Під такою
назвою пройшла історична студія в центральній районній бібліотеці. Слухачі
уважно слухали і спільно переживали щемливі і трагічні почуття людей, яких
насильницько депортували з обжитих з діда-прадіда земель, адже студія була
присвячена насильницькій депортації 1944-1951 рр. з території Польщі, з земель
Ряшівського, Люблінського, Краківського воєводств. В Україні 2019 рік проголошено
Роком пам’яті депортованих українців.
Із вступним словом до присутніх
звернулась Юлія Курилишин, начальник відділу культури, яка неодноразово
побувала на землях насильницько виселених українців, пригадала трагедії
Павлокоми та інших місць.
Отець Василь
Горечко, священник Катедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці, в
короткому слові закликав українців вивчати історію, «нехай вона буде
страдницька», – сказав отець Василь, але її треба знати, щоб не боятись
говорити правду і запросив всіх помолитися за кращу долю України.
Перед
присутніми продемонстрували страхітливі нелюдські страждання українців, яких
макрасували, знищували, лиш би депортувати їх з автохтовних земель. Про
території, з яких проходила депортація, про репресії під час її проведення,
зупинилась Таїсія Гайдукевич, громадська діячка, сім’я якої пережила ці
страхітливі часи.
Продовжила
розповідь науковий працівник краєзнавчого музею Зеновія Ханас, яка одночасно
коментувала мультимедійну презентацію з фотосвітлинами «Життя українців в Польщі
до і в час депортації». Її виступ промовляв до присутніх ніби це був «Голос
батьківської землі». І озвався цей голос через пісню «Під облачком», у
виконанні Олега Пахарука, соліста та директора Муніципального чоловічого хору
«Каменяр», і пісні «Ой верше, мій верше» від щирої українки, молодої
обдарованої вихованки Лисятицької школи мистецтв Аліни Загорянської.
Немає коментарів:
Дописати коментар