Українські церкви, особливо намолені,
старовинні притягають, як криниця з чистою водою, хто раз із неї нап’ється –
прийде знову.
В житті бібліотечних працівників –
кожний день, як листок непрочитаної книги, це відкриття від спілкування з
читачами, а цей вівторок запам’ятається надовго, адже ми їхали до старовинних
церков, стали учнями школи духовності, прочанами життя. Покликало нас на прощу
бажання помолитися в одній із найстаріших церков в храмі Успіння Пресвятої
Богородиці у с. Глиняни.
Церква є цінною пам’яткою архітектури
національного значення, а ікони храму – витвори сакрального мистецтва. Вісім
десятиліть чудотворний запрестольний образ Ісуса Христа допомагає
знедоленим людям. У надвечір’я Різдва 1936 року сталося диво. Ікона почала
випромінювати світло. Потьмянілий від часу образ почав відновлюватись.
Переливання світла люди спостерігали впродовж кількох днів. За декілька тижнів
зображення розп’ятого Христа стало ясним і чітким. 18 травня 1938 року Папа Пій
ХІ надав храму Успіння Пресвятої Богородиці статус паломницького місця,
встановивши дні торжественних паломництв. Чисельні свідчення людей про отримані
ласки – переконливе свідчення дії Божої сили через посередництво образу
Розп’яття. Нам поталанило, мабуть,
опіка Матері Божої була над нами, ми змогли разом молотись на Службі
Божій, на молитві в ім’я сцілення, оздоровлення і доторкнутися до святині -
образу Розп’яття.
Продовжили нашу прощу до Унівської лаври
– цього великого духовного скарбу нашої церкви. Там все – і природа, і спів
пташок допомагали бути близько до Бога. Особливість Святоуспенської Унівської
Лаври, її тиші, молитви – це немов Божа долоня, що приймає усіх, це - Божа
благодать, яка допомогла нам відчути справжній дух прощі.
Немає коментарів:
Дописати коментар