«СВОЮ УКРАЇНУ любіть…»


«СВОЮ  УКРАЇНУ  любіть…» - таку заповідь  залишив нам Шевченко  і його  «Заповіт»  ніколи не постаріє, ніколи не згасне Його Слово, бо  воно, Слово Шевченка, дало прихисток  у  ньому  цілій нації, надіючись на те, що прийде час, коли Українська Держава гідно захистить Рідну Мову. 
Бібліотечні працівники допомагають усвідомити  читачам, що  «Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію… . Втратити рідну мову  і  перейняти чужу - се найгірший знак підданства…». У проведених Шевченківських заходах наші читачі  послуговувались  думками Лауреата Шевченкіської премії  Івана Малковича, що намагається привернути  увагу  державників до ролі рідної мови у становленні  і процвітанні  України, адже де, як не на нашій землі  народились слова:  жито, Дніпро, човенце, мрія, і тисячі прекрасних українських слів, а ще мали би пам’ятати про особливість нашої дивовижної  абетки, яка починається  Ангелом, а закінчується  Янголом -  абетка від А до Я… - Читачі  погоджуються з висновком, що зміни стануться, коли… «Умруть ще незачатії  царята… і на оновленій землі  врага не буде, супостата…»
Опрацьовуючи творчість  Великого  Кобзаря  все більше переконуються, що Шевченко – Пророк «Великий льох» і сучасність - саме так змальовує Україну поет, коли московська смертельна мітла простяглася над нею, коли радіє сатана, ридають люди, коли одні хвалять катів, уже кличуть з ними спільну мову шукати, коли ниціють онімілі серця… Що змінилось? І читачі шукають відповідь у творах Кобзаря, вони переймаються ненавистю до насильника-чужинця, до його побріхувачів, переймаються любовю до вільних людей, Золотих Лицарів, Орлів України, Людей Свободи, до новітніх Героїв. Щевченківські читання по - новому повертають нас до сивої давнини, до наших традицій, як дзвін тривоги будять думку читача. Бібліотечні працівники формують вільних духом людей, що творять вільний світ,  вчать бачити Шевченка, як модерного сучасного українського інтелігента, академіка, а в його «Кобзарі» – найвищу «Конституцію Національного Духу».
В час Шевченківських днів в бібліотеках району проведено низку заходів, а саме:
 Шевченківські читання «Уклін, тобі Кобзарю»  - бібліотеки-філії с. Братківці, Бережниця, «Невмирущий дух поета – витає над Україною» - бібліотека-філія с. Завадів, «Наш Шевченко - наш Кобзар» - бібліотека-філія смт Дашава; Шевченківські дні «Хай вічно сяє Шевченкова весна»,  «Шевченкові слова добра й любові, як слово батьківське в душі ми збережем» - бібліотеки-філії с. Довге, Слобідка, Станків; літературно-музичні вечори «Поклін тобі,Тарасе!» - бібліотеки-філії с. Фалиш, Кути, П’ятничани,  Семигинів, В.Стинава, Добряни;
літературні світлиці «З літопису Кобзаревої долі» - бібліотеки-філії с. Сихів, Н. Лукавиця, Дуліби, Голобутів; літературні мандрівки «Кобзарева стежина» - бібліотеки-філії с. Вівня, Лотатники, Лани-Соколівські, Верчани, Горішнє;
літературні  вернісажі «У кожнім слові Кобзаря живе могутня Україна», «Наш край історії скарбниця, тут б’ється серце Кобзаря», «Хай дух Шевченка об’єднає нас», «Живе під сонцем любові Шевченкова весна» - бібліотеки-філії сіл: Загірне, Йосиповичі, Розгірче, Н.Стинава, Угерсько, Ходовичі.

Дитячий ранок " І лине над землею Шевченкове слово".



Поклін тобі, Тарасе.
Великий наш пророче!
Для тебе вірно б'ється
Те серденько діточе.


Щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас. Протягом тижня  в бібліотеці с. Луги проходив тиждень читання творів Тараса Шевченка. 

9 березня бібліотекар Лідія Гончаренко спільно  з вчителем Марією Якубовською провели  дитячий ранок  "І лине над землею Шевченкове слово", на якому  читачі залюбки  читали поезію Великого Пророка, організатори познайомили присутніх з життєвим шляхом поета, з його такими чудовими творами, які впродовж усіх поколінь залишаються вічними, як життя. Пісня "Тече вода з-під явора" була заключним акордом на знак подяки Великому Кобзареві. 


Літературні посиденьки «Леонід Глібов –байкар і чародійник» в бібліотеці с.Кути

  
В бібліотеці с.Кути проведено літературні посиденьки «Леонід Глібов –байкар і чародійник» до 190 р. від дня народження. До посиденьок готувались читачі різних вікових категорій.  Адже треба було знайти цікаві і невідомі сторінки  біографії, і творчого шляху, і педагогічної роботи. Особлива увага була прикута до того, що Леонід Глібов був учителем Петра Антоновича Косача — батька Лесі Українки. Маленька Леся виховувалась на його творах. Присутні мали можливість прослухати її декламацію   байки Глібова «Билина», вони навіть   не  стримували сліз.
 У читачів все більше вимальовувався образ  знаменитого українського байкаря, проникливого лірика і видатного дитячого поета, фольклориста. На пам'ять вспливала його лірична поезія,віршовані казки, загадки, акровірші…

Бібліотекар Любов  Мацюняк, як майстерний диригент, скеровувала   роботу учасників читацьких посиденьок у глибокий літературний  доробок і спонукала більше заглиблюватись у чарівну спадщину чародійника- байкаря Леоніда Глібова.

Марафон «Жодного дня без слова Шевченка»

Березень…Шевченківські дні в бібліотеках району проходять під гаслом «Жодного дня без слова Шевченка». Як дзвін тривоги звучить воно, закликає  випростовуватись похиленим, щоб як зерно великих чинів глибоко западали в очищені  душі читачів.  Сьогодні, як ніколи воно актуальне, його слово порушує «блаженний» спокій, кличе любити і ненавидіти. Тарас вчить ненавидіти диявольську силу Півночі, брутальну, облудну, цинічну, забріхану, незмінну в огидних барвах хамелеона. Кожного дня ми формуємо у читачів почуття вільної людини, людську гідність.
9 березня Центральна районна бібліотека перейняла естафету – марафон від бібліотек Стрийщини. Читальний зал світився творами Шевченка. Почергово лунало Шевченкове слово. Розпочала марафон директор РЦБС Галина Цуцуп, яка обрала, на нашу думку, один із найактуальніших творів Великого Кобзаря «Розрита могила». Що шукають північні сусіди - нелюди у нашій споконвічній автохтонній землі. Лунали на марафоні і любов, і звеличення української історії, і, на жаль, про покидків суспільства -  яничарів,  перекинщиків, слуг чужинців, сучасних «галаганів» і «кочубеїв».
 Присутні в читальній залі слухали поезію і відчували, як в ній гарцювала над Україною незламна душа поета.
На завершення марафону завідувач читальним залом презентувала книжкову інсталяцію  і запросила всіх до спілкування із спадщиною Кобзаря.
         В другій частині марафону працівники ЦРБ виконували улюблені пісні на слова Шевченка та поклали квіти до знаменитої Тріади.

Літературний вернісаж «Геній слова і пензля».


           9 березня 2017 року український народ відзначатиме 203 - тю річницю від дня народження Т.Г. Шевченка. Ім’я, святе для кожного українця. Ця людина залишила нам свої неоціненні духовні надбання – твори і світлу пам'ять про себе. Він пробуджував любов до своєї Батьківщини, кликав сильних на подвиги, вселяв у слабких надію і віру.  Т.Шевченко був не тільки філософом, фольклористом, поетом, політиком, істориком, письменником, етнографом, а також був великим художником. Віддаючи шану пам’яті великому Кобзареві,  українці в березневі дні з новою силою усвідомлюють велич його духу, силу могутнього таланту, звертаючи свої погляди до його поезії.
        У бібліотеці с. Кути відбувся літературний вернісаж «Геній слова і пензля». З вступним словом виступила бібліотекар Любов Мацюняк. У виконанні читачів  звучали  вірші та пісні  великого Генія України.
«Все життя Тараса Шевченка було суцільним випробуванням. Не дожив він до здійснення тих начал, поширенню яких сприяв своїми піснями. Щастя було не для нього: його ждало інше посмертне щастя і слава. Наші сучасники присвячують Пророку свої твори. Дякуємо, батьку Тарасе, що  навчає нас любити свою Батьківщину і боротись за рідне слово», - завершила п.Люба.
Підсумковим  акордом літературного вернісажу став вірш у виконанні Олени Стриганин «Шевченко – наш».

В байці і ліриці живе його душа /до 190-ої річниці від дня народження великого поета-байкара Леоніда Глібова/


Та й тепер жива
Твоя тут пам'ять, Леоніде Глібов.
Нащадки сіверян, полян, дулібів,
Малята вчать ті сонячні слова,
Що, ніби чародійник, з рукава
Ти сипав їм і в мудрості не схибив.
                                                                  М.Рильський


5 березня в бібліотеці с.Пукеничі проведено літературну світлицю «В байці і ліриці живе його душа» до  190-ої річниці від дня народження великого поета-байкара Леоніда Глібова. Увібравши в себе народну мудрість, чесноти й мораль, твори Глібова постають своєрідною Книгою буття, де поєднуються сучасне, минуле й майбутнє і міститься чітка відповідь на одне одвічне, ключове для людської сутності питання: як гоже і негоже чинити.
Бібліотекар Ірина Берник розпочала літературний екскурс про життя і творчість Леоніда Глібова, а учасники світлиці продовжили знайомство з творчістю байкаря читанням його ліричних віршів, байок, акровіршів та загадок.
Читачам  презентовано книжкову виставку «Леонід Глібов – найкращий український байкописець» /Іван Франко/.
На завершення  заходу  проведено вікторину «Життєвий і творчий шлях Леоніда Глібова».
«З його творчості ми вчимося мудрості, духовності, життєвого досвіду. Байкам Глібова не підвласний час, вони актуальні завжди»,  – завершила літературну світлицю бібліотекар та запросила всіх читати, насолоджуватись і переймайти закладену в його творах глибинну мудрість.


Кобзарева світлиця

                 «У кожній думці Кобзаря
                  Живе могутня Україна» –
такою прославою розпочалися Шевченківські дні в бібліотеці с. Братковець. Читачі уже знають – розпочався березень – мерщій до спадщини Тараса, адже відвідини бібліотеки розпочинаються читанням улюблених рядків «Кобзаря». Бібліотекар Оксана Пастернак, художній керівник Олександра Дячишин створили в бібліотеці куточок «Мій Шевченко», де кожний читач, хто словом, хто пензлем, хто грою на бандурі, хто піснею висловлює своє відношення, своє розуміння у двох значущих словах: «Мій Тарас». Пригадали вони театралізовану постановку та зачитали уривки із улюблених творів Шевченка «Літературні герої очима дітей».
Лунають над Україною слова Кобзаря, з якими він звертався до живих, до мертвих, до ненароджених, здається, що його слова, його думи підпирають небо над усім українським народом, благаючи…
«… Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте..!»
Пройшли два століття, а проблеми оновились ще з більшою гостротою над такою милою йому Україною і як тоді, до нас звертається Тарас Шевченко: « Свою Україну любіть, любіть її во время люте…».

Прийшов час завершувати зустріч, але читачі не розлучались з маленькими улюбленими Шевченковими творами і уже запропонували наступне дійство провести разом з батьками, адже в кожній Братківській хаті поруч з образом  Божим  - портрет Кобзаря у вишитому рушнику.