Примірна тематика заходів на вересень 2020 року

Пропонуємо Вам примірну тематику заходів на вересень 2020 року. Сподіваємося, що наші методичні рекомендації допоможуть Вам урізноманітнити форми роботи і зацікавити Ваших відвідувачів бібліотек.

1 вересня 1939 року — початок Другої світової війни

Ø Історико-літературний огляд «Вересень…І знову запахло війною»

Ø Історично-краєзнавчий екскурс «Україна в планах фашистської Німеччини та більшовицької Росії у Другій світовій війні»

4 вересня Над будинком Верховної Ради України у 1991 було піднято жовто-блакитний прапор

Ø Історичний екскурс «Відроджена святиня-знамена України», «Мій синьо-жовтий стяг», «Символи миру і надії», «Мойорить над моєю Стрийщиною прапор віри, надії й добра»

5 вересня Міжнародний день благодійності

Ø Година спілкування «Вчимося робити добро»

Ø Благодійна акція “В душах людських хай палає тепло, людське милосердя хай творить добро”, “Поділись теплом душі”, “Добро починається з тебе”

Ø Книжково-ілюстративні виставки: “Рівні серед рівних”, “Ти не один у цьому світі”, “Люди потребують милосердя”, “Книжки, що допомагають жити”

13 вересня День пам’яті жертв фашизму

Ø Історична мандрівка «Свіча пам'яті визволителям»

Ø Інформаційна година «Внесок в Україну боротьбу проти фашизму»

Ø Година історичної правди «І живуть у пам’яті народу вірні дочки і сини»

Ø Літературно-мистецька альтанка «Дорогами пам’яті»

19 вересня 60 років від дня народження Оксани Забужко (1960), української письменниці

Ø Літературний огляд – мандрівка «Оксана Забужко – феномен сучасної літератури»

Ø Літературне знайомство «Творчість Оксани Забужко», «Оксана Забужко: письменниця ХХІ століття»

20 вересня 50 років від дня народження Дари Корній (Мирослави Іванівни Замойської) (1970),української письменниці

Ø Літературне рандеву з письменницею-прозаїком, лауреатом «Коронації слова» Дарією Корній

Ø Літературний огляд-мандрівка «Шедеври української письменниці»

Ø Онлайн- презентація творчості сучасної письменниці –Оксани Забужко «Золотий письменник України»

Ø Презентація літературної творчості Дари Корній

20 вересня Всенародний День Батька

Ø Онлайн-читання «Тато-захисник своєї сім’ї та своєї країни»

Ø Фотовиставка дитячих робіт «Мій тато – моя гордість!»

Ø Літературно-музична композиція «Мій батько – найкращий»

Ø Літературний марафон до Дня Батька «Тепло татусевих долонь»

Ø Перегляд фільмів про події 2014-2019 рр. «Вони віддали життя за нас з Тобою»

22 вересня День партизанської слави України

Ø "Присвячується тим, хто поклав на вівтар Перемоги найдорожче – життя.

Ø історичний екскурс «Війні немає забуття, згадаймо подвиг партизанів», «Пам'ять про війну, її сувора правда»

Ø книжкова виставка-пам’ять «Партизани і підпільники – наша слава, наша гордість»

Ø виставка-хронограф «Жива пам’ять поколінь»,“Сторінками партизанської слави”, “Героїчні шляхи українських синів”

27 вересня Всесвітній день туризму

Ø виставка-подорож «Мандруючи Європою», «З туризмом по життю»

Ø Літературно-краєзнавча мандрівка «Туристичними шляхами Стрийщини»

Ø Виставка-подорож «Туристичні родзинки Стрийщини» «Сучасні тенденції розвитку туризму»

29 вересня Всесвітній день серця

Ø Читацька лабораторія «Від серця до серця», «Даруй серця, твори добро»

Ø Читацькі роздуми «У задзеркаллі здорового серця», «Збережи своє серце»

Ø «Кошик здорового серця»

29 вересня 170 р. від дня народження І. Карпенка-Карого

Ø Виставка-діалог «Хазяїн українського театру»

Ø Літературна світлиця «Корифей українського театру”

29 вересня День пам’яті трагедії Бабиного Яру

Ø Історичний круїз „Бабин Яр: новий погляд на історію”

Ø Вечір поезії „Хто небо прихилить до Ваших могил”

Ø Презентація онлайн книжкових виставок „Бабин Яр – кладовище без могил”

30 вересня Всеукраїнський День бібліотек

Ø Літературний ранок «Книжок країна чарівна чекає на гостини», «Бібліотека під зеленими вітрилами»

Ø Онлайн бібліознайомство «Усі шляхи ведуть до бібліотеки!»

Ø Літературний круїз «Цей дивовижний світ пригод»

Ø Бібліоквест «Знання у книгах, книги – у бібліотеці»

Ø Літературне спілкування «Дім у якому живуть книги»

Ø Лабораторія книжкового смаку «Книжковий дощ новинок»

Ø Відеомандрівка «У тиші храму, де живуть слова»

Ø  Презентація тематичних поличок «Відкриваючи книгу, відкриваєш світ»

Виставка-пам’ять «Хто за волю життя віддав – той не вмирає» /бібліотека с. Завадів/

      29 серпня - День пам'яті захисників України, військовослужбовців та учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність України. В бібліотеці с. Завадів оформлено виставку-пам’ять «Хто за волю життя віддав – той не вмирає». Низький уклін захисникам! Вічна пам'ять тим, хто віддав життя за Україну! СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

«У вінок великому Каменяреві»

27 серпня - 164-і роковини від дня народження Івана Яковича Франка, Дитяча районна бібліотека пропонує читачам виставку–пам’ять «У вінок великому Каменяреві», де представлені книги з фонду бібліотеки – вибрані твори, поезії, казки, оповідання, біографічні дані, що відкривають стежину до пізнання Франкових творів, його життєвого шляху. Допоможуть зрозуміти час, в якому жив великий Каменяр, навчав любити Україну, рідний край. Книги про незвичайну людину, яка стала генієм, і про генія, що залишився людиною. Про малого Мирона, який виріс і став українським Мойсеєм, пророком і проводирем. Про ковальського сина з підгірського села, який до кінця життя не згасив у своєму серці іскор живого вогню з-під батькового молота.

  Іван Франко – особистість із хистом надзвичайної сили, виняткової працелюбності і широким колом зацікавлень. Він першим серед українських письменників спромігся заробити на хліб власним пером, очолив першу українську політичну партію, першим поєднав вишиванку та європейський костюм. І, що найважливіше, усвідомив себе українцем – ще тоді, коли України не було. Він її вимріяв, вистраждав і вона постала. Через рік після його смерті. Щоб невдовзі завмерти – і знову воскреснути.

Історія його життя має початок, та не має кінця. Розпочавшись у бойківському селі Нагуєвичах 27 серпня 1856-го, вона мала б завершитися у Львові 28 травня 1916 року, але не завершується, а живе у його творчій спадщині…

Літературний вернісаж «Він для тебе горів, український народе!» у бібліотеці с. Горішнє

Літературна спадщина такої геніальної особистості як Іван Франко є золотим фондом України. Його твори вчать нас думати, розуміти та відчувати, а також позиціонувати себе нацією, гідною поваги та захоплення. Кожен твір письменника – це ідея загальнонаціональної єдності та автентичності.

27 серпня у бібліотеці с. Горішнє проведений літературний вернісаж «Він для тебе горів, український народе!» ( або Франко, якого ми не знаємо).

Літературна мандрівка в «Скарбничку казок Івана Франка»

У День народження Івана Франка юні користувачі бібліотеки с. Угільня здійснити літературну мандрівку в «Скарбничку казок Івана Франка».

Франкові читання «Поетичні перлинки Івана Франка» у бібліотеці с. Верхня Стинава

З нагоди 164-ї річниці від дня народження Івана Франка, у бібліотеці с. Верхня Стинава відбувались Франкові читання «Поетичні перлинки Івана Франка».

Бібліотекарю на замітку "Прапор нашої Рідної Вільної Незалежної України"

    

 «Синій колір, як чисте небо південної Русі, ясний, погідливий, як душа щирого … Русина, зображав мир і спокій, якого до розвитку нашого народного потреба. Золотий колір, як ті зірниці на яснім небі, зображали ясне світло, до якого нам прагнути належить». Яків Головацький.

      Україна готується до одного з найвеличніших свят – до Дня Незалежності. Напередодні свята ми вшановуєм наш Прапор – Прапор нашої Рідної Вільної Незалежної України.

Синій, як море, як день, золотий –

З неба і сонця наш прапор ясний.

Рідний свій прапор високо несім

Хай він, уславлений, квітне усім! (Олександр Олесь)
       Історія прапора  сягає корінням в давні часи,  починаючи з Хрещення  Русі,  віддзеркалює історію державності.

Ми бачимо поєднання на прапорі синьо-жовтих кольорів на гербі Львова, подарованого йому в 1256 році Данилом Галицьким – це було зображення жовтого лева на блакитньому тлі.

Золотий і синій колір використовувалися в гербі Руського королівства офіційно з XIV століття. Також ці кольори присутні і на гербах місцевої знаті, князів, шляхтичів.

Жовто–блакитні кольори поєднувались на прапорах Руського  Воєводства за часів Речі Посполитої. 

Починаючи з XVI ст. козаки Війська Запорозького використовували в невеликій кількості прапори-хоругви синьо-жовтих барв, а вже з  1710-х років синьо-жовті козацькі прапори почали переважати серед козацьких хоругов, такі прапори часто виготовляли з синього полотнища із нашитим на ньому лицарем у золотих чи червлених шатах та золотим орнаментом.

З 17 ст. прапори Війська Запорізького  в основному стали виготовляти з блакитного полотнища, на яке жовтою фарбою наносили зорі, хрести, зброю. Ті прапори зберігались в Ермітажі до 2-ї Світової війни. На одному з прапорів Архістратиг Михаїл, одягнутий в золоту кирею і блакитні штани. А на знамені  «1774 року  створеному коштом останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського – прямокутник блакитного кольору, на якому яскраві золоті герби».

Із ліквідацією Запорозької Січі зникають військові, територіальні та інші прапори. На українських землях, які входили до складу царської Росії, можна було використовувати лише біло-синьо-червоні прапори імперії.

З революцією 1848–1849 рр. пов'язана поява українського прапора (жовтого з блакитним) в австро-угорській частині України. У жовтні 1848 р. Головна Руська Рада у Львові ухвалила жовто-синє сполучення кольорів прапора. Ці колірні сполучення швидко поширились на українські землі, що перебували на той час у складі Австро-Угорщини, а після революції 1905 – 1907 рр. у Росії – і в Наддніпрянській Україні.

З початком Першої світової війни 1914–1918 рр. на західноукраїнських землях найбільше поширюється поєднання жовто-блакитних кольорів. Ці прапори супроводжували на західноукраїнських землях і відзначення 100-річного ювілею Великого Кобзаря.

22 березня  1918 р. Центральна Рада в Києві ухвалила "Закон про державний прапор Української Народної Республіки", який був жовто-блакитним. У 1918 р., у період Гетьманату Павла Скоропадського, порядок кольорів було змінено на синьо-жовтий. Таким він залишився і в період влади Директорії.

У листопаді 1918 р. у Львові Українська Національна Рада затвердила "Тимчасовий основний закон", який дав назву новоствореній державі – Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), цей закон проголошував прапор держави- блакитно жовтий.

20 березня 1920 року ухвалено крайовий синьо-жовтий прапор для Закарпатської України. 15 березня 1939 р. він був прийнятий як державний прапор Карпатської України.

У Радянській Україні не могло бути й мови про поширення жовто-блакитних кольорів. Так, слова "блакить" і "блакитний" нівелювалися, замість них запроваджувались російські "голубий", "лазуровий". За радянських часів синьо-жовтий стяг використовувався підпільно, його використання в СРСР каралося ув'язненням на два роки.

21 січня 1990 року під час акції «Живий ланцюг» до Дня соборності України вперше на території країни люди масово вийшли на вулиці з синьо-жовтими прапорами, які переважно самотужки шили вдома.  

       

14 березня 1990 року у Стрию, першому з українських міст, підняли національний прапор над будівлею міської ради. Це був перший прецедент публічного підняття українського національного прапора над офіційною радянською установою.

Отже, 24 серпня група депутатів занесла до сесійної зали прапор, розміром 8х4 метри, і накрила ним трибуну.

Цей момент за ініціативою Івана Плюща закарбував художник Олексій Кулаков на картині «Державотворення», розміром 2х5 метрів, яку 22 серпня 2001 року урочисто відкрили на другому поверсі будівлі Верховної Ради України.

          

Після проголошення незалежності України, 4 вересня 1991 — після триразового голосування і погрози Кравчука, що він подасть у відставку, якщо питання не буде вирішено, синьо-жовтий національний прапор урочисто піднято над будинком парламенту проголошенням незалежності України віддали належне синьо-жовтому знамену.  Український народ не міг відкинути історичну традицію створення своєї держави саме під цим знаменом.

1991 року, після розвалу СРСР, цей прапор де-факто використовувався як державний стяг Незалежної України. 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим  прапором  статус офіційного прапора країни.

28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила державним прапором України синьо-жовтий стяг.

Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України (прийнята 28 червня 1996 року) як «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів» (Стаття 20, Розділ І).

19 листопада 1997 року український прапор вперше було розгорнуто на орбіті Землі українським космонавтом Леонідом Каденюком на борту шатлу «Колумбія» під час експедиції STS-87 на висоті 279 км над Землею. Вдруге український стяг на навколоземній орбіті (висота над Землею 408 км) розгорнув американський астронавт Рендольф Брезнік на Міжнародній космічній станції, який пристикувався до неї на кораблі Союз МС-05 28 липня 2017 року.

Українська революція 2013-2014 років перетворила український прапор та синьо-жовту атрибутику на символ боротьби України з «Русским Миром», Кремлем, російським імперіалізмом та іншими противниками Української державності  та Незалежності.

За кілька днів по всій Україні здіймуться тисячі прапорів Вільної Незалежної України, країни,яка нині воює і будує своє майбутнє, і впевнено крокує  до спільноти демократичних європейських держав... символіка якої за "дивовижним збігом" також є синьо-жовтою.

(використано матеріали  Інститута Національної пам’яті,
з доповіді В.В.Кукса, доц. кафедри історії ЛПТІ,
Декларації Незалежності, Вікіпедії).