«У вогні
перетоплюється залізо на сталь, у боротьбі
перетворюється народ у націю» Євген Коновалець
14 червня 2017 року виповнюється 126
років від дня народження Національного
Героя України –Полковника Євгена Коновальця.
Є люди, які своїми духовними параметрами
долають і рамки своєї епохи, і межі життя. Смерть не зупиняє їх впливу, вони
залишаються необхідними нації і після смерті. І тоді говоримо про безсмертя. І
тому говоримо про Євгена Коновальця.
Йому було відпущено тільки два
десятиліття для служіння Україні, і він не згайнував із них ні хвилини, а
використав сповна – буквально до останньої секунди.
Інтелектуал,
інтелігент, він міг прислужитися народові в багатьох сферах, але вибрав шлях
воїна: спочатку – захисника новонародженої української державності, а потім –
воїна і провідника української національно-визвольної революції. Бо вважав, що
саме на цьому шляху зможе зробити найбільше для нації, яку чекали цілі
десятиліття нерівної і кривавої боротьби за своє право бути.
Він витворив якісно новий – політично
свідомий, активний і жертовний – тип українця-громадянина і сам був його
ідеальним уособленням: служити не особам, а Україні, не урядам, а українській
незалежній державі, боротися не за мандати і посади, а за Ідею – за свободу і
державність нації.
Найвище
досягнення, найголовніший спадок Полковника і його найбільший дар своєму і
наступним поколінням борців за Україну – національний революційний орден:
Організація Українських Націоналістів (ОУН).
Він творив УВО й ОУН не “під себе”, не
як лідерські об’єднання, а саме як ядро ідейно-політичної системи поневоленого,
але не скореного народу.
Він творив ОУН передусім як революційну,
конструктивну, ідеологічну, національно-державотворчу, а не тільки як
визвольно-політичну організацію.
Він
геніально розв’язав проблему формування ідеології ОУН і проблему консолідації
тодішніх націоналістичних сил.
Він задав
визначальні критерії-параметри свідомості та діяльності націоналіста:
націоналістична ідейність, революційність, державність, соборність,
самостійність.
Він створив ОУН як ефективну систему
людинотворення і націотворення, здатну до регенерації і саморозвитку навіть за
умов безпощадних переслідувань і постійних кадрових жертв.
Він збагнув
суть творчості Дмитра Донцова: не навчати націоналізму як якоїсь політичної
науки, а передусім – пробудити в українцеві українця. Решту зробить
ідея, самоосвіта, життєвий досвід, а головне – участь у боротьбі за державність
нації.
Він мав багато бойових друзів і був
авторитетним для людей зрілих, тому міг опиратися саме на них, але зробив
головну настанову на революційну молодь, чим надав максимального динамізму
національно-визвольному рухові.
-створив ОУН як революційну
організацію для здійснення національної революції, і без цієї суспільної
функції всяка інша політична діяльність шкідлива для ОУН.
-створив Організацію, яка не
тільки вибрала концепцію опори на власні сили, але яка випрацювала досконалу
методику творення, примноження та ефективного використання цієї сили для
вирішення головної і визначальної проблеми народу – створення власної
національної держави.
-шукав підтримки на всіх
континентах, у різних країнах і середовищах, але при цьому ніколи не торгував
ідеями і програмовими засадами ОУН, суверенітетом чи інтересами України, ніколи
не використовував цю підтримку для власного політичного самоутвердження чи
вигоди, а завжди і виключно – для забезпечення діяльності Організації та
розгортання українського національно-визвольного руху.
У пеклі боротьби нації на всіх фронтах
він явив велику мудрість, велич духу і провідницьку передбачливість,
зорієнтувавши ОУН не на безперспективну боротьбу ПРОТИ, а на надихаючу боротьбу
ЗА – за свободу і державність нації.
Він зробив
українську національну ідею пріоритетним, фундаментальним і неодмінним фактором
української політики, якому нема і не може бути заміни чи альтернативи, і
змусив виступати під гаслами національної державності інші, часто дуже далекі
від націоналізму українські організації.
Започаткував
через ОУН якісно нову, не оборонно-ситуативну, а наступально-творчу політику, яка породила цілу плеяду видатних
політичних діячів і зробила мільйони українців активними учасниками політичного
життя і реальними творцями історії України.
Він ніколи
не ставив перед людьми куцих і ницих “посильних” цілей, а тільки найвищі,
національно значимі, тому творив не політичних карликів, а велетів духу – людей
високої Ідеї і героїчного Чину в ім’я нації.
Такі,
як Полковник Коновалець, із життя ідуть не в небуття, а в безсмертя, у могилу
лягають як в окоп на передовій лінії оборони нації, а їх розсіяні по планеті
могили стають для кожного нового українського покоління незрадливими
орієнтирами на шляху в майбутнє і непоборними бастіонами українського
національного духу.
Тому Євген Коновалець – не тільки святий
образ у нашому історичному іконостасі. Він був, є і завжди буде надійним
соратником, духовним провідником і Великим Полковником для всіх поколінь борців
за Українську Соборну Самостійну Державу.
Рекомендуємо
оформити тематичні виставки, провести історичні студії, історичні мандрівки, засідання читацьких об’єднань, презентації
творчих доробок: «Євген Коновалець - воїн і провідник», «Євген Коновалець - постать
природженого командира», «Євген Коновалець - лідер національного руху», «Євген
Коновалець - організатор УВО, ОУН»; читацькі диспути, роздуми, тощо…
Читачам
можна також дати завдання: підготувати відомі вислови Євгена Конвальця про
боротьбу українського народу за незалежність, вислови про Євгена Коновальця,
про оцінку його ролі в історії, презентації про
визначні постаті в історії.
