Мандруєм рідним краєм

Збирайте по крихтинках історію рідного краю, не розгубіть її, бо загубите своє коріння – такий приблизно наказ попередніх поколінь виконують працівники бібліотечної системи району. Завітайте в бібліотеку – і Ви знайдете там і історію церкви, і школи, і «Просвіти», і, звичайно, бібліотеки. Але, щоб тримати себе в постійному пошуковому тонусі необхідне фахове зростання. І знаходять це піднесене почуття любові до краю в краєзнавчих  дослідженнях, мандрівках… Почаїв, Зарваниця, Страдч, Глиняни,  Срібний Закарпатський край, а тепер помандрували на благодатну Богородчанську землю – в прадавній Манявський скит, гірський край, що зберігає історичну пам’ять, таїну, що  допомагає українцям утверджуватись у цьому складному житті.

         Про екскурсію подбала голова профспілкової організації працівників бібліотек району Марія  Кащій. Приємно, що приєднались до групи діти, онуки бібліотекарів, які прагнуть пізнати рідний край.

         Ця екскурсія пізнавальна і в цьому сенсі, що дружна  когорта  працівників  бібліотек  мала  можливість по ходу  руху   розповідати про свої села, про шлях, яким ішов  Іван Франко, про Меморіальний цвинтар Січового Стрілецтва, про новозакладений парк Героям Небесної Сотні, про визначні  постаті  Галичини,  про процес творення Карпат, про легенди та таїнства природи. Всіх вразило і те, що майже на кожному подвір’ї – криниці, обрамлені немов каплички. Справд,і вода дана Богом людям.

         Лагідний вітер, шепіт гір, дзюрчання гірських струмочків зустріли нас в Маняві. Всі разом молились в Хресто-Воздвиженській церкві, просила Бога за мир, за збереження життя наших воїнів, молились за свої родини. Відправив молебень Архімандрид Паісій. Ми також складали подяку Богові за ласку життя і в церкві святих Бориса і Гліба, Благовіщеннській церкві, молились за душі монахів, засновників монастирської обителі і всіх монахів в усипальниці.

         Після щирої молитви ми змогли доторкнутися і поклонитися найбільшій Манявській святині – Манявській Божій Матері, що обрала собі оселю в благословенному Богом місцю – Манявському храмі.

         Щасливі від того, що  пізнали ще одне таїнство,  ми опинились в духовній опіці сестри-монахині Марти. Її розповідь була такою тихою і захоплюючою, ніби вона боялась порушити цю благодатну ауру, в якій ми опинились.

         Наша мандрівка продовжилась до Блаженнішого каменя, освіжились святою водою, відвідали монастирську їдальню, і щасливі, духовно збагачені повернулися додому.