25
лютого 2018 року виповнюється 100 років з часу ухвали Центральною Радою УНР в Коростені Герба Української
Народної Республіки, центральною геральдичною фігурою якого був Тризуб: «Гербом
УНР приймається знак Київської держави
часів Володимира Великого». Київський князь
Володимир Святославович карбував тризуб на монетах. З найдавніших часів
тризуб шанується як магічний знак свого роду – оберіг, триєдинства світу.
Гербом
Галицько-Волинської держави був Лев без корони на голові. Такі зображення маємо
на печатках 14 століття, а ще раніше князь Данило Галицький, засновуючи м.
Львів, подарував мешканцям міста герб – Золотий лев на синьому тлі.
Гербом
Війська Запорізького був вояк з мушкетом, вперше він фіксується на печатці 1592
р.
Свої
герби мало дворянство, духовенство. Виготовлялись також печатки з родовими
гербами. Ці почесні знаки-символи
дарували містам, землям. Свої герби мали також адміністративно-територіальні
одиниці гетьманської України 17-18 ст. – полки і сотні.
З 1782
року на гербі Києва зображується Архистратиг Михаїл.
За
часів Австро-Угорської імперії були герби королівства Галичини та Володимирії
та герб Великого герцогства Буковини.
25
лютого 1918 року Центральна Рада ухвалила закон про герб УНР, а в березні – затвердили
зразок герба за проектом В.
Кричевського.
Герб
радянської України вперше був затверджений у 1919 р. Він Являв собою червоний
геральдичний щит з зображенням золотих серпа на тлі променів сонця. Щит оточували колоски пшениці.
Після
проголошення Незалежності України у 1992 році
Верховна Рада затвердила сучасний
Малий Державний Герб України. 28 червня
1996р. Конституція України затвердила
тризуб як Малий Герб нашої держави. Центральною геральдичною фігурою герба
зберегли Тризуб - знак Княжої Держави.
З метою
посилення правоосвітньої роботи, поглиблення знань з історії державних символів,
виховання поваги, утвердження
національної свідомості в бібліотеках району необхідно провести
інформаційно-просвітницькі заходи:
-
правознавчі студії:
«З історії Герба України»,
«Тризуб – знак княжої влади Рюриковичів»,
«Проголошення Незалежності України і державні
символи»,
«Золотий тризуб на блакитному тлі»,
«Тризуб – це символ державної влади»,
«Символ твоєї свободи»
-
правознавчі
мандрівки:
«В країні державних символів»,
«Маленьким українцям про Державні символи та обереги».
На замітку бібліотекарю
«МАЛЕНЬКИМ УКРАЇНЦЯМ
ПРО ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ ТА ОБЕРЕГИ»
Мета
заняття:
Ø
дати
читачам-дітям знання про державні символи України: прапор, герб та ознайомити з
державним гімном;
Ø
учити
дітей чути красу рідної мови на прикладі українських народних прислів’їв та
приказок, віршів, пісень;
Ø
розвивати
інтерес до України, бажання спілкуватися рідною мовою;
Ø
закріпити
знання дітей про народні символи: калина, соловей, рушник, віночок;
Ø виховувати
любов до рідного краю, шанобливе ставлення до національних та державних
символів, повагу до українського народу, гордість за красу і велич нашої
Батьківщини.
Словник: держава,
Україна, незалежність, символи, прапор, герб, гімн.
Попередня
робота: знайомство
з картою України, заучування віршів, прислів’їв до теми.
Обладнання: карта
України, прапор, герб, гімн, загадки, вірші, прислів’я, легенда, дидактична
вправа «Додай слівце», віночок до народної гри «Подоляночка».
ХІД
ЗАНЯТТЯ
Бібліотекар повідомляє дітям, що до
бібліотеки завітали гості і принесли лист.
З’являються Калинка та Барвінок. Зачитують
дітям загадку:
На землі
великій є одна країна:
Гарна,
неповторна, красна, як калина.
І живуть
тут люди добрі, працьовиті
І скажу,
до речі, ще й талановиті.
Землю
засівають і пісні співають,
На
бандурі грають і вірші складають
Про ліси
і гори, і про синє море,
Про
людей і квіти, то скажіть же, діти,
Що це за
країна? — Наша славна Україна!
Бесіда
про Україну. Україна
– це Батьківщина для всіх людей, які живуть на її території. Що таке
Батьківщина? Батьківщина – це найкраще і найдорожче місце у світі. Усі ми
любимо українську співучу мову, прекрасних наших людей, чарівну природу, щедру
землю. Усе це — наша Батьківщина.
Любов до Батьківщини оспівували і у віршах, і в
піснях. Давайте послухаємо й ми вірш.
Читачі слухають вірш М. Познанської.
Про нашу Україну
Ми дуже любим весь наш край,
І любим Україну.
Її лани, зелений гай,
В саду рясну калину.
Там соловейко навесні
Співає між гілками
Та й ми співаємо пісні, –
Змагається він з нами!
Батьківщина наша велика, неосяжна. А складається
вона з багатьох населених пунктів. Великих та малих. А які ви знаєте великі
міста?
Показ на
карті
-
Калинка і Барвінок знають гарну легенду і хочуть вам її розповісти.
Розповідання
легенди. Давно-давно
жила колись жінка. І було в неї три сини. Росли вони чесними, сміливими, дуже
любили свою матусю. Підросли вони і вирішили піти у світ. Вирушив у дорогу
найстарший син. Мати на згадку про себе подарувала йому золоту корону з трьома
промінцями. Пішов син між люди. Як його назвали? (Тризуб). Настала черга
середнього сина. Йому мати подарувала в дорогу синьо-жовту тканину. Своїми
звитяжними ділами прославляв він свою матір. Яке ім’я одержав середній
син? (Прапор). А там, де був найменший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня.
Адже мати своєму наймолодшому синові подарувала красивий солов’їний
голос. І одержав син за свій голос і величний спів ім’я Гімн.
Діти
розглядають прапор України.
Прапор – символ незалежної
держави. Прапор України – блакитно-жовтий. Його кольори означають синє небо та
золоту ниву. Кольори на прапорі «читають» згори донизу.
Дитина
читає вірш Н. Поклад
Прапор
України
Прапор –
це державний символ,
Він є в
кожної держави,
Це для
всіх ознака сили, це для всії ознака слави.
Синьо –
жовтий прапор маєм:
Синє –
небо, жовте – жито,
Прапор
свій оберігаєм,
Він
святиня, знаєм всі ми.
Розглядають
герб України.
Тризуб – це герб України.
Він золотий на голубому тлі. Відображає триєдність життя: батько – мати – дитя,
які символізують собою силу, мудрість, любов. На ньому можна прочитати слово
Воля.
Бібліотекар каже, що народ склав
багато приказок і прислів’їв про нашу Батьківщину. Давайте зберемо зерна
народної мудрості в маленьку скриньку.
Дидактична вправа «Додай слівце» /читання прислів’я/
Бібліотекар ділить дітей на групи
по-троє і роздає прислів’я. Хто правильно вставив слово в прислів’я, отримує
емблему сонечка. І кладе прислів’я в скриньку.
Прислів’я:
Рідний
край – земний … / рай.
Кожному
мила своя … / сторона.
Що
країна, то … / родина.
Людина
без вітчизни, як соловей без … / пісні.
Добре
тому, хто у своєму … /домі.
Перепочиньмо.
Фізкультхвилинка
Ми
мандруєм, ми мандруєм,
Україною
крокуєм.
Ось
побачили Карпати,
Як
вершину нам дістати?
Заглядаємо
в озерця,
Не
торкнутися нам дна!
Так ми
довго-довго йшли,
І до
групи знов прийшли!
Зараз ми пригадаємо, які символи
українського народу знаємо, відгадавши загадки:
У вінку
зеленолистім,
У
червоному намисті,
Видивляється
у воду
На свою
хорошу вроду.
(Калина)
В мене є
великий хист:
Я
співаю, як артист.
Спів той
радісний усюди
Дуже
люблять слухать люди.
(Соловей)
Сплелися
у коло
Усі
квіточки з поля.
Барвисті,
душисті,
В
стрічках шовковистих.
І кличе
в танок
Український… (Вінок)
Говорить
доріжка —
Два
вишитих кінця:
«Умий
своє личко,
Щоб
грязюка зійшла,
Щоб мене
не забруднити,
Треба
вчасно лице мити».
(Рушник)
Усе це — українські народні символи.
Розповідь
про Державний гімн. До найбільших святинь будь-якого народу
належить Державний гімн. Державний Гімн України – це урочиста пісня, символ
нашої державної єдності. Називається він “Ще не вмерла України і слава, і
воля…”. Слова гімну написав поет Павло Чубинський, а музику композитор
Михайло Вербицький. Коли звучить Державний гімн, треба обов’язково встати, цим
ми виявляємо особливу пошану до наших державних святинь
Звучить
Гімн
Діти грають в українську народну гру «Подоляночка»
бібліотекар запитує у дітей:
– Перед
ким ви хотіли б похвалитися успіхами?
– Чого
на занятті вам не хотілося робити, чому?
– Які
нові слові ви запам’ятали?
Калинка
і Барвінок прощаються з дітьми:
Молодці діти, стільки знань
показали нам про Україну. Весело було з вами, але настав час вирушати до інших
дітей. Бібліотекар дякує дітям за активну роботу на занятті та
наголошує про те, що вони мають завжди пам’ятати про країну, в якій живуть, про
мову, про любов до рідного краю, шанобливе ставлення до національних та
державних символів, повагу до українського народу, гордість за красу і велич
нашої Батьківщини.
ЛЕГЕНДА
ПРО ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ
Жила
собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими, дуже
любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя. Виросли сини і
розійшлися по світах, прославляючи свою матір. Найстаршому матір подарувала на
згадку про себе золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела
вперед, показувала шлях до кращого життя. За цю трипроменеву корону люди дали
першому синові ім’я Тризуб. Середньому сину мати дала в дорогу блакитно жовтий
одяг. Сміливий та сильний був середній син, і прославив він свою матір добрими
звитяжними (героїчними вчинками). Люди запам’ятали його і прозвали Прапором. А
найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був,
усюди лунала його дзвінка урочиста пісня. За цей голос і величний спів люди
дали йому ім’я Гімн. Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий
прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку – Україну. Вони стали
державними символами України.
НАРОДНІ
СИМВОЛИ УКРАЇНИ
У
кожної країни є свої улюблені речі, дерева, рослини. Верба, калина, барвінок –
невіддільні від українського народу. Ось верба – символ краси, неперервності
життя. Вона дуже живуча: встромиш у землю гілочку – і виросте дерево, засип
ранку порошком меленої вербової кори – і кров зупиниться. З давніх-давен в
Україні вербу вважали святим деревом. Перед Великоднем шостий тиждень посту
називався “ Вербним ”. На вербному тижні, у неділю, святили вербу. Освячені її
гілочки служили оберегами полів від граду, під час грози її викидали на двір,
щоб, як казали, “ град припинився ”, обкурювали хату від хвороб, клали у купіль
немовляті. А ось хрещатий барвінок – символ вічності. Про нього існує така
легенда. Це рослина, коли ще не мала своєї назви, дуже заздрила запашній
фіалці, бо та була у великій шані серед людей. І тоді вона звернулася до богині
Флори, щоб та подарувала їй аромат, красу і людську любов. Однак не всесильною
була богиня квітів і весни і не могла вона нагородити рослину великою красою.
Зате дала її гучну назву “вінка”, що означає “перемога”. Що ж переможного
вбачали люди у цій скромній, з такими ж скромними синіми квіточками рослини –
вічнозеленій окрасі наших гаїв, садів? В ній прихована могутня цілюща сила
перемагати тяжкі недуги. За це люди подарували барвінкові свою любов.
А
це - калина – символ краси, кохання, щастя. Навесні калина вкривається
білим цвітом, стоїть як наречена в білому вбранні, а восени палахкотить гронами
червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю, печуть смачні пироги,
лікуються. Народ склав про неї багато легенд та пісень.
А ось
ще один символ українського народу. Погляньте на ці рушники. “Дім без рушників,
- говорилося в народі, - як сім’я без дітей”. Вони - старовинні
обереги дому. Вишитий різними візерунками, рушник був неодмінним
атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили породіллі вшанувати появу
нової людини, зустрічали дорогих гостей, виходили в поле чи справляли обжинки,
проводжали в армію; дівчина подавала рушник на знак згоди при сватанні, молоді
ставали на рушник під час шлюбного обряду з рушником проводжали в останню путь.
На багатьох рушниках були написи, як от: “На щастя, на долю”, “Хай щастить
тобі, доню” та інші. Це побажання тій людині, якій призначається рушник.
Вишивали
рушники різними способами і кольорами. Ось цей вишитий квітами, червоними і
чорними хрестиками. Чому таке поєднання?
Дійсно,
червоний – то любов, а чорний – то журба. В житті кожної людини бувають радість
і смуток. Так і на рушниках люди виписували свою долю, показували свою життєву
дорогу. Хай на ваших життєвих дорогах-рушниках будуть тільки світлі, радісні
кольори і не буде чорних – журби та печалі.
Але
крім всіх цих атрибутив нашої держави ми забуло про ще одні головні речі це
рушник та вінок. В нашій державі ці два атрибути завжди стояли на першому
місці. Величезна кількість обрядів пов’язана з ними. Ось деякі з них.
З якими ж обрядами українського народу
пов’язаний рушник?
1. З
вишитим рушником приходили до жінки, що народила дитину, вшановувати немовля.
2. Навесні,
коли зеленіли жита, люди виходили у поле і родиною тричі обходили лан, несучи
на рушниках хліб і сіль, щоб гарний був врожай пшениці.
3. Після того, як хліб зібрали, вся родина
виходила в поле. На стерні розстеляли рушник, клали хліб, усякі смачні страви і
святкували свято обжинок.
4. Коли
будували новий будинок, і верх хати був уже готовий, його прикрашали букетом
квітів, перев’язаних рушником, що означало завершення будівництва.
5. Коли
син вирушав у далеку дорогу, коли жінка виряджала чоловіка на війну, то
дарувала їм вишитий рушник як застереження від лиха. Весільні звичаї і обряди з
участю вишитого українського рушника.
З вишитим українським рушником пов’язано
дуже багато весільних звичаїв і обрядів.
1. За
давнім звичаєм, як тільки в родині підростала дівчинка, мати заздалегідь
турбувалася про рушники. До їх виготовлення привчали ще з юного віку.
2. Довгими
зимовими вечорами дівчата мережили узори. Від того, якими виходили візерунки,
скільки встигала дівчина вишити рушників, складалася думка про її
працьовитість, вдачу.
3. Кожній
матері хотілося, щоб про її доньку пішла добра слава.
Дівчина, діждавшись сватів висловлювала подяку обрядовою піснею:
Та спасибі тобі моя ненько,
Що будила мене раненько,
А я слухала, вставала
Та рушнички пряла.
По тихому Дунаю білила,
По сухому бережечку сушила
А потім гарнесенько їх вишивала.
4. Найпершою
ознакою згоди на одруження, коли приходили свати, було “дарувати рушники”.
Якщо дівчина і її батьки того хотіли, вони пов’язували молодого рушниками.
5. Дати
рушники – означало готуватись до весілля і дівчина у матері питала:
“Ой ти мати, порадниця в хаті,
Порадь мене, що людям сказати?
А чи мені рушники давати,
А чи мені іншого чекати?”
6. На
вишитому рушнику молоді давали клятву одне одному у вічній любові і вірності.
7.
Вважалось, що рушник з’єднує родинні стосунки сімей молодого і молодої
ВИШИТИЙ РУШНИК –
стародавній оберіг дому. З рушником зустрічали гостей, молоді ставали на рушник
під час шлюбного обряду. Вважалося, що візерунок вишивки оберігає від лиха та
захищає від хвороб. Червоний колір символізує любов, а чорний – журбу.
УКРАЇНСЬКИЙ ВІНОЧОК –
є частиною українського національного костюма. В давнину їх носили тільки
дівчата. Плели з живих квітів. Вважалось, що в них є чаклунська сила, здатна
захистити від будь-якого лиха. Тому український віночок не просто прикраса, а й
оберіг.
Традиційно український віночок
прикрашали різнокольоровими стрічками.
Кожен
кольор мав свою символіку
Так,
коричневий — це символ землі, жовтий — символ сонця, синій — символ неба і
води, зелений — символ мудрості, рожевий — символ врожаю, малиновий — символ
здоров'я, фіолетовий — символ мудрості.
Новий рік — свято, яке найчастіше
асоціюється зі щирими побажаннями, вітаннями і подарунками під ялинкою; із
мерехтливими прикрасами, таємницею, бо ніхто не може сказати, яким буде
наступний рік, чим порадує чи засмутить. Зазвичай підготовка до цього дня
починаються заздалегідь. Мабуть, тому з'являються ідеї, фантазії, що змушують
змінити все довкола, розфарбувати не дуже яскравий зимовий світ
найрізноманітнішими барвами...
Немає коментарів:
Дописати коментар