«Українські вечорниці» в Братківцях

Українська нація має свої звичаї  і традиції, що виробились протягом століть і освячені віками.Це ті прикмети, по яких розпізнають народ  не тільки в сучасному, а і його історичному минулому. У всіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом.

Наш великий Пророк Тарас Шевченко, звертаючись до  України, як до матері,що вічно страждає, питає: Чи ти рано до схід сонця Богу не молилась?

Чи то діточок непевних  звичаю не вчила?

 Щоб такого ніколи не повторилось, ми, українці, нація з глибоким міцним корінням, не тільки свято зберігаємо звичаї наших пращурів,але й примножуємо їх.  Особливо всім приглянулись вечорниці. Працівники  НД, бібліотеки, вчителі школи мистецтв с. Братковець завжди радують своїх глядачів приємними  творчими задумками. На цей раз всіх чекали «Українські вечорниці» з усіма притаманними рисами.

         Гостей заходу зустріла прибрана сцена у вишиваних рушниках, обрусах, шалянових хустках, стародавньому народному одязі. А також на сцені та довкола неї стояв народознавчий реквізит: куделя, бочки, плетені кошики, скрині, кадіб, піч українська, бамбетель та інші речі.

           Ведучі свята — Треспот Лідія та Кліменчук Ірина ласкаво запросили всіх присутніх на дійство.

         Після слів ведучих на сцену, як ластівочки, вибігли дівчатка-україночки: Наталя Войтків, Діана Луцик та Хлопач Мар'яна. Дівчата поділилися між собою знаннями про ярмарок, чим в дотепній формі розсмішили весь глядацький зал, який був вщент переповнений.

         Було видно, що братківчани дуже люблять вистави та народознавчі дійства. А потім вечорниці продовжили жінки, дівчата, чоловіки, які відтворили увесь казковий колорит ярмаркування. Тут був і Возний із своєю Наталочкою і кум Семен (Петришак Володимир) із своєю сварливою дружиною і звичайно Омелько (Сунак Ігор), який так і не зумів полічити пальців, ні щось іншого утяти, але так багато приніс сміху.

    Не обійшлося звичайно і без народних пісень, співаночок, коломийок, гуморесок, сварок, які так влучно підкреслюють українську бувальщину.

         Свято закінчилось піснею про рідне село: Братківці –квітуча земля,

 Братківці — батьківські поля.

          Поступово артисти сцени і глядачі об’єднались в одне ціле - згуртовану Братківську громаду, яка цінує, зберігає і примножує наші рідні традиції.

Оплески злились з старовинними українськими мелодіями, які щедро дарував  музика від Бога Володимир Пацула.

Всі розходились з  думкою,а  що зробила моя родина, щоб традиції, свою історію не розгубити.