Мудрості вселюдської скарбниці
відкривав [Текст] : бібліографічний дайджест до 295 р. від дня народження українського поета, філософа Григорія Сковороди /
Стрийська РЦБС; метод.-бібліографічний відділ; укладач Л.Бур, ред. Л. Русин. –
Стрий, 2017. – 8 с.
Є на світі люди, життя яких залишає на землі такий відбиток, що протягом
подальшої історії розвитку суспільства він залишається немов би недоторканим. Попри
природні та людські потрясіння, минаючі роки та століття, звитяжний геній цієї
когорти талантів, як і багато років тому,
бентежить людський розум і душу. Ім’я його Григорій Сковорода, адже саме
сьогодні ми відзначаємо 295 років від дня його народження.
"Він залишив по собі вічну і добру пам'ять як навчитель життя; він і словом, і прикладом навчав людей любити передусім Бога, вчитися, аби пізнати істину, приборкувати свої почуття, очищати душу від дурних бажань, задовольнятися найменшим і бачити своє щастя у виконанні заповідей любові" (Софія Русова)
Серед імен, які викарбувані в невмирущій пам’яті людства, ім’я і Григорія Савича Сковороди –
українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета, педагога.
Життя Григорія Сковороди в наш час здається дивовижним, іноді навіть
чудернацьким, адже його аскетичний спосіб життя не зовсім зрозумілий нам, його
нащадкам, які вбачають сенс життя в матеріальних здобутках, у визнанні. Ми, у гонитві за цінностями
новітнього часу, на жаль забуваємо про дві простих істини – свободу та
духовність. І якщо розповідь про життя та діяльність Сковороди сприятиме хоча б
хвилинній подорожі у світ справжньої людської сутності, то справу, розпочату «мандрівним
філософом» буде продовжено…
Ще за життя Сковороду
називали «українським Сократом», «українським Горацiєм», бо вiн
значно розвинув на Українi фiлософiю, лiтературу, педагогiку.
У своїх творах Сковорода
оспiвав природу України, її працьовитих людей, прагнення до щастя й волi,
висмiяв панiв за їх паразитизм, за знущання з народу. А ще вiн проголосив
людину та її волю найвищою цiннiстю.
Григорій Савич Сковорода — найвидатніша постать у культурному
й літературному житті України XVIII ст. Великий народний мислитель,
просвітитель і письменник, він у своїх творах розвивав цілий комплекс ідей,
актуальних для свого часу, виражав передові погляди українського громадянства.
Його багатогранна філософська й літературна творчість — це остання ланка в
перехідному періоді від давньої української літератури до нової.
Г. Сковорода був всебічно
обдарованою людиною — філософом-мислителем, письменником, педагогом, музикантом,
знавцем античності й середньовіччя, володів кількома мовами—латинською,
старогрецькою, староєврейською, польською, німецькою, російською. Він постійно
вчився, поглиблював свої знання, передаючи їх одночасно іншим — учням,
близьким знайомим, випадковим слухачам.
Мандруючи Україною і світами, він цікавився життям, звичаями, мистецтвом,
віруваннями інших народів, вкраплював у свої твори враження від спостереженого
й почутого.
Великий масив інформації, що сприятиме глибшому
науковому вивченню творчої спадщини Григорія Савича, допоможуть скористатися
творами, які й нині не втратили актуальності, наукового значення, філософського
змісту, залишилися зразком поетичного мистецтва. Видання повинні пожвавити
інтерес студентської молоді до пізнання та осмислення духовних надбань
українського народу.
Життєпис
Григорія Сковороди
Народився Григорій Сковорода на Полтавщині
22 листопада 1722 року у родині малоземельного козака Сави Сковороди.
Пізніше Сковорода любив називати себе Григорієм Вар - Савою, тобто Сином
Спокою.
За звичаєм
свого часу Григорій закінчив чотирирічну дяківську школу і у шістнадцятирічному
віці вступив до Києво-Могилянської Академії.
Сковорода
перебував в Академії, що правда з перервами, майже 20 років. Час від часу він
відволікався від навчання: був і півчим імператорської капели в Петербурзі,
подорожував по Європі, викладав у Переяславському Колегіумі, але завжди
повертався до своєї Alma Mater.
Перелічуючи
коло подальших занять Сковороди, можна згадати його вчителювання в маєтку
Томаров, відвідування Троїце-Сергієвської Лаври, 10-літню викладацьку роботу в
Харківському Колегіумі. До Харківського періоду його життя належать «Байки
харьковские», курс лекцій з етики, філософські трактати і діалоги.
Саме тут
Сковорода познайомився зі своїм майбутнім учнем – Михайлом Ковалінським. З 1753
по 1785 рік Г.Сковорода пише переважну більшість своїх поетичних творів, що
склали збірку «Сад Божественних пісень».
Простий і образний стрій думок, доступність вчення, власний життєвий подвиг
привертали до його особистості увагу всієї спільноти. Особливість же його
подвижництва полягає в тому, що він прагнув збудити "мислячу силу" в
свого народу, підняти в людині все краще, закладене у неї природою й Богом, і
розвивати, долучаючи до цінностей вищих і вічних. Досягнення ж їх означає
спасіння й дарує щастя. Так, у "трудах праведних", і скінчив свій
життєвий шлях один з найгеніальніших філософів світу Григорій Савич Сковорода.
Помер він 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівці (нині
— Сковородинівка) на Харківщині. Перед смертю поет i філософ заповідав поховати
себе на підвищенні біля гаю, а на могилі зробити напис. Таким чином Г.Сковорода
ще раз заявив про свою відданість духовному спасенному життю перед земними
суєтністю і марнотою.
Дуже своєрідною
вимальовується постать великого українського мислителя XVIII століття. Влучну
характеристику дає йому надзвичайно виразна епітафія, накреслена на надгробній
плиті, що лежить на його могилі в селі Сковородинівці: «Світ ловив мене, але не
впіймав».
Ці слова належать самому Г.
С. Сковороді. В них філософ коротко підсумовує все своє життя, протягом якого
він ні в чому не відійшов від своїх переконань, відхилив усі спокуси тих, хто
намагався поставити собі на службу його талант і знання.
ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ ПЕРШОГО УКРАЇНСЬКОГО
ФІЛОСОФА
Музеї Григорія Сковороди
Ø Літературно-меморіальний
музей Г. С. Сковороди
Полтавська область
Ø Національний
літературно-меморіальний музей Г.Сковороди
Харківської обл.
Ø Меморіальий
музей Г. Сковороди м. Переяслав Київська обл.
МІЖНАРОДНА
ЛІТЕРАТУРНА
ПРЕМІЯ
ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
«САД
БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ»
Міжнародна літературна премія імені Григорія
Сковороди «Сад божественних пісень» - заснована 1 березня 2005 року громадською організацією «Чернігівський
інтелектуальний центр» та Волинським товариством «Світязь» з метою розвитку
вітчизняного книговидання і підтримки українських письменників, митців,
науковців, журналістів, громадських діячів та меценатів
Почесний знак лауреата
Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних
пісень»
З
АФОРИЗМІВ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
Ø Ні про що не турбуватися, ні
за чим не турбуватися - значить не жити, а бути мертвим, адже турбота - рух
душі, а життя - це рух.
Ø Розум завжди любить до
чогось братися, і коли він не матиме хорошого, то звертатиметься до поганого.
Ø Хто думає про науку, той
любить її, а хто її любить, той ніколи не припиняє вчитися, хоча б зовні він і
здавався бездіяльний.
Ø Хто добре запалився, той
добре почав, а добре почати - це наполовину завершити.
Ø Немає нічого небезпечнішого,
ніж підступний ворог, але немає нічого отрутнішого від удаваного друга.
Ø Хіба не любов усе єднає,
будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує.
Ø Як ліки не завжди приємні,
так і істина буває сувора.
Ø Як нерозумно випрошувати те,
чого можеш сам досягти.
Ø Коли не можу нічим любій
Вітчизні прислужитися, в усякому разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в
чому не шкодити.
Ø Царство Боже всередині нас.
Щастя - в серці, серце - в любові, любов же в законі вічного.
Ø Шукаємо щастя по країнах,
століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба у воді, так і ми в ньому, і
воно біля нас шукає нас самих.
Ø Перш за все батька й матір
шануй і служи їм. Вони ж бо видимі портрети тієї невидимої сили, якій ти
стільки зобов'язаний.
Ø Той розуміє юність, хто
розуміє старість.
Ø Бути щасливим - це значить
пізнати, знайти самого себе.
Ø Схильність до дружби ні
куплею, ні проханням, ні насиллям не досягається... Дружать тільки з тими, до
кого відчувають особливе духовне ваблення.
Ø Коли вовк грає на свиріль,
ведмідь танцює, а лошак носить поноску, годі не сміятися. Кожна нешкідлива
невідповідність смішить. А коли вже вовк став пастухом, ведмідь ченцем, а лошак
радником - це не жарт, а біда. О, коли б ми пізнали, як це суспільству
шкідливо.
Ø Довго сам
учись, коли хочеш учити інших.
ЦИТАТИ
ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
• «Живу не для того, щоб їсти і одягатись,
їм і одягаюсь щоб жити»
• «Наступний, весело освітлений день –
плід учорашнього, так само як добра старість – нагорода гарної юності.»
• «Ні про що не турбуватись, ні за чим не
турбуватись – значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі, а
життя – се рух.»
• «Шукаємо щастя по країнах, століттях, а
воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає
нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного
сяйва – відхили лише вхід у душу свою.»
• «Чи не дивина, що один у багатстві
бідний, а інший у бідності багатий?»
