Історія… Її не можна
підправити, не можна її і відкинути, адже у кожного народу є місця священні, як
лоно матері. Є свої реліквії, навколо яких витає добрий дух предків, що за
будь-яких негод не дає загинути пам'яті. Чи не таким, самою історією обраним
краєм, є у нас Київські гори. Овіяні славою тисячоліть, вони стають високим
символом за найтяжчих лихоліть, промовляють голосом віків. У них знаходимо свої
витоки, в них відшукуємо глибоке генетичне коріння.
Споглядаючи в глибину
віків, ми бачимо особливе Боже Провидіння над нашим народом. Вже як тільки
Світло Євангелія Христового засіяло над світом, Правиця Божа направляє Апостола
Андрія Первозванного, який підносить святе Христове Знамено на Київських
кручах, сповіщаючи цю світлосяйну Істину і благословляє наш народ на великі
звершення, на Славу Святої Церкви Христової, в якій він увійде у вічне
з'єднання з Богом – стане боговибраним народом.
Київ. Русь. Україна. Ці
слова з глибокою шаною і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо вони
виражають духовну близькість до землі своїх батьків, родоводу українського,
його славної і водночас трагічної історії.
Ось уже понад 15 століть
височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія
– стати «матір’ю міст руських».
О, Україно, небом дана,
Наш рід красу твою зберіг!
Від Кия, Ольги і Богдана, -
Русява наша Роксоляно, -
Живеш і житимеш вовік!
Цвіте, зростає город Кия,
Золотоверхий над Дніпром.
І на високих кручах нині –
28 ЛИПНЯ –
ДЕНЬ ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ
РУСІ-УКРАЇНИ
Відомо, що найціннішим скарбом храму душі
людської завжди була віра. Вона
для кожної людини – сенс життя.
У сиву давнину, 1030 років тому,
рівноапостольний князь Володимир Великий започаткував
нову добу в історії Київської
Русі, здійснивши священне Хрещення.
Українці прийняли християнство
дуже глибоко, будучи готовими нести правду і любов Христа до
людей. Тому, й не дивно, що Євангельські заповіді прийшли до нас,
як джерельна вода до спраглих.
Хрещення Русі стало точкою відліку, з якої розпочалася нова епоха духовного розвитку та
становлення слов`янських народів.
Писемність, освіта та духовна
культура отримали потужний
імпульс до розвитку. Вони стали тим фундаментом, на якому сьогодні ґрунтується
державність.
УТВЕРДЖЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА НА РУСІ
Одним з найважливіших заходів, проведених Володимиром 988 р., було
проголошення християнства державною релігією. Християнство утверджувалося у
східних слов’ян протягом тривалого і складного
періоду, який розпочався задовго до його князювання і продовжувався
після нього.
Знайомство слов’ян з християнською релігією відбулося, за не зовсім чіткими
свідченнями письмових та археологічних джерел, ще в антську епоху. Цьому
сприяли економічні та політичні контакти з римським світом і Візантією. Вчені
вважають за цілком достовірний факт хрещення слов’янського князя Бравлина
наприкінці 8–на початку 9 ст. у м. Сурож над Чорним морем, описаний в «Житії
св. Стефана Сурозького».
Важливим етапом стала перша християнізація Русі за часів Аскольда. За
візантійськими джерелами, 860 р. русичі здійснили похід на Візантію і ледве не
захопили Константинополь. Імперія змушена була укласти договір, однією з
важливих статей якого було хрещення Русі. Християнство, однак, не стало
панівною ідеологією, бо хрестилася лише певна частина суспільної верхівки на
чолі з князем. Нова релігія зустрічала опір не тільки народу, а й значної
частини панівної верхівки. Мабуть, саме тому язичник Олег, опираючись на
антихристиянські сили, 882 р. вбив Аскольда і став князем у Києві. Відродження
язичництва в часи Олега засвідчує договір 907 р. з Візантією.
Ситуація змінилася після смерті Олега, коли київським князем став Ігор.
Часи його правління відзначалися певною віротерпимістю. Під час заключення
договору 944 р. з Візантією язичники і християни виступають як рівноправні
спільноти. У Києві на Подолі на той час вже існувала християнська церква св.
Іллі.
Велика княгиня Ольга, яка сама була християнкою, доклала багато зусиль до
поширення нової релігії. Однак їй не вдалося навернути до християнства свого
сина Святослава.
На початку свого правління Володимир, маючи намір зміцнити державу, вирішив
створити новий поганський пантеон, об’єднавши в ньому верховні божества окремих
племен. Однак язичництво з його багатобожжям і відсутністю єдиного верховного
божества не могло служити об’єднавчій політиці київського князя, не відповідало
вимогам тогочасного суспільства. Стара релігія стала гальмом суспільного поступу.
Християнство, що вже досить глибоко вкорінилося на Русі, стало офіційною
державною релігією 988 р. Після хрещення Володимира, яке відбулося в Херсонесі,
нову релігію стали впроваджувати по великих містах Київської держави, часто
навіть примусово.
Впровадження нової віри
зміцнило міжнародний авторитет Київської Русі, вивело її в число передових
європейських країн, сприяло розширенню економічних і культурних зв’язків з
багатьма народами, стимулювало розвиток писемності, літератури, архітектури та
мистецтва.
Оцінюючи видатну роль християнства в розвитку культури Київської Русі, навряд чи було б правильно вважати християнську церкву винятковим фактором її всесвітньо відомих досягнень, однак саме вона взяла на себе роль головного стимулятора та організатора цього процесу.
Згідно з «Повістю минулих літ»,
988 року Київський князь Володимир Святославич під час Хрещення народу промовив таку молитву: Боже великий, що
сотворив небо і землю! Поглянь на новії люди свої! Дай же їм, Господи, узнати
Тебе, істинного Бога, як ото узнали землі християнськії, і утверди в них віру
правдиву і незмінную. А мені поможи, Господи, проти врага-диявола, щоб,
надіючись на Тебе і на твою силу, одолів я підступи його!
Ця історична подія дала можливість Київській державі увійти в коло країн
християнської цивілізації, які становили тоді ще не розділений європейський
світ, стати складовою його інтелектуального і духовного надбання, рівноправним
та визнаним суб’єктом міжнародних відносин.
Відтоді Київська Русь стала могутньою державою середньовічної Європи, яка
відіграла велику роль як в історії східнослов'янських народів так і в світовій
історії.
В різні часи люди звертаються до Бога зі своїми проблемами, бідами та
печалями, посилаючи молитви до Всевишнього з надією на порятунок, на підтримку.
Сьогодні крім особистих проблем до храму прихожани йдуть з проханнями миру для
українського народу та відновлення
злагоди і взаєморозуміння між людьми. Народ України доволі натерпівся
від поневірянь, від гніту, він в жорстокій боротьбі здобув незалежність і має
право на мирне і щасливе життя.
Існує повір’я, що Бог не дає тих випробувань, які людина не спроможна
витримати. Ми тримаємо удар, який випав на
долю нашої країни і свято віримо,
що Всевишній почує молитви матерів і пошле мир на нашу землю. Адже кожному буде
по вірі його.
То ж не втрачаємо віри, укріплюємо її щирими молитвами, світлими помислами
та богоугодними діяннями. Нехай наша віра ніколи не згасає, а приносить у кожну
домівку теплоту, добро, щастя і любов!
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Акимович Є. Українська культура в історичному вимірі: ІХ – ХVІІ ст. [Текст] / Євген Акимович. – Одеса: Маяк, 2009. – 496 с.
Книга охоплює великий період
української історії з IX по XVII століття. Автор вважає своєю метою відновити
українське культурне поле, розглядаючи нашу культуру в її історичному
становленні. У книзі багато уваги приділяється національній духовності,
починаючи з праукраїнської Трипільської культури, період Київської держави, великого
князівства Литовського, доба Козаччини. Євген Акимович розглядає великі постаті
Аскольда, княгині Ольги, Анни Ярославни, Володимира Великого, Ярослава Мудрого,
Володимира Мономаха та інші історичні особи.
Актуальність книги полягає в необхідності дати молодому поколінню
можливість поглибленого вивчення української історії, культури, громадської
думки.
Видатні постаті в історії України (ІХ–ХІХ ст.) : Короткі біографічні нариси.
Історичні та художні портрети [Текст]: довід. dид. / В. І. Гусєв, В. П. Дрожжин, Ю. О. Калінцев, О. Г. Сокирко, В. І. Червінський. – Київ: Вища шк., 2002. – 359 с.: іл.
Наведено біографічні відомості, стисло висвітлено суспільно-політичні
погляди та роль кожної особи в історичному розвитку України. Вміщено короткі
історичні портрети громадських, політичних, культурних діячів України,
починаючи від виникнення Київської Русі й до кінця ХІХ ст.
Головащенко С. Історія Християнства [Текст] : курс лекцій : навч. посібник / Сергій Головащенко. – Київ : Либідь, 1999. – 352 с.
У курсі лекцій розглядаються історія та сучасність християнства як
світової релігії. Становлення християнського релігійно-церковного контексту
показане через спеціфіку різних конфесій та у зв'язку із суспільно-політичним і
соціальним розвитком. Належне місце в книзі посідає історія християнських
віровизнань в Україні. Підкреслено своєрідність вітчизняної християнської
традиції, відкритої до міжкультурного діалогу та взаємодії.
Для студентів, науковців,
усіх, хто цікавиться проблемами духовності.
Грушевський М.
Духовна Україна [Текст]: збірка творів / упоряд. та додатки І. Гирича, О. Дзюби, В. Ульяновського. – Киів: Либідь, 1994. – 560 с. – («Пам’ятки історичної думки»).
Збірка включає популярні й наукові праці з історії релігії та церкви в
Україні, створені найавторитетнішим українським істориком М. С. Грушевським.
Висвітлюється загальна концепція їх розвитку зі стародавніх часів до початку XX
ст. Читач із цікавістю перегорне окремі сторінки історії різних конфесій в
Україні, ознайомиться з деякими релігійними обрядами й духовними віршами тощо.
Для істориків, релігієзнавців, усіх, хто цікавиться вітчизняною
історією.
Духопельников,
В. Володимир Великий [Текст] / В. Духопельников. – Харків : ПЕТ, 2015. – 128 с.
Ніхто з перших київських князів не залишив про себе таку пам`ять, як
Володимир Великий. Про нього і час його правління на Русі, коли держава досягла
вершини своєї могутності, народ створював билини, оповіді та пісні. Він хрестив
Русь і таким чином встановив спадкоємний зв`язок з Візантією. яка була на той
час центром європейської культури та освіти. Книга розрахована на широке коло
читачів.
В розділі Середньовічна історія України (VІІІ-ХVІст.). Київська Русь розповідається про виникнення та розвиток,
розквіт, політичну роздрібненість, культура
та розкривається значення Київської Русі.
Скляренко С. Володимир [Текст] : роман. – Д.: Видавництво Сталкер», 2004. – 528 с.
Роман
відомого письменника-історика С. Скляренка розповідає про життя одного з
найбільш прославлених героїв Давньої Русі, великого князя київського Володимира
(? -1015). Книга описує рішучу та агресивну політичну діяльність князя та
політичне становище на Русі за його правління.
Чигиринська О. Християнство [Текст]
/ О. О. Чигиринська, О. Є. Дорошенко. – Київ:
«Техніка», 2013. – 160 с.
На сьогодні майже третина жителів Землі хоча б номінально належить до
тієї чи іншої християнської конфесії. А в нашій країні християнами себе
вважають більшість населення. Але при цьому багато з них мають вельми віддалене
уявлення про історію християнства, його віровчення та практику. Заповнити ці
прогалини, а також познайомити з християнством представників інших
віросповідань і має наше видання.
Немає коментарів:
Дописати коментар