помер він 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівці (нині — Сковородинівка) на Харківщині. Перед смертю поет i філософ заповідав поховати себе на підвищенні біля гаю, а на могилі зробити напис. Таким чином Г.Сковорода ще раз заявив про свою відданість духовному спасенному життю перед земними суєтністю і марнотою.

Дуже своєрідною вимальовується постать великого українського мислителя XVIII століття. Влучну характеристику дає йому надзвичайно виразна епітафія, накреслена на надгробній плиті, що лежить на його могилі в селі Сковородинівці: «Світ ловив мене, але не впіймав».

Ці слова належать самому Г. С. Сковороді. В них філософ коротко підсумовує все своє життя, протягом якого він ні в чому не відійшов від своїх переконань, відхилив усі спокуси тих, хто намагався поставити собі на службу його талант і знання.

ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ ПЕРШОГО УКРАЇНСЬКОГО ФІЛОСОФА

Музеї Григорія Сковороди

Ø Літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди

Полтавська область

Ø Національний літературно-меморіальний музей Г.Сковороди

Харківської обл.

Ø Меморіальий музей Г. Сковороди м. Переяслав Київська обл.

МІЖНАРОДНА ЛІТЕРАТУРНА

ПРЕМІЯ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

«САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ»

Міжнародна літературна премія імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» - заснована 1 березня 2005 року громадською організацією «Чернігівський інтелектуальний центр» та Волинським товариством «Світязь» з метою розвитку вітчизняного книговидання і підтримки українських письменників, митців, науковців, журналістів, громадських діячів та меценатів

Почесний знак лауреата Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень»

З АФОРИЗМІВ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

Ø Ні про що не турбуватися, ні за чим не турбуватися - значить не жити, а бути мертвим, адже турбота - рух душі, а життя - це рух.

Ø Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме хорошого, то звертатиметься до поганого.

Ø Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не припиняє вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльний.

Ø Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати - це наполовину завершити.

Ø Немає нічого небезпечнішого, ніж підступний ворог, але немає нічого отрутнішого від удаваного друга.

Ø Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує.

Ø Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

Ø Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти.

Ø Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в усякому разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в чому не шкодити.

Ø Царство Боже всередині нас. Щастя - в серці, серце - в любові, любов же в законі вічного.

Ø Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба у воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих.

Ø Перш за все батька й матір шануй і служи їм. Вони ж бо видимі портрети тієї невидимої сили, якій ти стільки зобов'язаний.

Ø Той розуміє юність, хто розуміє старість.

Ø Бути щасливим - це значить пізнати, знайти самого себе.

Ø Схильність до дружби ні куплею, ні проханням, ні насиллям не досягається... Дружать тільки з тими, до кого відчувають особливе духовне ваблення.

Ø Коли вовк грає на свиріль, ведмідь танцює, а лошак носить поноску, годі не сміятися. Кожна нешкідлива невідповідність смішить. А коли вже вовк став пастухом, ведмідь ченцем, а лошак радником - це не жарт, а біда. О, коли б ми пізнали, як це суспільству шкідливо.

Ø Довго сам учись, коли хочеш учити інших.

ЦИТАТИ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

•   «Живу не для того, щоб їсти і одягатись, їм і одягаюсь щоб жити»

•   «Наступний, весело освітлений день – плід учорашнього, так само як добра старість – нагорода гарної юності.»

•    «Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись – значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – се рух.»

•    «Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва – відхили лише вхід у душу свою.»

•    «Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?»

Майстер-клас до свята Святого Миколая в с.Йосиповичі

Свято св.Миколая - найулюбленіше і найбільш очікуване для дітей. Напередодні свята всі вони мріють про дива і пишуть листи до Миколая. І працівники культури с.Йосиповичі зав.бібліотекою Анна Паталай та директор Народного дому Оксана Дякович пропонують не чекати дива, а створити його власноруч. Вони переконані, що для цього потрібне лише бажання, фантазія та хороший  настрій.

Таємницею дива в бібліотеці  готові поділитися з усіма бажаючими. Саме тому і підготували з нагоди Новорічних  та Різдвяних свят безліч цікавих майстер-класів.

Учасники креативної майстерні навчалися виготовляти чудові ялинки та гирлянди з ангеликами. Адже організатори заходу хочуть, щоб  свято було гарним та оригінальним, щоб  вироби зроблені власноруч, справили чудове враження не тільки на присутніх, а й  на гостей свята.