Життя з Богом у мирі і радості [Текст] : духовно–історичний дайджест до 85 р. від дня народження Любомира
Гузара / Стрийська РЦБС;
метод.-бібліограф.відділ; укладач Л. Бур. – Стрий, 2018. – 8 с.
«Господь створив нас вільними.
Ніхто так не шанує нашої свободи, як Бог. Але ми не маємо відваги бути
вільними. Бо бути вільним – це означає бути відповідальним. Ми говоримо про
свободу, тішимося свободою, бажаємо свободи, підкреслюємо своє бажання свободи,
але насправді боїмося її»
Л. Гузар
26 лютого минає 85 років від дня народження Любомира Гузара
Блаженніший Любомир Гузар – один із творців відродження
Української Греко-Католицької Церкви, кожен крок якого був прикладом молитви та
терпіння, чесності та пастирської скромності. Саме це людина, котра зверталася
до співвітчизників зі сцени Майдану в день, коли найважчі дні революції були ще
попереду. Протягом десятка років він залишався і залишатиметься моральним авторитетом для цілого покоління українців.
Його телевізійні виступи збирали і будуть
збирати рекордну аудиторію, а висловлювання миттєво стають афоризмами.
Кардинал Любомир Гузар народився 26 лютого 1933 року. Він походить з родини львівських інтелігентів. Його батьки
– Ярослав та Ростислава з роду Демчуків були дуже набожними, любов до Бога
маленькому Любомиру привили саме вони. Сім'я раділа, коли Любомир, ще у шкільні
часи, сказав, що хоче стати священиком. Серед його дідів і
прадідів були священики, що служили у Львові та Галичі. Тому десятирічним він
прийняв незвичайне для дитини рішення — вступити в релігійну школу при одному з
львівських монастирів. Однак настоятель, розуміючи, яке майбутнє чекає молодого
священика в СРСР, відрадив його. Це було в 1943 році, в розпал війни. Ще через
рік сім'ї Гузара вдалося втекти з СРСР і емігрувати до США.
15-річний Любомир Гузар
із сім'єю у м. Зальцбург (Австрія), 1948 рік
В результаті більша частина життя майбутнього глави
церкви минула за межами України. Через це, як зізнається Гузар, він досі
відчуває себе на Батьківщині чужинцем.
У Нью-Йорку Гузар отримав релігійну освіту в лоні
УГКЦ, яку в СРСР до того часу вже заборонили. У ті роки становище розсіяних по
світу українських емігрантів і УГКЦ було однаково складним. Гузар згадував, як на великі свята в родинах діаспори звучало
побажання наступного року зібратися в такому ж складі в Україні. І з кожним
роком ця надія танула.
Ця церква в еміграції стала центром не тільки
духовного, але й соціального життя, і цю ідею він через 50 років поверне в
Україну – однією зі сфер діяльності УГКЦ стане розвиток
волонтерства та соціального підприємництва.
В кінці 60‑х років Гузар познайомився з чинним предстоятелем УГКЦ
Йосифом Сліпим. Після 18 років сибірських заслань радянська влада нарешті відпустила
опального ієрарха в Рим, вважаючи, що літній і немічний Йосиф вже не зможе
відродити церкву. Враження від спілкування з Владикою було таким великим, що
Гузар вирішив піти за ним у Рим для того, щоб продовжити релігійне навчання. В 1973 році вступив у
монастир Студітського статуту в Італії. Здобувши
ступінь доктора богослов'я, він стає ченцем-настоятелем у монастирі Студіон, у
передмісті Рима, а потім і помічником Йосифа Сліпого.
Саме тоді в молодого священика розкривається талант
вирішувати конфлікти і суперечності в простій бесіді. Предстоятель відправляв
Гузара вибудовувати діалог з церковними громадами Канади, Парагваю, Бразилії,
Австралії та інших країн, де була присутня УГКЦ.
1977 року в житті церкви сталася зовсім незвичайна
подія. Кардинал Йосиф Сліпий вирішує потай від
Ватикану висвятити трьох єпископів для української церкви, одним з яких став і Гузар.
Про висвячення Гузар не говорив наступні 19 років, і
тільки в 1996 році його регалії підтвердив Папа Римський Іоанн Павло II.
У 1984 році Йосиф Сліпий вмирає, і Рим призначає
главою УГКЦ Мирослава Любачівського, при якому на початку 1990‑х церква фактично повертається в Україну.
Через кілька років Любачівський
тяжко захворів, і 14 грудня 2000 року Владика Любачівський помер, а 26 січня
2001 року Синод єпископів УГКЦ обрав Любомира Гузара своїм архієпископом. Будучи
предстоятелем УГКЦ Гузар з'являвся у Ватикані в одязі, традиційному для церкви
східного обряду. Він тим самим підкреслював ідентичність церкви, незважаючи на
підпорядкування Папі Римському.
Незабаром папа Іван-Павло II
призначив його одним з кардиналів Католицької церкви. А вже влітку 2001 року
папа Римський єдиний раз за часи незалежності відвідав Україну.
Вже на посаді керівника УГКЦ
Любомир Гузар нарешті отримав громадянство України.
Одним з головних завдань Любомира
Гузара на чолі церкви було її відродження та поширення на східні терени
України.
Саме за його керівництва сталася
знакова подія для греко-католиків - церква формально перестала бути галицькою чи
західноукраїнською, а отримала визнання у якості загальноукраїнської й однієї з
найвпливовіших у державі.
Любомир Гузар зустрічав папу Івана-Павла II
під час його візиту до України
У 2005 році Гузар переніс свою
резиденцію зі Львова в столичний Київ, підкреслюючи тим самим національне, а не
локальне значення УГКЦ й початку будівництва Патріаршого Собору.
Після смерті папи Івана-Павла II
у 2005 році Любомира Гузара розглядали, як одного з претендентів на папський
престол.
Офіційним керівником УГКЦ Любомир
Гузар пробув десять років. Через поважний вік та стан здоров'я він звернувся до
папи Бенедикта XVI про зречення з поста глави церкви й отримав згоду 10 лютого
2011 року. Тим не менш вплив на УГКЦ він, на думку багатьох, з тих пір зовсім
не втратив.
Як він сам жартував, передаючи
справи: “Я не лізу на піч, де буду сидіти дідком. Багато ще хочу зробити".
Владика Любомир залишився
моральним авторитетом
і після того, як склав сан
Після того, як предстоятель
оголосив про відставку, синод церкви несподівано обрав на його місце
наймолодшого Єпископа УГКЦ – 40‑річного Святослава
Шевчука. Багато поставилися до такого вибору насторожено.
Лише церковною сферою вплив
Гузара не обмежується. Він завжди прагнув
проявляти громадську активність співмірно зі своїм саном і положенням. Одним з
перших на Всеукраїнській раді церков і релігійних організацій Гузар відмовився
засудити учасників акції " Україна без Кучми наприкінці 90‑х. Навпаки — він публічно назвав гріхом корупцію, що вразила владу.
Після відходу від керівництва
церквою Любомир Гузар разом з низкою інших моральних авторитетів країни взяв
активну участь у створенні "Ініціативи першого грудня".
Цей рух був створений у
двадцяту річницю референдуму щодо Незалежності України та був покликаний до
інтелектуального перезавантаження української держави.
А вже через два роки Любомир Гузар став одним з
перших моральних провідників Євромайдану - саме з його виступу та напутнього
слова розпочалося наймасовіше "Віче" 1 грудня 2013 року.
Сцена Євромайдану
"Разом з Гузаром до
українських церков прийшла європейська культура спілкування з політичними
інститутами — не просити матеріальних пільг для себе, а говорити про принципи і
цінності".
“Священик повинен служити людям.
У мене ніколи не було відповідей на всі питання, немає їх і зараз. Тому багато
чому я вчився і вчуся в інших людей. У молитвах я прошу Бога, щоб він, як
батько, зайнявся нами, а ми навчилися бути відповідальними людьми і поважати
один одного. Без цього нам не побудувати здорового суспільства".
31 травня на 85-му році життя помер кардинал Української
греко-католицької церкви Блаженніший Любомир Гузар.
"Упокоївся у Бозі великий
пастир нашої церкви, велика людина, великий християнин, великий
українець", - зазначив у своєму виступі Святослав Шевчук. А також додав,
що покійний кардинал був "духовним батьком українського народу".
"У його присутності ми всі відчували себе захищеними, певними, і сьогодні
в одну мить ми всі осиротіли".
Любомир Гузар був будівничим,
зводив мости між найвищою ідеєю та людьми. Він і сам був мостом. Між часом,
ідеями, іменами. Для українців він став
одним із небагатьох моральних авторитетів на зламі ХІХ – ХХ ст. Любомир Гузар –
це взірець людяності, адже людяність була властива Блаженнішому завжди та у
всьому – починаючи від поведінки у побуті і закінчуючи світоглядом. Це людина
миру, від якої ішов струмінь любові до всіх. Блаженніший перетворював кожну
зустріч на свідчення милосердя і просте роз'яснення, яке відкривало перед
людьми глибину того розуміння, що їм не дається відразу. Завжди шанував людську
гідність. Всім серцем любив людей, розумів їх, їхні слабинки, знав, що таке
високий людський гріх. Умів говорити з іншими так, що вони підносилися духом.
Є літургійна фраза: «В гору
піднесіть серця!» Саме такий ефект був від спілкування з Владикою – люди
піднімали свої серця вгору.
Патріярх і кардинал Любомир Гузар
є тим християнським діячем, який пройшов через важку школу людського життя і через
школу вільного життя з Богом у мирі й радості.
Він назавжди залишиться у наших
долях, серцях, у наших молитвах батьком, опікуном, провідником на для всіх теперішніх
і наступних поколінь.
П’ЯТЬ
ВИСЛОВЛЮВАНЬ ЛЮБОМИРА ГУЗАРА
Ø Війна, якою б жахливою
вона не була, це й шанс подолати нашу відчуженість один від одного
Ø Еліта — це люди, котрі
вміють дивитися далеко вперед і зберігають головне — людську гідність
Ø Корупція — це перш за все
хвороба власної душі, а вже потім політична хвороба
Ø Влада боїться свободи в
серцях значно більше, ніж голодного бунту. Тому що голодного можна купити, а
вільного — тільки вбити
Ø Між сходом і заходом
України немає поділу. Поділ існує між тими, хто любить Україну, і тими, хто її
не любить.
Немає коментарів:
Дописати коментар